№ 74321663, 24.05.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2018 р. Справа № 922/3873/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивач – ОСОБА_1 (після перерви не з’явився), ОСОБА_2;

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 546/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2018 року (повне рішення складено 27.02.2018 р., суддя С.А.Прохоров) у справі № 922/3873/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків

про стягнення 109 983 043, 77 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ТОВ "Харківгаз Збут" про стягнення 109 983 043,77 грн. з яких 84 216 634,32 грн. пені за несвоєчасну сплаті заборгованості за поставлений природний газ згідно договору №16-188-Н від 30.12.2015, 7 305 056,99 грн. річних та 18 461 352,46 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 лютого 2018 року у справі № 922/3873/17 (суддя С.А.Прохоров) в позові відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.03.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2018 року по справі №922/3873/17. Встановлено ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" строк до 16.04.2018 року для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання позивачу.

Через канцелярію суду ТОВ "Харківгаз Збут" надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін. До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додано докази надсилання копії відзиву позивачу.

Ухвалою суду від 17.04.2018 року призначено справу №922/3873/17 до розгляду на 15 травня 2018 року на 10:00 год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2018 року, у зв’язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А., на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 15.05.2018 у даній справі, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

У судовому засіданні 15.05.2018 року оголошувалась перерва до 24 травня 2018 року до 10:30 год.

У судовому засіданні 24.05.2018 року позивач позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях до нього.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2015 року між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ” (далі ТОВ “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ”, Відповідач, Покупець) та Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, Позивач, Продавець) укладений договір № 16-188-Н на купівлю продаж природного газу (далі - Договір).

Відповідно до предмету даного Договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.3 Договору не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов’язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписаного акту. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 6.1 Договору у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі газу за розрахунковий місяць, (додаткова угода від 31.03.2017).

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативом розподілу коштів, затвердженого відповідною постановою НКРЕКП.

За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов’язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язок.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору, що й є підставою для нарахування пені, річних та інфляційних за неналежне виконання відповідачем умов Договору.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 5 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року N 792, кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на:

- поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців;

- поточний рахунок оператора газотранспортної системи;

- поточний рахунок оператора газорозподільної системи;

- поточні рахунки газопостачальних підприємств.

Як вбачається зі змісту п. 6 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів, перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств.

Окрім того, відповідно до п. 6.2 Договору, оплата за газ здійснюється із поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативом розподілу коштів, затвердженого відповідною постановою НКРЕКП.

Відповідач стверджує, що з огляду саме на вищевказані обставини, які стосуються порядку розрахунків, не міг, в силу норм діючого законодавства України, в тому числі попередньо затвердженого алгоритму розподілу коштів, вплинути на процес здійснення розрахунків з позивачем.

Розрахунок за надані послуги був здійснений відповідачем наступним чином:

- частину наданих послуг за договором від 30 грудня 2015 року № 16-188-Н на суму 1 345 199 946,73грн., відповідач оплатив через розподільчі рахунки;

- частину наданих послуг на суму 1 080 110 097,07грн. за рахунок коштів отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 на підставі спільних протокольних рішень № 1421 від 23.02.2016; № 756 від 23.02.2016; № 754 від 23.02.2016; № 755 від 23.02.2016; № 757 від 23.02.2016; № 2012 від 22.07.2016; № 2015 від 22.07.2016; № 2010 від 22.07.2016; № 2022 від 22.07.2016; № 2062 від 25.07.2016; № 2072 від 28.07.2016; № 2073 від 28.07.2016; № 2259 від 08.09.2016; № 2013 від 22.07.2016, № 3011 від 25.11.2016.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з огляду на вищевказані обставини, що стосуються порядку розрахунків, вірно дійшов висновку, що Відповідач, не міг, в силу норм діючого законодавства України, в тому числі попередньо затвердженого алгоритму розподілу коштів, вплинути на процес здійснення розрахунків з позивачем.

Вищевказані спільні протокольні рішення були складені сторонами на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11 січня 2005 року, якою затверджено "Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій компенсацій", Наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Державного казначейства України № 55/57/43 від 03 лютого 2009 року, яким затверджено "Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію", та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України № 493/688 від 03 серпня 2015 року, яким затверджено "Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплостачання і електроенергію".

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "НаФтогаз України". Державного казначейства України № 55/57/43 від 03 лютого 2009 року, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11 січня 2005 року (із змінами). Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.

Згідно з пунктами 2.1-2.3 вищевказаного Порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11 січня 2005 року (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Пунктами 2.7 зазначеного Порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Аналогічні положення закріплені у пунктах 1.1-1.3, 2.1-2.3, 2.6 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України №493/688 від 03 серпня 2015 року.

Як уже зазначалось, відповідно до предмету Договору, газ, що продається за договором, використовується продавцем для подальшої реалізації побутовим споживачам. В свою чергу, ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» здійснено постачання природного газу населенню, яке отримують природний газ, в тому числі, і на на пільгових умовах (житлові субсидії та пільги).

Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11 січня 2005 року, визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу.

Відповідно до п. 7 Постанови № 20, для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності.

Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг).

Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.

Таким чином, керуючись Постановою № 20, в період дії Договору, учасниками (в тому числі Позивачем та Відповідачем), підписані спільні протокольні рішення про організацію1 взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України (в матеріалах справи).

При цьому, враховуючи норми матеріального права, суд вірно дійшов висновку, що підписання сторонами у 2016 році спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11 січня 2005 року, наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України № 55/57/43 від 03 лютого 2009 року, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України №493/688 від 03 серпня 2015 року свідчить, що сторони фактично погодились, що часткова оплата наданих послуг з постачання газу за договором №16-188-Н від ЗО грудня 2015 року, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.

Тобто, підписанням спільних протокольних рішень, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за договором № 16-188-Н від 30.12.2015 року. Тому, слід зазначити, що для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, необхідно щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішенням* (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України № 922/2812/16 від 22.03.2017)».

Підписанням спільних протокольних рішень, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за договором № 16-188-Н від 30.12.2015 року.

Тому, слід зазначити, що для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, необхідно щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України № 922/2812/16 від 22.03.2017).

Крім того, на відсутність підстав нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат вказує те, що сторони в договорі визначили взаємні права та обов’язки.

Обов’язком ТОВ “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ” було надати підписані та скріплені печаткою акти приймання - передачі природного газу, а обов’язок ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" полягав у поверненні підписаних зі своєї сторони актів, наданих покупцем.

На виконання умов пункту 3.3. договору купівлі - продажу природного газу, № 16-188-Н від 30.12.2015 року, ТОВ “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ” надіслано на адресу позивача - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою ТОВ “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ” акти приймання-передачі природного газу згідно з Договором.

Акти приймання-передачі природного газу підписані позивачем та долучені до матеріалів справи, що підтверджує факт їх отримання від ТОВ “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ”.

Відповідно до пункту 3.3. Договору купівлі-продажу природного газу № 16-188-Н від 30.12.2015 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов’язано належно оформити отримані від ТОВ “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ” акти, підписати уповноваженим представником та скріпити печаткою або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту.

Проте, позивач не надав суду доказів повернення підписаних актів приймання передачі природного газу або мотивованої відмови від їх підписання.

Як вказує відповідач, та що не було належними доказами спростовано позивачем, про підписання актів приймання-передачі природного газу з боку ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідачу стало відомо лише з копій, долучених до позовної заяви.

Згідно з пунктом 6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі писаного сторонами акта приймання-передачі газу.

Фактично, сторони вказівкою на дату укладення (підписання) відповідного акту приймання-передачі газу визначили час (дату), з яким позивач та відповідач пов'язали настання права позивача на отримання коштів та обов'язок відповідача оплатити грошову суму, а відповідно, й дату прострочення розрахунків. Таким чином, обов'язок відповідача з проведення остаточного розрахунку за надані послуги залежить від документального оформлення сторонами обсягів наданих послуг за договором, а саме від дати складання приймання-передачі природного газу.

Пункти 3.3, 6.1 Договору є взаємопов'язаними, оскільки своєчасне підписання уповноваженим представником позивача, скріплення печаткою акта приймання-передачі та його своєчасне повернення відповідачу дає змогу останньому здійснити своєчасний та остаточний розрахунок за поставлений газ.

Колегія суддів зазначає, що сторони самостійно і вільно встановили не лише умови проведення розрахунку, а й порядок та умови передачі газу, тобто засвідчення факту, який є підставою для розрахунку - підписання акту приймання-передачі, який фіксує факт здійснення певної господарської операції і підтверджує факт виконання сторонами своїх цивільно-правових і господарсько-правових зобов'язань (частина 8 статті 193 Господарського кодексу України статті 527 та 545 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської, операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ у даному випадку акт приймання-передачі природного газу має підтверджувати факт здійснення господарської операції отримання природного газу за місяць.

В постанові Вищого господарського суду України від 02 березня 2015 року у справі №5011-71/16789-2012 зазначено, що за своїми юридично значимими ознаками газ є родовою, замінною річчю.

Відповідно до висновків Верховного суду України від 19 квітня 2016 року у справі №816/11081/14 договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України закріплює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить про намір виконання дій (операцій в майбутньому), а не про їх фактичне виконання.

Відповідно, господарська операція пов’язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Оформлення сторонами актів приймання-передачі газу відбулося поза межами передбаченого пунктом 3.3 Договору строку у зв'язку з ухиленням Позивача від підписання актів приймання-передачі природного газу.

Відповідно до розділу VIII "Документальне оформлення приймання-передачі природного газу" діючого на час виникнення спірних правовідносин "Порядку доступу та приєднання до єдиної газотранспортної системи України", який затверджено постановою НКРЕ № 420 від 19 квітня 2012 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2012 року за № 721/21034 та порядку забезпечення споживачів природним газом, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 року вбачається, що встановити, хто був постачальником природного газу конкретному споживачу можливо лише на підставі актів приймання-передачі природного газу, які складаються в кінці місяця.

Тобто, виключно після отримання ТОВ “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ” підписаних з боку позивача актів приймання-передачі природного газу, він був би повністю впевнений в тому, що саме позивачем було поставлено йому природний газ.

Згідно умов договору підставою для остаточного розрахунку є підписані з обох сторін акти приймання - передачі природного газу. Момент, з якого ТОВ “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ” відповідно до умов договору має змогу провести остаточний розрахунок за отриманий газ від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є отримання підписаного акту.

Форми актів приймання передачі природного газу містять виключно дату підписання, яка відповідає кінцевій даті місяця. Спеціальної графи в якій було б зазначено дату отримання акт не містить.

У зв'язку з тим, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не надало документи, які підтверджують виконання пункту 3.3 Договору (повернення актів приймання - передачі природного газу відповідачу), неможливо встановити дату виникнення зобов'язання по договору. Тобто, підтвердити граничну дату остаточного розрахунку (дату виникнення заборгованості) зазначену у розрахунку 3% річних та пені, надану позивачем, не можливо.

Відповідно до частини 4 статті 512 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати договору.

Таким чином, положення ст.ст. 655, 692 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію оплатності переданого покупцю товару.

Крім того, враховуючи специфіку відносин сторін даної справи на ринку природного газу, наведена позивачем судова практика може бути взята судом до уваги, лише у випадку аналогічних відносин сторін справи та аналогічних умов договору, як добровільної домовленості сторін.

Також, суд не може погодитися з позицією позивача щодо “необхідності розділення правовідносин між позивачем та відповідачем на часові рамки до виконання умов спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків та на грошові кошти, якими було здійснено оплату за газ”, оскільки за договором № 16-188-Н від 30.12.2015 року, відповідачем був здійснений розрахунок за отриманий природний газ, шляхом оплати через розподільчі рахунки (а не власними коштами, як посилається позивач та за рахунок коштів отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 на підставі спільних протокольних рішень.

Судова практика, викладена в постановах Вищого господарського суду України по справах № 908/2218/16 від 22.03.2017 року, № 922/2179/16 від 13.07.2017 року, № 922/2812/16 від 22.03.2017 року, № 917/2519/14 від 23.09.2015 року, постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2014 року зі справи №: 5011-35/1272-2012- 42/527-2012, від 09 вересня 2014 року зі справи № 5011-1/1043-2012-42/528-2012), містить висновки, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінюють порядок і строк проведення розрахунків за договором. Тому, для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, необхідно щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями.

Беручи до уваги, зміст спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ порядок проведення розрахунків передбачає наступні складові: сторони, послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення, сума коштів, призначення платежу, період за який здійснюється оплата та строк проведення розрахунків. До порядку та строку проведення розрахунків не можна відносити строк дії відповідного спільного протокольного рішення, оскільки сторони пунктом 2.5. будь-якого спільного протокольного рішення, що міститься в матеріалах справи, передбачили, що Сторона-3 (ТОВ “ХАРКІВГАЗ ЗБУТ”) перераховує стороні - останній (НАК “Нафтогаз України”) кошти за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 30.12.2015 р. №16-188-Н із відповідним записом у графі "призначення платежу".

Колегія суддів не може погодитись з твердженнями позивача щодо невірного застосування судом першої інстанції висновків Верховного суду України (щодо того, що оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків) та ігнорування судом встановленого факту, що відповідачем здійснювалося ряд платежів у рахунок погашення заборгованості за Договором коштами у сумі 1 345 199 946,73 грн. (при цьому позивач помилково називає кошти, які надходили по Алгоритму розподілу коштів, затвердженого НКРЕКП, як «власні кошти ОСОБА_4») - поза межами порядку і строків, встановленими спільними протокольними рішеннями.

Натомість даному питанню судом надана правильна оцінка.

Судом встановлено, що п. 2.5. будь-якого спільного протокольного рішення, що знаходиться в матеріалах справи, учасники передбачили, що ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» перераховує НАК «Нафтогаз України» кошти за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 30.12.2015 р. №16-188-Н із відповідним записом у графі "призначення платежу".

Тобто, сторонами не визначено конкретного місяця 2016 року, за який передбачається перерахування коштів, а отже, визначити період початку та закінчення прострочення оплати за газ є неможливим.

Визначений порядок оплати (за природний газ за 2016 рік) не надає можливості визначити певний період дії Договору, яким повинна погашатися заборгованість, відповідно до спільних протокольних рішень, і відповідно - період прострочення платежів, які надійшли через розподільчі рахунки.

Отже, суд першої інстанції, беручи до уваги, зміст та складові спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ порядок проведення розрахунків невизначення сторонами конкретного місяця 2016 року, за який перераховуються кошти згідно спільних протокольних рішень, обґрунтовано, в даному випадку взаємовідносин, не погодився з позицією позивача щодо «необхідності розділення правовідносин між позивачем та відповідачем на часові рамки до виконання умов спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків та на грошові кошти, якими було здійснено оплату за газ», оскільки за договором № 16-188-Н від 30.12.2015 року, відповідачем був здійснений розрахунок за отриманий природний газ, шляхом оплати через розподільчі рахунки (а не власними коштами, як посилається позивач) та за рахунок коштів отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 на підставі спільних протокольних рішень».

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що сторонами не визначено конкретного місяця 2016 року, за який передбачається перерахування коштів, а отже, визначити період початку та закінчення прострочення оплати за газ є неможливим.

Визначений порядок оплати (за природний газ за 2016 рік) не надає можливості визначити певний період дії Договору, яким повинна погашатися заборгованість, відповідно до спільних протокольних рішень, і відповідно - період прострочення платежів, які надійшли через розподільчі рахунки.

Враховуючи, що п. 2.5. спільного протокольного рішення позивач та відповідач визначили порядок перерахування коштів за природний газ 2016 року згідно з договором № 16-188-Н від 30.12.2015р., а отже нарахування здійснені позивачем до укладання цих рішень чи здійснені на борг який погашено вказаними спільними протокольними рішеннями є неправомірним.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ НАК “Нафтогаз України”.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду має бути залишене без змін.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2018 року у справі № 922/3873/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 29.05.2018 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.