Решение № 74341533, 30.05.2018, Оболонський районний суд міста Києва

30.05.2018 Справа № 756/956/18

Унікальний № 756/956/18

Провадження № 6/756/325/18

УХВАЛА

30 травня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Васалатія К.А.

при секретарі Ільченко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Оболонського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ в м. Києві Величко Р.С. про примусове проникнення до житла, -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Оболонського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Величко Р.С. звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житлового приміщення, що належить ОСОБА_2, мотивуючи його тим, що на їх виконанні перебуває виконавчий лист по цивільній справі про зобов'язання ОСОБА_3 негайно передати малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 Оболонській районній у м. Києві державної адміністрації - Органу опіки та піклування.

Як стверджує суб'єкт подання, 18.04.2018 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56207557, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.

22.06.2018 р. (як вказано у поданні) державним виконавцем направлено повідомлення про проведення виконавчих дій 25.05.2018 р. о 15.00 за адресою: АДРЕСА_1 та надіслано сторонам, вихідний № 55096 - боржнику, стягувану - вручено наручно 23.05.2018 р. Також 22.06.2018 р. державним виконавцем винесено постанову про залучення працівників ОВС, вхідний № 212, для проведення виконавчих дій 25.05.2018 о 15.00 за адресою: АДРЕСА_1.

25.05.2018 р. державним виконавцем здійснено вихід за адресою місця проживання боржника. Виходом встановлено, що боржник ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_5 дійсно проживають за адресою АДРЕСА_1. Боржник відмовився виконати вимогу державного виконавця, зачинивсь в квартирі, на стукіт в двері не відповідав.

У зв'язку з тим, що державному виконавцю не надано доступ до вищевказаної квартири, в результаті чого він позбавлений можливості виконати рішення суду № 756/956/18 від 04.04.2018 р., необхідним вбачається звернення до суду з поданням про постановлених вмотивованого рішення щодо примусового проникнення до кв. НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

З вищевказаних підстав головний державний виконавець Оболонського ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Величко Р.С. просить суд дозволити їй здійснити примусове проникнення до АДРЕСА_2.

Сторони до судового засідання не з'явилися про дату, місце та час повідомлялися належним чином.

З матеріалів подання вбачається, що 18.04.2018 р. державним виконавцем Кудрявцевим Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56207557, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження. 22.06.2018 р. (тобто у майбутньому) державним виконавцем направлено повідомлення про проведення виконавчих дій 25.05.2018 р. о 15.00 за адресою: АДРЕСА_1 та надіслано сторонам, вихідний № 55096 - боржнику, стягувану - вручено наручно 23.05.2018 р.

Як з'ясовано судом, 22.05.2018 р. (а не як вказано у поданні 22.06.2018 р.) державним виконавцем Величко Р.С. винесено постанову про залучення працівників ОВС для проведення виконавчих дій 25.05.2018 о 15.00 за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння божника-фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за подання державного виконавця, приватного виконавця.

25.05.2018 р. державним виконавцем здійснено вихід за адресою місця проживання боржника - АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 (а не ОСОБА_5, як вказано у поданні) О.Т. дійсно проживають за адресою АДРЕСА_1. Але боржник ОСОБА_3 відмовився виконати вимогу державного виконавця, зачинивсь в квартирі, на стукіт в двері не відповідав.

За положеннями ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пр цьому у рішенні у справі "Спорронг і Лоннрот проти Швеції" Європейським судом з прав людини визначено основні вимоги стосовно застосування ст. 1 Протоколу 1 щодо захисту права власності.

Як встановив суд, положення ст. 1 Протоколу № 1 передбачають такі правила захисту права власності: перша норма, виражена в першому реченні першого абзацу, має загальний характер і встановлює принцип безперешкодного користування майном, друга норма, зафіксована в другому реченні того ж абзацу, регулює випадки позбавлення власності, встановлюючи певні умови, у третій нормі, що зафіксована в другому абзаці, за державами-учасницями визнається право контролю над володінням власністю відповідно до загальних інтересів та право на запровадження законів, необхідних для цього. Водночас права в сфері користування власністю не можуть бути абсолютними, а тому можуть бути обмежені державою.

Під втручанням у право на мирне володіння майном слід розуміти будь-які дії з боку держави, спрямовані на позбавлення, обмеження чи звуження прав особи на володіння, користування чи розпорядження майном у межах, закріплених Конвенцією.

Намір державного виконавця здійснити примусове проникнення до нерухомого майна, яке належить боржнику у виконавчому провадженні, з метою проведення опису й арешту майна для його подальшої примусової реалізації задля погашення боргу, слід вважати втручанням держави у право особи на мирне володіння майном.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного і допустимого втручання , сумісного з гарантіями ст. 1 Протоколу 1, а саме: чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності "легітимну мету", тобто вчинене в інтересах суспільства; чи дотримано "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

За приписами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" документи виконавчого провадження надсилаються сторонам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

За таких обставин суд, тільки з підстав того, що стороння особа - ОСОБА_3 незаконно утримує малолітню дитину - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, а державні виконавці не виконують свої посадові обов'язки, приходить до висновку щодо надання дозволу державному виконавцеві на примусове проникнення до АДРЕСА_3 де на даний час перебуває вищевказана дитина.

Тому враховуючи викладене та керуючись ст. 18, 28 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 439 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Подання державного виконавця Оболонського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Величко Р.С. - задовольнити.

Дозволити державному виконавцю Оболонського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Величко Р.С. здійснити примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_3, а саме: до АДРЕСА_3, для виконання рішення суду від 14.02.2018 р., а саме передання малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 Оболонській районній у м. Києві державної адміністрації - Органу опіки та піклування проведення виконавчих дій.

Ухвала суду набирає законної сили після її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: К.А. Васалатій