Решение № 74257312, 17.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2018 року 11:00 № 826/1668/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В. при секретарі судового засідання Борсуковської А.О. розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаМіністерства юстиції України Генеральна прокуратура України провизнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною постанови,за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - Березолова Т.М.

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 квітня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач-1), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Генеральної прокуратури України про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не проведенні виконавчих дій у законний строк;

- визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не проведенні перевірки фактичного виконання рішення суду з боку відповідача у ВП №53840365;

- визнання протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №53840365 від 17.01.2018р.

Ухвалою суду від 02.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не проведення виконавчих дій у ВП №53840365 у розумні строки та протиправною бездіяльністю відповідача щодо не проведення перевірки фактичного виконання рішення суду з боку Генеральної прокуратури України у ВП №53840365 та протиправною постановою про закінчення виконавчого провадження у ВП №53840365.

В судовому засіданні позивач підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. 22.03.2018р. через канцелярію суду Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було подано письмовий відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. від 26.04.2017р. відкрито виконавче провадження №53840365 з виконання виконавчого листа виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 13.02.2017р. у справі №826/6825/16 про зобов'язання Генеральну прокуратуру України повторно розглянути питання поставлені в пунктах 4), 5), 7) заяви ОСОБА_1 від 27.01.2016 (29.01.2016 за №17725-16).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №53840365, Генеральною прокуратурою України направлено головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєву О.В. листа 10.05.2017р. №05/3-14050-10, яким повідомлено про виконання Генеральною прокуратурою України рішення суду по справі №826/6825/16 до відкриття виконавчого провадження №53840365, що підтверджується копією відповіді наданою ОСОБА_1 від 27.02.2017р. №05/3-14050-10.

На підставі зазначеного листа Генеральної прокуратури України від 10.05.2017р. №05/3-14050-10, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, 17.01.2018р. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №53840365.

Не погоджуючись з постановою про закінчення виконавчого провадження та вважаючи протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення перевірки виконання Генеральною прокуратурою України судового рішення та щодо не проведення виконавчих дій у законні строки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 13 вказаного закону визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII).

Частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частинами першою та другою статті 63 Закону №1404-VІІІ визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. від 26.04.2017р. відкрито виконавче провадження №53840365 з виконання виконавчого листа виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 13.02.2017р. у справі №826/6825/16 про зобов'язання Генеральну прокуратуру України повторно розглянути питання поставлені в пунктах 4), 5), 7) заяви ОСОБА_1 від 27.01.2016 (29.01.2016 за №17725-16).

Листом від 10.05.2017р. №05/3-14050-10 Генеральна прокуратура України повідомила головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. про виконання прокуратурою рішення суду по справі №826/6825/16 до відкриття виконавчого провадження №53840365, що підтверджується копією відповіді від 27.02.2017р. №05/3-14050-10, яка була надана ОСОБА_1

Однак, в судовому засіданні позивач зазначив, що Генеральна прокуратура України не направляла ОСОБА_1 листа від 27.02.2017р. №05/3-14050-10.

З наявної в матеріалах справи копії листа Генеральної прокуратури України від 27.02.2017р. №05/3-14050-10 вбачається, що він 27.02.2017р. останнім був скерований до Управління документального забезпечення для направлення ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач зазначив, що проставлений Генеральною прокуратурою України на листі від 27.02.2017р. №05/3-14050-10 штемпель з відміткою « 27.02.2017р. Управління документального забезпечення вихідна кореспонденція» не може бути належним доказом направлення ОСОБА_1 Генеральною прокуратурою України зазначеного вище листа.

Представник третьої особи в судовому засіданні повідомив про відсутність доказів направлення ОСОБА_1 листа від 27.02.2017р. №05/3-14050-10.

Крім того, в матеріалах виконавчого провадження №53840365, копія якого містяться в матеріалах справи, відсутні докази направлення Генеральною прокуратурою України ОСОБА_1 листа від 27.02.2017р. №05/3-14050-10.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державним виконавцем при закінченні виконавчого провадження №53840365 на підставі п. 9.ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) не перевірено виконання боржником судового рішення у справі №826/6825/16.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не проведенні перевірки фактичного виконання рішення суду з боку відповідача у ВП №53840365 підлягають частковому задоволенню, оскільки виконання рішення суду у справі №826/6825/16 покладалось на Генеральну прокуратуру України, а не на Міністерство юстиції України.

Згідно зі статтею 11 Закону №1404-VІІІ строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частин дев'ятої, дванадцятої статті 71 цього Закону, обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У той же час, частиною другою статті 39 Закону №1404-VІІІ передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №53840365, лист Генеральної прокуратури України від 10.05.2017р. №05/3-14050-10, яким повідомлялось про виконання судового рішення у справі №826/6825/16, отримано Міністерством юстиції України 12.05.2017р. за №9320-0-26-17, а передано згідно резолюції державному виконавцю 16.05.2017р.

У той же час, постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята лише 17.01.2018р., тобто більше ніж через пів року з моменту, коли державному виконавцю стало відомо про такі обставини.

Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо порушення строків проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №53840365.

У той же час, суд звертає увагу на те, що частиною 5 статті 13 Закону №1404-VІІІ визначено, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Суд при скасуванні постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.01.2018р. №53840365 виходить з того, що державним виконавцем не було перевірено виконання Генеральною прокуратурою України судового рішення у справі №826/6825/16, що є підставою для скасування такого рішення державного виконавця.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_3, рнокпп НОМЕР_2) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) у не проведенні перевірки виконання Генеральною прокуратурою України рішення, що підлягало виконанню та у порушенні строків проведення виконавчих дій.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 17 січня 2018 року ВП №53840365.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов