Постановление суда № 74321765, 16.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

16 травня 2018 року м. Київ№ 826/12976/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до1. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коровайко Оксани Сергіївни, 2. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кадури Ольги Олексіївни,треті особи:1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5, 3. Головного територіального управління юстиції у місті Києвіпровизнання нечинними та скасування рішень державних реєстраторів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Парубець Єлизавета Володимирівна про скасування свідоцтва та рішення.

Ухвалою суду від 17.10.2017 відкрито провадження у адміністративній справі призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні 06.11.2017 судом постановлено ухвалу про виключення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Парубець Є.В. зі складу учасників справи, зокрема складу третіх осіб, у зв'язку з відсутністю підстав для висновку що постановлене у даній справі судове рішення може вплинути на права, свободи та інтереси вказаної особи.

Ухвалою суду від 06.11.2017 закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні 29.11.2017 судом повернуто без розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову у зв'язку з невідповідністю даної заяви вимогам Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла станом на день подання такої заяви.

05.12.2017 представником позивача подана заява про зміну предмета спору, в якій позовні вимоги викладені позивачем в наступній редакції:

- визнати нечинним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління у місті Києві Коровайко Оксани Сергіївни, індексний номер 27216594 від 17.12.2015 про державну реєстрацію змін права власності ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об'єкта - 117042480000;

- визнати нечинним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кадури Ольги Олексіївни, індексний номер 29303335 від 18.04.2016 про державну реєстрацію змін права власності ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об'єкта - 117042480000.

У зв'язку із прийняттям судом заяви позивача про зміну предмета спору, судом здійснено заміну первісного відповідача - Головного територіального управління юстиції у місті Києві на належних відповідачів - осіб, до яких пред'явлено вимоги згідно внесених позивачем змін до предмета спору - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коровайко Оксани Сергіївни та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кадури Ольги Олексіївни.

01.03.2018 Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві подано клопотання про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідачів, за наслідком обговорення якого, в судовому засіданні 14.03.2018 судом постановлено ухвалу про задоволення даного клопотання.

У зв'язку з надходженням клопотання від третьої особи ОСОБА_4 про залишення позову без розгляду, суд, з урахуванням пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII та вимог статті 123 Кодексу в чинній редакції, запропонував представнику позивача надати відповідне клопотання чи письмові пояснення з приводу дотримання строку звернення до суду або щодо дотримання позивачем такого строку. Відповідна заява надійшла на адресу суду 14.05.2018 та прийнята судом.

При цьому, третьою особою ОСОБА_4 неодноразово (03.11.2017 та 12.03.2018) подані клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з непідсудністю даного спору адміністративному суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників третьої особи-1 та представника третьої особи-3, дослідивши матеріали справи, ознайомившись із письмово викладеними позиціями учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається зі змісту позовної заяви і заяви про зміну предмета оскарження, вимоги позивача, з урахуванням внесених уточнень, мотивовані тим, що позивач отримала спадщину після смерті свого батька і до складу спадкового майна входить 5/10 частки будинку АДРЕСА_1. Інші частки спірного будинку належать відповідно ОСОБА_7 (3/10) та в порядку спадкування ОСОБА_8 (2/10). Оскаржувані рішення державних реєстраторів про внесення змін до реєстраційного запису щодо частини домоволодіння, яке належить ОСОБА_4, не ґрунтується на належних документах та грубо суперечить чинному законодавству. При цьому, позивач вказує на порушення її законних прав та інтересів, як спадкоємиці, в результаті чого вона позбавлена можливості отримати в спадщину належне їй майно.

Так, позивач, обґрунтовуючи позов, посилається на наступні обставини.

30.11.2015 ОСОБА_4 звернулася до державного реєстратора прав Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коровайко Оксани Сергіївни про внесення змін до реєстраційного запису в зв'язку з проведеною реконструкцією належної їй частини домоволодіння. Рішенням державного реєстратора (індексний номер 27216594) від 17.12.2015 було змінено реєстраційний запис - житлова площа (кв.м.): 62.3 змінено на Загальна площа (кв.м.): 170,3, житлова площа (кв.м.): 115. При цьому, одночасно було видалено свідоцтво про право на спадщину (№ 565 від 26.07.2013) та додано свідоцтво про право власності (№50158936 віл 17.12.2015). В реєстраційній справі ОСОБА_4 знаходиться декларація про готовність до експлуатації об'єкта від 15.10.2015 № KB 142132880893, Технічний паспорт від 17.10.2014 та дві заяви датовані 12.02.2014 від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про надання згоди на реконструкцію будинку. Водночас, як наголошує позивач, ОСОБА_10 не могла подати таку заяву 12.02.2014, оскільки вона померла 02.01.2012, та і сама заява містить помилку в розмірі частки частка в будинку по АДРЕСА_1 складає лише 1/5), а не 1/3 як зазначено в заяві.

Крім того, позивач вказує, що її батько ОСОБА_11 не подавав таку заяву, оскільки ОСОБА_4 ніколи до нього не зверталася і таки заява містить помилку в розмірі частки (частка позивача в будинку по АДРЕСА_1 складає лише 1/5), а не 1/3 як зазначено в заяві.

В подальшому ОСОБА_4 15.04.2017 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кадури Ольги Олексіївни про внесення змін до реєстраційного запису. Рішенням державного реєстратора (індексний номер 29303335) від 18.04.2016 були внесені зміни до реєстраційного запису: змінено розмір частки домоволодіння - 3/10 змінено на 1;

- свідоцтво про право власності (№ 50158936 від 17.12.2015) змінено на свідоцтво про право власності (№57606010 від 18.04.2016),

- змінено адресу - АДРЕСА_1 змінено на АДРЕСА_1.

Позивач наголошує, що за життя її батько ОСОБА_11 не укладав з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору про поділ спільного майна, договору про виділ у натурі частки із спільного майна або ж договору співвласників про розподіл часток у спільній власності.

Надаючи оцінку встановленим у справі обставинам з урахуванням доводів, наведених на його обґрунтування, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (у зазначеній редакції) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17.04.2018 у справі №815/6956/15 (провадження №11-192апп18) вказує на те, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у чинній редакції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави вважати, що оскаржуваними реєстраційними діями передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про розподіл часток у спільній власності на майно (будинок).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містять постанови Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справах № 815/6956/15 та №815/6956/15.

Необхідно наголосити, що вирішити питання щодо правомірності дій реєстраторів щодо внесення відповідних змін в реєстр речових прав без вирішення питання щодо права власності всіх учасників даної справи на спірний будинок із визначенням часток, не виявляється можливим, крім того, останнє не входить до компетенції адміністративного суду.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлюється, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд вважає за доцільне, з урахуванням положень частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснити право позивача на звернення за захистом своїх прав до загального суду для розгляду спору в порядку цивільного судочинства при вирішенні спору щодо встановлення права власності на майно, що перебуває у спільній власності.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, п.1 ч.1 ст.238, ч.2 ст.239, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі №826/12976/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коровайко Оксани Сергіївни, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кадури Ольги Олексіївни, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві про Визнання нечинними та скасування рішень державних реєстраторів.

Попередити позивача, що повторне звернення до адміністративного до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська