Постановление суда № 74378731, 31.05.2018, Ямпільський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

"31" травня 2018 р. Справа153/711/18

Провадження2/153/223/18-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дзерин М. М.

за участю секретаря судових засідань –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання незаконними та скасування наказу про дисциплінарне стягнення та стягнення майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2018 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. В заяві представник позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та зобов’язати Державне підприємство «Національну енергетичну компанію «Укренерго» нарахувати ОСОБА_2 премію за січень 2018 року та застосувати заходи заохочення до вступу в законну силу рішення по справі про визнання незаконними та скасування наказу про дисциплінарне стягнення та стягнення майнової та моральної шкоди. Окрім того, представник позивач просив суд не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки вважав, що відсутні підстави для його застосування.

У відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до наступного висновку:

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Із позовної заяви поданої представником позивача судом встановлено, що останній просить суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ №79-к «Про дисциплінарне стягнення» від 08.02.2018 Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»; стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на його користь моральну шкоду в сумі 500 000,00 гривень; стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на його користь майнову шкоду в сумі 6385,96 гривень.

При цьому, відповідно до вимог ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Заявником не надано доказів про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренегро», представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 взагалі ніяким чином не обґрунтував необхідність в такому забезпеченні. Зобов’язання Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренегро» нарахувати ОСОБА_2 премію за січень 2018 року та застосувати заходи заохочення до вступу в законну силу рішення по справі про визнання незаконним та скасування наказу про дисциплінарне стягнення та стягнення майнової та моральної шкоди - є передчасним та необгрунтованим.

Представником позивача не надано у розпорядження суду жодних доводів, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що матеріали заяви не дають підстав вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, а накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренегро» може призвести до порушення діяльності підприємства.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання незаконними та скасування наказу про дисциплінарне стягнення та стягнення майнової та моральної шкоди - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М.М. ДЗЕРИН