№ 74386629, 30.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/838/16-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г.М.Провадження № 22-ц/780/1643/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 30.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИЛА:

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2016 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вікторовичем, зареєстрований 27 грудня 2002 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Золотоноші Золотоніського міськрайонного управління юстиції в Черкаській області, актовий запис № 219. Визначене місце проживання малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, із матір’ю ОСОБА_4.

05.03.2018 року до Апеляційного суду Київської області на вказане рішення надійшла апеляційна скарга від ОСОБА_2 – як законного представника малолітньої ОСОБА_3. Апелянт просить скасувати рішення суду в частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір’ю ОСОБА_6. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції всупереч позиції відповідача зазначив, що останній не заперечує проти проживання дітей із матір’ю. Крім того, при наявності спору між батьками щодо місця проживання дітей, суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 4 ст. 19 СК України, не залучив до участі у справі орган опіки та піклування. Зазначив також, що у лютому 2018 року ОСОБА_3 прийняла рішення, що хоче проживати з батьком, а тому вважає, що оспорюваним рішенням порушено її права та законні інтереси.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги не заперечувала.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 212, 213 ЦПК України (діючого на час ухвалення оспорюваного рішення) під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

З матеріалів даної справи вбачається, що позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Жодних інших вимог, в тому числі і щодо визначення місця проживання дітей, позивачем не заявлялось.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення суду), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Визначивши місце проживання неповнолітніх дітей подружжя із матір’ю, суд першої інстанції фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог, не врахував, що в даному провадженні спір між батьками щодо визначення місця проживання дітей не розглядався.

Обґрунтованими є також доводи апеляційної скарги про безпідставність посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення на відсутність заперечень з боку відповідача ОСОБА_2 щодо проживання дітей із матір’ю, з огляду на наявність в матеріалах справи його письмової заяви протилежного змісту.

Таким чином, рішення суду в частині визначення місця проживання дітей підлягає скасуванню. При цьому, колегія суддів апеляційного суду, зважаючи на положення ч. 4 ст. 367 ЦПК України, вважає можливим вийти за межі апеляційної скарги та скасувати рішення суду першої інстанції не лише в частині визначення місця проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, але й щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2016 року скасувати в частині визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, із матір’ю ОСОБА_4.

В решті – рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Головуючий

Судді: