Решение № 74224414, 17.05.2018, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Справа153/187/18

Провадження2/153/71/18-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дзерина М.М.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ямпільського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та Ямпільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом. Вказала, що 08 лютого 2018 року (отримання листа Р 24500 0048384 5) їй стало відомо, що Ямпільським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управлінням юстиції у Вінницькій області відкрито 19.01.2018 року виконавче провадження № 55577498, на підставі виконавчого напису № 9713, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу 09.10.2017 року, про стягнення грошових коштів в сумі 2 164 428 грн. 81 коп. Даний напис був виданий на підставі кредитно-заставного договору від 01.07.2008 року №VТWЗА800000165. Позивач вважає, даний виконавчий напис є незаконним, необґрунтованим та виданим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вимушена звертатися до суду за захистом своїх прав та визнання даного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. За цим виконавчим написом виконавча служба здійснює стягнення з її заробітної плати, майна тощо. Свої вимоги мотивує наступним: для вчинення виконавчого напису мають бути дотримані дві основні вимоги: безспірність заборгованості та з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років для фізичних осіб, якщо інший строк не передбачено законом. Зазначає, що заборгованість не є безспірною, з таких міркувань: нотаріусом не враховано всіх обставин справи, а саме чи погоджена дана заборгованість, коли та що сплачувалось, не дослідженні первинні бухгалтерські документи, що є правом нотаріуса для уточнення вимог стягувача відповідно до Інструкції; Вказує, що вона взагалі не отримувала грошові кошти по даному кредитному договору. Відповідно, до видаткового касового ордеру № 1 від 02.07.2008 року, кошти по даному договору в сумі 11780 у.о., були видані в касі Приватбанку в м. Вінниця (підтверджується ордером № 1 від 02.07.2008 року). Однак на той момент вона знаходилася в іншому кінці області на своєму робочому місці в м. Ямпіль на державній посаді, що підтверджується Довідкою від 07.07.2015 № 4107 виданою Крижопільською об’єднанню ЦПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області. Тому фактично і фізично не могла отримувати ці кошти в той момент, також підпис на видатковому касовому ордері не належить їй.

Не враховано вимоги закону та вписано суму неустойки, що значно перевищує завдані збитки ст. 551 ЦК України. Відповідно до п.6.2 ч. 6 глави 16 Порядок вчинення нотаріальних дій - неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору. Даним договором цього не передбачено, а тому включення неустойки до виконавчого напису є неправірним. При цьому є рішення Індустріального суду м. Дніпропетровська по справі № 202/30279/13-ц від 19.05.2016 року,( про яке мені стало відомо з постанови про відкриття виконавчого провадження № 54283371 від 12.07.2017 року), яке вступило в законну силу 31.05.2016 року, про звернення стягнення на заставне майно, щодо даного Договору між цими сторонами, в якому вказано : «Так як відповідачка умови кредитного договору не виконувача належним чином, у зв'язку з чим станом на 12.10.2012 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 31729,74 доларів США, що складає 253615,79 грн., яка складається з наступного: 10602,06 доларів США - заборгованість за кредитом, 3935,08 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2768,30 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 12883,57 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,28 доларів США - штраф (фіксована частина), 1509,45 доларів США - штраф (процентна складова). Розмір неустойки (пені, штрафів), а саме пеня, яка визначена банком у заборгованості за вказаним кредитним договором значно перевищує розмір збитків банку, а тому підлягає зменшенню до 5000 доларів США. Тобто, є рішення суду, щодо даних правовідносин, яким встановлено неправомірність застосування подвійної відповідальності, штрафу та пені за даним договором та зменшено пеню до 5000 у.о., що свідчить про небезспірну заборгованість. Враховуючи, вишевикладене заборгованість не є безспірною. Також, в написі вказано, що стягнення проводиться з 01.07.2008 року, хоча з розрахунку видно, що платежі здійснювались до вересня 2009 року, тобто включені суми, які вносились на погашення заборговнності.

У виконавчому написі № 9713 від 09.10.2017 року вказано, що строк за який проводиться стягнення заборгованості складає дев'ять років два місяці одинадцять днів, а саме з 01.07.2008 року до 12.09.2017 року. Тобто з напису випливає, що момент вимоги наступив 01.07.2008 року та проводиться стягнення за 9 років, 2 місяці, 11 днів. Вимога закону при вчиненні виконавчого напису на протязі трьох років з моменту виникнення права вимоги не дотримана, проігнорована. Навіть, якщо враховувати, що договором передбачена позовна давність у 5 років, то теж пропущена.

3 виписки з рахунка боржника, наданого Банком, разом з Договором нотаріусу для вчинення виконавчого напису видно, що останній платіж був здійснений 15.09.2009 року це підтверджується копією виписки з рахунку боржника за договором А800000165 від 01 07.2008 року. Тобто, право вимоги у Банка виникло через місяць після останнього платежу, а саме з 10.2009 року, саме з цього моменту розпочинається відлік всіх строків, а саме позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, право вимоги повернення заборгованості у банка виникло 05.11.2009 року (15.09.2008 останній зарахований платіж + 1 міс. з 05.10.2008 прострочки платежу, та сума заборгованості більше 10% від суми виданого кредиту), з цього і розпочався відлік строку позовної давності. Враховуючи, встановлений договором строк позовної давності у 5 років. - закінчився 05.11.2014 року. Таким чином, виконавчий напис виданий без дотримання вимог, щодо безспірності та терміну його стягнення; включені суми (штраф, пеня) - неправомірно згідно Порядку вчинення нотаріальних дій.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2018 року по даній цивільній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

21 березня 2018 року ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області було оголошено перерву та підготовче судове засідання було призначено в режимі відеоконференції з Вінницьким міським судом Вінницької області.

17 квітня 2018 року ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області було закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

08 травня 2018 року ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області розгляд справи було відкладено у зв’язку із відсутністю представника відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» та щодо нього були відсутні відомості про вручення повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі, визнати виконавчий напис № 9713, виданий приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу 09.10.2017 року таким, що не підлягає виконанню.

Представник відповідача Пат КБ «Приватбанк» в судовоме засідання, однак в підготовчому судовому засіданні представник позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення в повному обсязі.

Від третьої особи Приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_4 надійшла заява, в якій остання повідомила, що у зв'язку з неможливістю прибути до суду, просила проводити судове засідання за її відсутністю, та прийняти рішення по справі відповідно до чинного законодавства.

Із досліджених судом письмових доказів встановлено наступне: відповідно до укладеного кредитно-заставного договору № VTW3A800000165 від 01.07.2008 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 12168,99 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,92% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.06.2013 року. В забезпечення виконання зобов'язань за даним договором ОСОБА_3 було надано в заставу рухоме майно: автомобіль SKODA, модель OCTAVIA 1,6 LX, рік випуску 2000, тип ТЗ легковий комбі-В, що належить їй на праві власності .

Із постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2018 року встановлено, що Ямпільським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управлінням юстиції у Вінницькій області було відкрито виконавче провадження № 55577498 на підставі виконавчого напису № 9713, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу 09.10.2017 року, про стягнення грошових коштів в сумі 2 164 428 грн. 81 коп. Даний напис був виданий на підставі кредитно-заставного договору від 01.07.2008 року №VТWЗА800000165, де боржником виступає ОСОБА_3В.(а.с.14).

Із виконавчого напису № 9713, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу 09.10.2017 року встановлено, що на підставі кредитно-заставного договору від 01.07.2008 року №VТWЗА800000165 з ОСОБА_3В на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за вищевказаним договором в сумі 2 164 428 грн. 81 коп. Строк за який проводиться стягнення складає 9 років, 2 місяці, 11 днів (а.с.16).

Із довідки виданої від 07.07.2015 № 4107 Крижопільською об’єднанню ЦПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області встановлено, що згідно табелю виходу на роботу, 02 липня 2008 року ОСОБА_3, знаходилась на роботі та займала посаду завідувача сектору оподаткування юридичних осіб Ямпільського відділення Крижопільського МДПІ (а.с.17).

Із видаткового касового ордеру № 1 від липня 2008 року встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до договору від 02.07.2008 року №VТWЗА800000165 були надані кошти в сумі 11 780, 00 доларів США(а.с.20).

Із виписки рахунку заборгованості боржника ОСОБА_3 за кредитно-заставним договором від 01.07.2008 року №VТWЗА800000165 встановлено, що станом на 12 вересня 2017 року залишок непогашеної заборгованості за надання кредиту складає 2161678, 76 грн.(а.с.18).

Із рішення Індустріального суду м. Дніпропетровська по справі № 202/30279/13-ц від 19.05.2016 року та із постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 липня 2017 року встановлено, що на підставі виконавчого документу : виконавчого листа № 202/30279/13-ц виданого 01 червня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська «в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VTW3A800000165 від 01.07.2008 року в сумі 22305,44 доларів США, що складає 178220,47 грн., яка складається з наступного: 10602,06 доларів США - заборгованість за кредитом, 3935,08 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2768,30 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 5000 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, витребувати у відповідачки ОСОБА_3 та передати в заклад банку шляхом опису та звернути стягнення на предмет застави: автомобіль SKODA, модель OCTAVIA 1,6 LX, рік випуску 2000, тип ТЗ легковий комбі-В, № кузова/шасі, що належить на праві власності відповідачці, шляхом продажу вказаного транспортного засобу ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу»(а.с.19, 21).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясуванні обставин справи, прийшов до наступного висновку:

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до положень ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків , передбачених законом, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтями 87,88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ (ст.18 ЦК України,ст.87 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно положень глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, виконавчий напис може бути вчинений на кредитному договорі, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б)засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.

Таким чином, за змістом п.1 вказаного Переліку, а також Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, та ст.ст. 87 та 88ЗУ «Про нотаріат» заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та підтверджують безспірність заборгованості. При цьому, дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.

Враховуючи, що за своєю суттю виконавчий напис є розпорядженням нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника, тобто в основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника, тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що стягувачем для вчинення виконавчого напису були надані всі документи, зазначені в п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Аналізуючи додані до матеріалів справи копії розрахунків заборгованості за договором від 01 липня 2008 року станом на 12 вересня 2017 року, суд прийшов до висновку, що це не просто розрахунки заборгованості, а виписки-розрахунки, оскільки документи містять не лише суми заборгованості, а й всі інші необхідні дані, як-то: дату операції за рахунками обліку заборгованості, кількість днів, за які нараховано заборгованість за відсотками, пенею та комісією, залишок поточної та простроченої заборгованості за кредитом, сальдо, на яке не нараховуються проценти, за певний період (пільговий період), процентна ставка (поточна та прострочена), ставка пені за порушення строків розрахунку, нараховані відсотки на залишок поточної та простроченої заборгованості, сума комісії та пені, сплачені відсотки, сума погашення за наданим кредитом, заборгованість за наданим кредитом. Тобто, інформація, яку містять вказані документи, свідчить про те, що стягувачем для вчинення виконавчого напису було надано не лише розрахунок заборгованості, а і виписку з рахунку боржника.

Суд вважає, що вказані документи, а саме виписка-розрахунок і є первинними документами, оскільки, з урахуванням Переліку типових документів, що затверджений наказом Мінюсту №578/5 від 12.04.2012, виписка банку відносяться до первинних документів.

При цьому нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Така ж правова позиція закріплена в п.10 Узагальнення судової практики з розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07.02.2014 року, де зазначено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а перевіряє безпірність заборгованості в контексті наявності документів з урахуванням положень Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

У відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ «Приватбанк» було виконані вимоги законодавства щодо вчинення виконавчого напису та надані всі необхідні документи для його вчинення.

При вчиненні виконавчого напису № 9713 від 09.10.2017 року, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 діяла в межах Закону України «Про нотаріат».

Не відповідає дійсності посилання позивача на довідку № 4107 Крижопільською об’єднанню ЦПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області, як підтвердження факту не отримання нею кредитних коштів 02 липня 2008 року, згідно кредитно заставного договору №VТWЗА800000165 від 01.07.2008 року, оскільки із даного доказу неможливо встановити тривалість та графік робочого дня ОСОБА_3, а отже стверджувати про відсутність можливості отримання нею кредитних коштів в м. Вінниця не можна. Також судом було встановлено, що ОСОБА_3 в липні 2008 року було надано відповідно до договору від 02.07.2008 року №VТWЗА800000165 кошти в сумі 11 780, 00 доларів США, однак згідно кредитно-заставного договору №VТWЗА800000165 від 01.07.2008 року укладеного між позивачем та відповідачем розмір кредиту був у сумі 12168,99 доларів США.

Також не відповідає дійсності і посилання позивача на те, що заборгованість за кредитним договором не є безспірною та була предметом розгляду іншої справи № 202/30279/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, яка розглядалася Індустріальним судом м. Дніпропетровська.

Так, частина перша статті 4 ЦПК України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, цивільне процесуальне законодавство визначає три підстави, для звернення до суду, серед яких розрізняє захист порушених прав від захисту невизнаних або оспорюваний прав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави було порушення прав ПАТ КБ «Приватбанк», що полягало у невиконанні позичальником зобов’язань за кредитно-заставним договором щодо повернення заборгованості.

Більш того, розгляд справи № 202/30279/13-ц завершено 19 травня 2016 року ухваленням рішення, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VTW3A800000165 від 01.07.2008 року в сумі 22305,44 доларів США, витребувано у ОСОБА_3 предмет застави: автомобіль SKODA, модель OCTAVIA 1,6 LX, рік випуску 2000, шляхом продажу вказаного транспортного засобу ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу, та це рішення набрало законної сили 31 травня 2016 року. При цьому, з зазначеного рішення вбачається, що під час судового розгляду справи № 202/30279/13-ц відповідачем ОСОБА_3 жодних заяв, клопотань чи заперечень щодо розміру її заборгованості за кредитно-заставним договором №VТWЗА800000165 від 01.07.2008 року ані на адресу суду, ані на адресу банку не подавалося. Крім того, ОСОБА_3 не оскаржувала в апеляційному порядку вказане рішенняІндустріального суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2016 року у справі № 202/30279/13-ц.

Таким чином, на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису, по-перше, Індустріальним судом м. Дніпропетровська вже було завершено розгляд цивільної справи № 202/30279/13-ц по суті; по друге, не розглядалося в судовому порядку жодної іншої справи щодо розміру заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №VТWЗА800000165 від 01.07.2008 року; по-третє, не існувало жодної судової справи, провадження у якій було б порушено за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» з приводу кредитно-заставного договору №VTW3A800000165 від 01.07.2008 року; по-четверте, апеляційну скаргу на зазначене рішення Індустріального суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2016 року у справі № 202/30279/13-ц ОСОБА_3 не подавала; по-п’яте, факт прострочення виконання зобов'язання за кредитно-заставним договором позивачем, як на момент вчинення виконавчого напис не оспорюється; і, по-шосте, жодних доводів чи доказів, які б стосувалися відсутності заборгованості, існування заборгованості в іншому розмірі ніж той, що зазначено у виконавчому написі чи виконання договірних зобов'язань належним чином, на час вчинення виконавчого напису та на дату судового розгляду даної справи позивачем не надано. Позивачем не надано жодних доказів про направлення нею будь-яких заперечень з приводу правомірності чи неправомірності розрахунку боргових зобов’язань, доказів оскарження кредитно-застваного договору, а тому її посилання на те, що заборгованість не є безспірною, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що оспорюваний виконавчий напис вчинено у відповідності до вимог чинного законодавства України, Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та що нотаріус при вчиненні цього виконавчого напису діяв в межах та у відповідності до діючого законодавства, а позивачем не доведено жодної з обставин, які могли б зумовити визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в зв’язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на те, що нотаріусом було допущено порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, а саме виконавчий напис вчинений за період з 01.07.2008 року до 12.09.2017 року, тобто з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно ч.1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ч.5ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 264 ЦК України строк позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Позивачем не було надано жодних доказів в підтвердження своїх доводів, які стосуються виникнення у ПАТ КБ «Приватбанк» 05 листопада 2009 року права вимоги повернення заборгованості. При цьому судом було встановлено з копії виписки з рахунку боржника, доданої до матеріалів справи, що позивач сплачувала заборгованість за договором до 06 червня 2013 року, а після цієї дати перестала виконувати свої обов’язки за договором.При цьому у договору укладеному між сторонами була передбачена позовна давність у 5 років.

З урахуванням вищевикладеного, перебіг строку позовної давності починається з 06 червня 2013 року, тобто з дати, коли не був внесений черговий щомісячний платіж за кредитом, і закінчується 06 червня 2018 року.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає посилання позивача на те, що з моменту виникнення права вимоги минуло більше п’яти років безпідставними, оскільки право вимоги виникло у банку після 06.06.2013 року, а виконавчий напис вчинено 12.09.2017 року, тому банком не було пропущено строк позовної давності, а нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було допущено порушення Порядку вчинення нотаріальних дій.При цьому банком не включені суми, які вносились на погашення заборговнності.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, покладених в основу позову: ані щодо недодержання нотаріусом формальних процедур і факту неподання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, ані щодо неправильності розрахунків заборгованості, зроблених банком. Самі лише суб’єктивні оцінки позивача щодо недотримання стягувачем та нотаріусом норм законодавства при вчиненні виконавчого напису не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Встановивши, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, а також те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше п’яти років передбачених кредитно-заставним договором №VТWЗА800000165 від 01.07.2008 року, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_3, а відтак відсутні правові підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до ч.2 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати у справі стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 572, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 34, 87-89 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 142, 209, 210, 247, 265, 354, 417 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та Ямпільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме через Ямпільський районний суд Вінницької області

Повне судове рішення складено 25 травня 2018 року.

Суддя: М.М.Дзерин