Решение № 74133021, 17.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2018 року № 826/10608/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доНаціонального антикорупційного бюро України проскасування наказу та розпорядження ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач або ОСОБА_1) з позовною заявою до Національного антикорупційного бюро України (далі також - відповідач або НАБУ), в якій просить:

1. Скасувати Наказ Національного антикорупційного бюро України від 27 липня 2017 року № 14-н про застосування дисциплінарного стягнення до старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1

2. Скасувати Розпорядження Національного антикорупційного бюро України від 27 липня 2017 року № 1234-р про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1.

3. Поновити ОСОБА_1 на державній службі в Національному антикорупційному бюро України на посаді старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів.

4. Стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позбавивши позивача можливості реалізувати права на свій захист, передбачені частиною восьмою статті 71 Закону України «Про державну службу» та Інструкцією про порядок проведення службового розслідування стосовно працівників Національного антикорупційного бюро України, затвердженого наказом Директора НАЗК від 23.10.2015 № 4, відповідачем було проведено відносно нього службове розслідування, за результатами якого сформовано упереджений висновок, який став підставою для незаконного звільнення позивача. Також позивач зауважив, що службове розслідування та спірні наказ і розпорядження прийняті відповідачем у період його тимчасової непрацездатності, що додатково свідчить про порушення відповідачем його права на захист та позбавлення його участі у встановлені об'єктивної істини відносно питань, які були предметом службового розслідування.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких наголосив на необґрунтованості та безпідставності заявлених позовних вимог, оскільки вважає, що позивач не був позбавлений можливості скористатися усіма правами, які надані працівнику Інструкцією про порядок проведення службового розслідування стосовно працівників Національного бюро, затвердженою наказом Директора Національного бюро від 23.10.2015 № 4, однак проігнорував усі виклики та запрошення до Управління внутрішнього контролю, отже відповідач прав та законних інтересів позивача не порушував. Окрім того представник відповідача зауважив, що позивач був звільнений відповідачем не у період тимчасової непрацездатності, отже звільнення є законним.

Керуючись частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01.10.2015 перебував на службі в НАБУ на наступних посадах: детектива Національного бюро Третього відділу детективів Підрозділу детективів; детектива Третього підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів (з 23.12.2015 у зв'язку зі зміною найменування посади); старшого детектива Національного бюро Третього підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів НАБУ (з 01.02.2016); старшого детектива-керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу Детективів НАБУ (08.06.2016).

Зі змісту висновку Дисциплінарної комісії НАБУ (далі також - Комісія) від 27.07.2017 № 20, який став підставою для звільнення позивача, розглянувши висновок та матеріали службового розслідування, призначеного відповідно до наказу Директора НАБУ №132-о від 08.06.2017 «Про призначення службового розслідування», заслухавши доповідь члена Комісії Ярчака І.С., виступи уповноваженого представника підрозділу внутрішнього контролю Керівника управління внутрішнього контролю Осипчука Р.С., Комісією було встановлено, зокрема, що в ході планування та підготовки заходів з документування можливих неправомірних дій службових осіб місцевого самоврядування старший детектив-керівник Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_4 надати подарунок на користь залученої до співробітництва особи ОСОБА_5 за надання допомоги у зміні цільового призначення належних йому земельних ділянок. На вказану пропозицію ОСОБА_4 погодився та пообіцяв подарувати ОСОБА_5 одну із належних йому земельних ділянок. У подальшому, переслідуючи корисливий мотив та бажаючи набути без законних на те підстав частину вказаного нерухомого майна, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 неправдиву інформацію про намір ОСОБА_4 подарувати земельну ділянку в їх спільну власність (ОСОБА_1 та ОСОБА_5), а також запропонував варіанти подальшого користування та розпорядження нею (будівництво об'єкту нерухомості для подальшого його продажу за для отримання грошових коштів).

Будучи опитаним в ході службового розслідування керівник Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_6 повідомив, зокрема, що після того як до нього і керівництва Національного бюро звернувся ОСОБА_5 та поінформував про те, що ОСОБА_1 повідомляв про намір ОСОБА_4 подарувати їм на двох земельну ділянку, а також продемонстрував аудіозапис розмови з ОСОБА_1, в ході якої останній обговорює можливі варіанти розпорядження ділянкою, своєю службово запискою ОСОБА_6 поінформував про вказану надзвичайну подію Управління внутрішнього контролю, що стало підставою для проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1

Таким чином, проведеним службовим розслідуванням встановлено, що старшим детективом-керівником Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 допущено порушення пунктів 1, 2, 4 та 9 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» у вигляді порушення Присяги державного службовця, порушення правил етичної поведінки державних службовців, вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, а також використання повноважень в особистих (приватних) інтересах.

Виходячи з наведеного, Комісією було вирішено рекомендувати Директору Національного бюро Ситнику А.С., керуючись вимогами частини 5 статті 66 Закону України «Про державну службу» застосувати до старшого детектива-керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинити державну службу.

Наказом НАБУ від 27.07.2017 № 14-н (з урахуванням наказу від 03.08.2017 № 17-н про внесення змін) на підставі висновку Дисциплінарної комісії НАБУ від 27.07.2017 № 20, за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: порушення Присяги державного службовця, передбаченої статтею 36 Закону України «Про державну службу», порушення правил етичної поведінки державних службовців, вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, а також використання повноважень в особистих (приватних) інтересах, до позивача з 01.08.2017 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.

Розпорядженням НАБУ від 27.07.2017 № 1234-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1» (з урахування розпорядження від 07.08.2017 № 1351-р про внесення змін), на підставі висновку Дисциплінарної комісії НАБУ від 27.07.2017 № 20, припинено державну службу та звільнено позивача 01.08.2017 з посади старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 9 частини другої статті 63 Закону України «Про державну службу», пункт 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

У зв'язку з перебуванням у період з 29.05.2017 по 29.06.2017 у відпустці, а з 30.06.2017 по 31.07.2017 на лікарняному, тобто в період проведення службового розслідування, засідання дисциплінарної комісії та прийняття спірних наказу та розпорядження, позивач звернувся до відповідача із запитом щодо надання йому дозволу на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи відносно нього.

У відповідь на вказане звернення відповідач повідомив позивача, що Положенням про Дисциплінарну комісію Національного бюро, затвердженим наказом Директора Національного бюро віл 15.10.2015 № 21, не передбачено створення матеріалів дисциплінарної справи. Водночас під час проведення службового розслідування Управлінням внутрішнього контролю Національною бюро позивачу повідомлялось про можливість ознайомлення з висновком службового розслідування, однак він не прибув у визначений для ознайомлення час без поважних причин, тому висновок службового розслідування вважається таким, що не має зауважень. Також, відповідач зауважив, що оскільки позивач не прибув на засідання комісії 27.07.2017 за запрошенням секретаря Дисциплінарної комісії Національного бюро, то він реалізував своє право на ознайомлення з висновком та матеріалами службового розслідування.

Не погоджуючись з позицією відповідача та вважаючи зазначені оскаржувані наказ і розпорядження протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом про їх скасування з метою відновлення його порушених прав та законних інтересів.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України визначає Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 № 1698-VII (далі також - Закон № 1698-VII).

Відповідно до частини першої, другої та шостої статті 10 Закону № 1698-VII до працівників Національного бюро належать особи начальницького складу, державні службовці та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро.

Оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених законом до підслідності Національного бюро, а також в інших справах, витребуваних до Національного бюро прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування працівниками Національного бюро, проводять старші детективи та детективи Національного бюро, які є державними службовцями.

Час проходження служби в Національному бюро зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Трудові відносини працівників Національного бюро регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На спеціалістів Національного бюро, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України «Про державну службу».

За приписами статті 28 Закону № 1698-VII для розгляду питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Національного бюро утворюється Дисциплінарна комісія у складі п'яти осіб. До складу Дисциплінарної комісії входять дві особи, визначені Радою громадського контролю при Національному бюро.

Склад та положення про Дисциплінарну комісію Національного бюро затверджуються Директором Національного бюро.

Дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, яке проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Національного бюро дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.

Рішення про застосування дисциплінарного стягнення на підставі висновку Дисциплінарної комісії приймає Директор Національного бюро. Зазначене рішення може бути оскаржено до суду.

Підстави для притягнення працівника Національного бюро до дисциплінарної відповідальності: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; 2) незаконне розголошення інформації з обмеженим доступом, яка стала відомою працівнику у зв'язку з виконанням його повноважень; 3) порушення встановленого законом порядку і строків подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості; 5) негативні результати перевірки на доброчесність або моніторингу способу життя працівника; 6) інші підстави, передбачені Законом України «Про державну службу» для працівників Національного бюро, які є державними службовцями, або Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України для працівників Національного бюро, які є особами начальницького складу.

Виходячи зі змісту статті 3 Закону України «Про державну службу», враховуючи, що позивач обіймаючи відповідну посаду в НАБУ був державним службовцем, а також те, що при прийняті спірних наказу та розпорядження відповідачем безпосередньо застосовувались норми Закону України «Про державну службу», суд дійшов висновку про те, що процедура звільнення позивача має, у тому числі, відповідати положенням зазначеного закону.

Так, Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі також - Закон № 889-VIII) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 889-VIII, особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки».

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Порушення Присяги державного службовця є Дисциплінарним проступком.

Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду (частина третя статті 65 Закону № 889-VIII).

За допущення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 цього Закону № 889-VIII може бути застосовано винятковий вид дисциплінарного стягнення, а саме - звільнення з посади державної служби.

Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків (частина перша статті 67 Закону № 889-VIII).

За приписами частини першої, восьмої та дев'ятої статті 71 Закону № 889-VIII з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

Державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, окрім іншого: надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи; бути присутнім під час виконання відповідних заходів; подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування.

За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, механізм проведення службового розслідування стосовно працівників НАБУ визначає Інструкція про порядок проведення службового розслідування стосовно працівників НАБУ, затверджена наказом Директора НАБУ від 23.10.2015 № 4 (далі також - Інструкція).

За приписами пунктів 4, 5, 6, 9 Інструкції, початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дати його призначення. Висновок службового розслідування підписується особами, які його проводили, погоджується Керівником Управління внутрішнього контролю та затверджується Директором Національного бюро. Перед поданням на затвердження Директору Національного бюро з висновком та матеріалами службового розслідування ознайомлюється працівник Національного бюро, стосовно якого проводилось службове розслідування. Про дату і місце ознайомлення з висновком та матеріалами службового розслідування зазначена особа повідомляється не пізніше ніж за день до його проведення.

Відповідно до пункту 10 Інструкції, працівник НАБУ, стосовно якого провожиться службове розслідування має право, зокрема: брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

В той же час, відповідачем не надано суду, а ні копії наказу про початок службового розслідування відносно позивача, а ні копії затвердженого висновку службового розслідування, що позбавляє суд можливості з'ясувати обставини належного виконання відповідачем наведених вимог Інструкції.

Також, відповідачем на надано суду належних доказів повідомлення позивача про проведення відносно нього службового розслідування та необхідність надання пояснень і ознайомлення з висновком та матеріалами службового (зокрема, рекомендованих листів), зважаючи на факт його відсутності на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та перебування у відпустці у період з 29.05.2017 по 31.07.2017.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на складання актів відмови від надання пояснень у телефонному режимі (дзвінки та смс-повідомлення), як на належний доказ повідомлення позивача про проведення відносно нього службового розслідування та необхідність надання пояснень (прийняття участі в службовому розслідуванні), оскільки офіційним та належним повідомленням визнається рекомендоване листування (з повідомленням про вручення), навмисне неотримання якого також може підтвердити й зловживання правом, проте з незрозумілих суду причин знехтуване відповідачем.

Завдання, функції та порядок діяльності Дисциплінарної комісії НАБУ визначає Положення про Дисциплінарну комісію НАБУ, затверджене наказом Директора НАБУ від 15.10.2015 № 21 (далі також - Положення).

Згідно з пунктом 2 Положення вбачається, що у своїй діяльності Комісія керується Конституцією, Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України», Законом України «Про державну службу» та іншими законами України, внутрішніми нормативно-правовими актами, цим Положенням, а також Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України при вирішенні питань відносно працівників Національного бюро, які є особами начальницького складу.

Наведене додатково підтверджує той факт, що процедура притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення має, у тому числі, відповідати положенням Закону № 889-VIII, з прийняттям якого відповідна процедура й була запроваджена.

Відповідно до пункту 12 Положення, секретар Комісії повідомляє не пізніше ніж за два робочих дні, а у виключних випадках за згодою усіх членів і коротший строк, до проведення засідання усіх членів Комісії, заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам Комісії необхідні матеріали.

Згідно з пунктами 25, 27 Положення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення Комісія повинна враховувати ступінь вини працівника Національного бюро, тяжкість вчиненого ним проступку, а також, чи застосовувалися раніше до нього дисциплінарні стягнення.

У висновку зазначаються, окрім іншого, заяви, клопотання, пояснення, а також зауваження працівника, щодо якого вирішується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, обґрунтування про їх відхилення чи взяття за переконання.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 74 Закону № 889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні (частина четверта статті 74 Закону № 889-VIII).

Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 889-VIII, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Згідно зі статтею 76 Закону № 889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Таким чином, виходячи з наведеного в сукупності вбачається, що припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За змістом пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від .06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 21.05.2013, від 04.06.2013, від 01.10.2013 (відповідно, № 21-259а13, № 21-403а12, № 21-167а13).

Так, судом, окрім наведених вище порушень процедури здійснення службового розслідування також встановлено, що фактично, дисциплінарне стягнення застосовано відповідачем до позивача під час його тимчасової непрацездатності, лише з відтермінуванням початку його дії, та з порушення положень частини першої статті 67, частин восьмої-дев'ятої статті 71, частин першої та четвертої статті 74, частини першої статті 75, статті 76 Закону № 889-VIII, пунктів 6, 9, 10 Інструкції та пунктів 2, 12, 27 Положення.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, оскільки у даній справі судом встановлено, що звільнення позивача відбулося з порушенням відповідного порядку, передбаченого трудовим законодавством (позивач належним чином не повідомлявся про службове розслідування; від позивача не відбиралися письмові пояснення; спірні наказ та розпорядження видані під час перебування позивача на лікарняному та ін.), таке звільнення є незаконним, відповідно, спірні наказ та розпорядження є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Разом з тим, згідно частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи з наведених норм, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте, у зв'язку з неподанням сторонами довідки про заробітну плату для розрахунку відповідної суми, суд не має можливості вирішити дане питання під час прийняття рішення.

При цьому, виходячи з положень статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зможе скористатися правом на отримання додаткового рішення в цій частині позовних вимог.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Національного антикорупційного бюро України від 27 липня 2017 року № 14-н про застосування дисциплінарного стягнення до старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1.

3. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Національного антикорупційного бюро України від 27 липня 2017 року № 1234-р про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1.

4. Поновити ОСОБА_1 на державній службі в Національному антикорупційному бюро України на посаді старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович