Постановление суда № 743343, 22.01.2007, Апелляционный суд Автономной Республики Крым (г. Симферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Курської А.Г. суддів Горбань В.В.

Шаповалової О.А. при секретарі Іванові O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції м.Сімферополя АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про стягнення суми боргу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 23.08.2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

17.03.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою до Державної податкової інспекції м.Сімферополя АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про стягнення суми боргу. Позов мотивований тим, що позивач у рахунок оплати за частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, передав ОСОБА_3 грошову суму, еквівалентну 1400 доларів США (на момент звернення до суду складає 7413 гривень). Даний факт підтверджується розпискою від 18.03.2002 року, підписаною ОСОБА_3. Договір купівлі-продажу зазначеного будинку необхідно було оформити до 01.04.2005 року, але це не відбулося в зв'язку з тим, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №НОМЕР_1.

Оскільки спадкоємців у померлого ОСОБА_3 немає, відповідно до ст.555 ЦК України 1963 р. спадщина перейшла до держави, що підтверджується рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 08.11.2002 року, згідно з яким гроші за реалізацію зазначеного домоволодіння повинно було отримати Головне управління Державного казначейства України в АР Крим. В зв'язку з цим ОСОБА_1 вимагає стягнути суму у розмірі 7413 гривень з Головного управлінням Державного казначейства України в АР Крим.

Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 23.08.2006 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити, стягнути з Державної податкової інспекції м.Сімферополя на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 7 413 гривень. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 61 ЦК України 1963 р. не прийняті до уваги факти, встановлені рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 08.11.2002 року, про те, що держава отримала компенсацію за спадкове майно померлого ОСОБА_3 В зв'язку з цим, на думку апелянта, висновки суду першої інстанції про те, що спадкове майно до держави не перейшло, є неправильними.

Справа №22-312/2007 Головуючий у першій

інстанції Андрєєва P.M..

Доповідач Курська А.Г.

2

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1, ДПІ м.Сімферополя АР Крим та Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню на підставі п.4 ч.І ст.311 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3 ( а.с.11), а 20.04.2002 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1, як кредитор, з заявою про борг, що утворився у померлого і який він бажав пред'явити до його спадкоємців.

В матеріалах справи №2-583/2006 р. відсутні дані про те, що держава зверталась в порядку ст.555 ЦК України ( в ред.1963 року) до нотаріальної контори і одержувала свідоцтво про право на спадщину на частину будинку після смерті ОСОБА_3

В справі №2-4280/2002 р. за позовом ОСОБА_4 до держави Україна в особі Державної податкової інспекції м.Сімферополя про припинення сумісної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 таких даних теж немає. Але за рішенням суду від 08.11.2002 року розглянуто спір між позивачем ОСОБА_4 і відповідачем ДПІ м.Сімферополя та припинено сумісну часткову власність на будинок АДРЕСА_1, судом стягнуто з ОСОБА_4 в державний бюджет 16 857 грн., зобов'язано ОСОБА_4 зарахувати вищевказану суму по банківським реквізитам: Отримувач - Головне управління Державного казначейства в АР Крим, код платежу - 31010000, розрахунковий рахунок № 31116087900002, Банк отримувача - Управління Державного казначейства в АР Крим, ОКПО - 22301854, МФО 824026. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 47/100 часток жилого будинку з відповідною частиною господарчих споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Це рішення суду ніким не було оскаржено і сторонами виконано. Держава в особі ДПІ розпорядилася спадковим майном ОСОБА_3, а ОСОБА_4 став власником усього будинку.

Як стверджували в засіданні апеляційного суду представники ДПІ М.Сімферополя Рибалко Ю.Л. та Головного управління Державного казначейства України в АР Крим Капран М.В., ОСОБА_4 на виконання рішення суду сплатив грошову суму, яку зараховано на розрахунковий рахунок державного бюджету України, а не на розрахунковий рахунок бюджету Автономної Республіки Крим, і при цьому посилались на виписку по рахунку від 03.01.2003 року ( а.с.107), й вважали, що по справі повинно приймати участь Державне Казначейство України, оскільки одержувачем грошей за спадкове майно, яке належало ОСОБА_3, є державний бюджет України.

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу без повного з'ясування кола осіб, чиї інтереси зачіпає цей спір, і не обговорював питання про залучення по справі в якості сторони Державного Казначейства України, то судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду, а справу повернути до суду першої інстанції для виконання вимог ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 311, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 23.08.2006 року скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак

може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня

набрання законної сили до суду касаційної інстанції.