Решение № 7424766, 24.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.09 Справа№ 11/248

По справі:

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Львів

До відповідача Приватного транспортно-експедиційного підприємства (ПТЕП) „Автотрансекспедиція”, м.Львів

Про стягнення заборгованості на суму 3027,00грн.

Представники:

Від позивача Довгайчук-предст. Доручення № 121347 від 25.06.2009року

Від відповідача не зявився

Сторонам, які беруть участь у справі, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть позову: Розглядається справа за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення із Приватного транспортно-експедиційного підприємства (ПТЕП) „Автотрансекспедиція” 3027,00грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.12.2009року.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представника сторони, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

11.09.2009року між сторонами було укладено договір № 26685-Т про надання транспортних послуг, відповідно до якого позивач (перевізник за договором) зобовязався надавати замовнику (відповідачу за договором) послуги з перевезення вантажу на умовах передбачених договором.

Вартість перевезення згідно п.1.2 договору складає 3000,00грн.

Відповідно до 3.1 договору відповідач повинен був здійснити оплату транспортних послуг шляхом перерахування грошей на р/р позивача на протязі 15-ти банківських днів з дня отримання належним чином оформлених товаро-транспортних накладних документів, податкової накладної і рахунку до оплати.

Позивачем договірні зобовязання виконано, що підтверджується Актом № ОУ-0000008 звірки, Актом приймання виконаних робіт (надання послуг) від 21 вересня 2009року, міжнародною товарно-транспортною накладною А№ 206505 та рахунком фактурою № СФ-0000008 від 21.09.2009року.

Оскільки, на момент подання позову відповідачем транспортні послуги не оплачені, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд врахувати понесені ним інфляційні втрати, що складають 27,00грн.

Таким чином, загальна сума позову становить 3027,00грн.

Заслухавши пояснення представника сторони, дослідивши долучені до справи матеріали, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

11.09.2009року між сторонами було укладено договір про надання транспортних послуг № 26685-Т, який визначає порядок взаємовідносин, що виникають між замовником та перевізником при здійсненні перевезень вантажів та розрахунків за дані перевезення.

Підставою виникнення господарських зобовязань з перевезення вантажів є договір перевезення вантажу.

Господарським кодексом України передбачено укладення договору перевезення вантажу в письмовій формі.

Процес укладення цього договору супроводжує встановлений законодавством порядок документального оформлення перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Транспортні документи, які підтверджують укладення договорів перевезення вантажів прийнято називати перевізними документами.

Відповідно до ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення підтверджується складанням перевізного документа - транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Ці ж вимоги дублює ст. 307 Господарського кодексу України. Згідно ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

На підставі укладеного між сторонами договору перевізник (позивач по справі) здійснив перевезення вантажу вартістю 3000,00грн., про що визначено в п. 1.2 договору № 26685-Т.

Здійснення перевезення підтверджується відповідними перевізними документами, копії яких долучено до матеріалів справи, а саме: Актом № ОУ-0000008 звірки, Актом приймання виконаних робіт (надання послуг) від 21 вересня 2009року, міжнародною товарно-транспортною накладною А№ 206505 та рахунком фактурою № СФ-0000008 від 21.09.2009року.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Відповідно до 3.1 договору відповідач повинен був здійснити оплату транспортних послуг шляхом перерахування грошей на р/р позивача на протязі 15-ти банківських днів з дня отримання належним чином оформлених товаро-транспортних накладних документів, податкової накладної і рахунку до оплати.

Як вбачається із поданих матеріалів, термін оплати відповідачем наданих йому послуг сплив.

Таким чином, у позивача виникло право вимоги оплати за надані послуги, а у Відповідача зобов'язання їх оплатити.

Згідно із ст. 625 ЦК України, - боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано 27,00грн. інфляційних втрат.

Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідач позовні вимоги не заперечив, доказів оплати боргу не подав.

З огляду на викладене вимоги позивача обґрунтовані та підтверджені представленими суду матеріалами.

Стягненню підлягає 3000,00грн. основного боргу, 27,00грн. -інфляційних.

Судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України:

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Стягнути із Приватного транспортно-експедиційного підприємства (ПТЕП) „Автотрансекспедиція”, м.Львів, Наукова, 96 (код ЄДРПОУ 25544907) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідн.код НОМЕР_1) 3000,00грн.основного боргу, 27,00.-інфляційних, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України

Суддя