№ 74397107, 22.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3381/18

Номер справи місцевого суду: 522/13050/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого – Сєвєрової Є.С.,

суддів: Ващенко Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря – Сідлецької Ю.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_2

відповідач – ОСОБА_3

відповідач –ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2017 року в складі судді Чернявської Л.М.,

в с т а н о в и л а:

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, майнової та моральної шкоди, посилаючись на те, що 03.03.2015 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "Інфініті", в м. Одесі по провулку Красному, рухаючись по другорядній дорозі не надала дорогу автомобілю "Tойота камрі", д.р.н. ВН0398ВН, який належить їй на праві власності, однак, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався по головній дорозі по вул. Буніна, в результаті чого допустила зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

30.09.2015 року НАСК «ОРАНТА» провело виплату у розмірі 3569,00 гривень. Однак, вона вважає таку суму страхового відшкодування такою, що не відповідає реальним збиткам, які спричинені їй вказаною дорожньо-транспортною пригодою, в зв’язку з чим вимушена звернувся до суду з зазначеним позовом.

Крім того, вказує на те, що винними діями відповідача ОСОБА_3 їй спричинено моральну шкоду, суму якої вона оцінює в розмірі 50000,00 гривень.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 гривень та суму судового збору в розмірі 640 гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, якою просить рішення суду в частині стягнення з неї моральної шкоди та суми судового збору скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

При цьому, посилається на те, що під час ДТП автомобілем "Tойота камрі", д/н НОМЕР_1 керував водій ОСОБА_4, який виконує в сім’ї позивача роботу водія та зазначений автомобіль, хоча і належить ОСОБА_2 на праві власності, однак, знаходиться у користуванні водія ОСОБА_4, тому ніяких душевних страждань, спричинених ДТП, ОСОБА_2 не могло бути заподіяно.

Окрім цього, затягування виплати, що призвело до моральних страждань позивача, відбулось з вини НАСК «Оранта», що свідчить про безпідставність вимог позивача про відшкодування з неї моральної шкоди.

Не погодившись з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

При цьому посилається на те, що душевні хвилювання та моральні страждання були виражені в вимушеному незручному стані, вона була позбавлена можливості користуватися автомобілем, який використовувався в інтересах її сім’ї. Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України відповідна моральна шкода відшкодовується особою, яка безпосередньо винна в ДТП, а не страховою компанією.

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи на її користь з ОСОБА_3 кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн., суд першої інстанції посилався на те, що в судовому засіданні доведено факт того, що протиправні дії ОСОБА_3 спричинили позивачу душевні страждання, пов’язані з порушенням нормального життєвого ритму та звичок позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2015 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Інфініті», державний номер НОМЕР_2 в м. Одесі по провулку Красному, рухаючись по другорядній дорозі не надала дорогу автомобілю "Tойота камрі", д.р.н. ВН0398ВН, який належить на праві власності ОСОБА_2, під керуванням водія ОСОБА_4 який рухався по головній дорозі по вул. Буніна, в результаті чого допустила зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2015 року ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї штраф у розмірі 340 грн. (а.с.7).

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до висновку дослідження № НОМЕР_3 13.03./02від 13.03.2015 року, вартість матеріального збитку, що завданий власнику транспортного засобу "Tойота камрі", д.р.н. ВН0398ВH складає: 4 569,12 грн. (а.с.72-79).

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 27.08.2015 року., сума страхового відшкодування з урахуванням франшизи складає суму у розмірі 3 569,12 грн., яку 30.09.2015 року НАСК «ОРАНТА» виплатило ОСОБА_2 (а.с.79-80, 112).

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що моральна шкода заподіяна ОСОБА_2 саме НАСК «ОРАНТА», оскільки за доводами сторони шкода завдана переживаннями з приводу пошкодження майна.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів, у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 коштів на відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн., яка, на думку колегії суддів, відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості у розумінні ст. 23 ЦК України та виходячи з обставин справи.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз’яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов'язковому з'ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Встановлено, що внаслідок протиправної поведінки відповідача порушені нормальні життєві зв’язки позивача, та звичайний ритм життя, що призвело до її душевних страждань та погіршення психологічного стану, оскільки автомобіль щоденно використовувався на потреби родини, і факт пошкодження його не спростований. При цьому шкода завдана саме внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, яка виникла через неправомірні дії відповідача, не інших дій третіх осіб.

Доводи апеляційної скарги про не наведення судом доказів завдання моральної шкоди до уваги не приймаються, оскільки втрати немайнового характеру не завжди можуть підтверджуватися письмовими доказами, проте характер виниклих правовідносин, факт заподіяння шкоди і істотні обставини у справі не дають підстав для відмови у задоволенні таких вимог.

Рішення суду першої інстанції переглядається тільки в частині задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням вищевикладеного, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди – без змін.

Повний текст судового рішення виготовлений 01.06.2018 року.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2017 рокув частині задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: