№ 74257646, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12968/17 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

представника позивача Кондратюк С.В.,

представників третіх осіб: Кравченко О.П., Ахрамович Я.І., Родіонова О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" та на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД" звернулось до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" та на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" про визнання протиправними та скасування рішень (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано:

рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни від 07.07.2017 року о 13:46:54 про скасування реєстраційної дії (03.02.2015 11:21:55 Припинення), а саме: скасування рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України Максименко Л.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 19048199 від 03.02.2015, про припинення обтяження за іпотечним договором № 2 від 23.05.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. за реєстраційним № 710;

рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни від 07.07.2017 про скасування реєстраційної дії (31.01.2015 10:24:24 Припинення), а саме: скасування рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України Максименко JI.A. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 18995506 від 31.01.2015, про припинення іпотеки за іпотечним договором № 2 від 23.05.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. за реєстраційним № 710.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з огляду на положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та наявність постанови Вищого господарського суду України від 19.03.2015 у справі № 910/19794/14, якою рішення судів скасовані та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог ТОВ "Капітал Інвест ЛТД" до ПАТ "Державний ощадний банк України" про розірвання іпотечного договору, тобто іпотечний договір № 2 від 23.05.2013 є чинним, а оскаржувані рішення державного реєстратора прийнято правомірно.

Представники апелянта - Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в судовому засіданні наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просили скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача та представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просили залишити без змін.

Відповідач до судового засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що не заважає розгляду справи за її відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.07.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною прийняті рішення про скасування рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України Максименко Л.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 19048199 від 03.02.2015 про припинення обтяження за іпотечним договором № 2 від 23.05.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. за реєстраційним № 710 та № 36038283 про скасування реєстраційної дії (31.01.2015 10:24:24 Припинення), а саме: скасування рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України Максименко JI.A. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 18995506 від 31.01.2015, про припинення іпотеки за іпотечним договором № 2 від 23.05.2013 p., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. за реєстраційним № 710.

Так, як вбачається з матеріалів справи, спірні рішення прийнято відповідачем на підставі заяв № 23122549 та № 23122432 ПАТ "Державний ощадний банк України", до яких було додано постанову Вищого господарського суду України від 01.03.2017 у справі № 910/14970/15.

Не погоджуючись з вищевказаними реєстраційними діями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі виходив з того, що спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів, досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування сторін та доводи апеляційної скарги, оцінюючи їх в сукупності, зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскаржуючи вищезазначені рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни від 07.07.2017, позивач підставою позову зазначав, що відповідачем безпідставно скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 19048199 від 03.02.2015 щодо припинення заборони на нерухоме майно та № 18995506 від 31.01.2015 щодо припинення іпотеки за іпотечним договором № 2 від 23.05.2013, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 у справі № 826/24015/15 рішення державного реєстратора від 03.02.2015 визнано правомірними, а скасування записів відповідачем здійснено з перевищенням повноважень на підставі постанови Вищого господарського суду України від 01.03.2017 у справі № 910/14970/15. При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі № 910/14970/15 позов ТОВ "Капітал Інвест ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання іпотечного договору № 2 від 23.05.2013 недійсним було задоволено.

Аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави суду апеляційної інстанції вважати, що оскаржуваним реєстраційним діям передував невирішений господарський спір між ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» та ПАТ «Державний ощадний банк України».

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З огляду на те, що спірні правовідносини пов'язані з наявністю спору, що виник між суб'єктами під час здійснення господарської діяльності, а позивач в позовній заяві вказує на неправомірність дій суб'єкта владних повноважень при виконанні наданих повноважень, посилаючись на рішення господарського суду, то даний спір, на переконання колегії суддів не є публічно-правовим, а випливає з господарських правовідносин та носить майновий характер, а відтак має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем при вчиненні реєстраційних дій було дотримано вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», як на підставу задоволення апеляційної скарги та відмови в задоволенні позову ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки в контексті наведеної правової позиції щодо непідсудності зазначеного спору адміністративним судам, не є підставою для задоволення апеляційної скарги у повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються інші доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують правову позицію суду апеляційної інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У відповідності до пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Приписами ч.1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Водночас, суд апеляційної інстанції, на виконання вимог ч. 1 ст. 239 КАС України, роз'яснює позивачу право на звернення із вказаним позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 238, 242, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 - скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" та на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" про визнання протиправними та скасування рішень - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 24.05.2018)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя І.О. Лічевецький

Суддя В.П. Мельничук