Постановление суда № 74113166, 17.05.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

№ провадження 6/646/69/2018

Справа № 646/11325/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.18 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого -судді Теслікової І.І.

при секретарі- Ротач К.О.

розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в:

В провадження Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2, а саме: до гуртожитку, який розташований за адресвою: вїзд Достоєвського, б. 3 м. Харкова з метою виконання зведеного виконавчого провадження № 55532419 за за виконавчими листами у цивільнісй справі № 646/11325/15-ц.

В обґрунтування подання зазначено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 перебуває зведене виконавче провадження № 55532419 на загальну суму стягнення з урахуванням розміру суми стягнення, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, всього 161088,55 грн. з примусового виконання виконавчого листа № 646/11325/15- ц виданий 08.12.2016 документ видав: Червонозаводський районний суд м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 131768.07 грн (АСВП № 53265172 постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2017 р.); виконавчого листа № 646/11325/15-ц виданий 08.12.2016 документ видав: Червонозаводський районний суд м. Харкова про, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, у розмірі 9660,58 грн. (дев'ять тисяч шістсот шістдесят) гривень 58 копійок (АСВП № 53265095 постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2017 р.); виконавчого листа № 646/11325/15-ц виданий 08.12.2016 документ видав: Червонозаводський районний суд м. Харкова про, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2398,60 грн. (АСВП № 53265219 постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2017 р.)

Постанова про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження, була надіслана 23.01.2017 року рекомендованим листом.

За заявою стягувана матеріали виконавчих проваджень передані приватному виконавцю ОСОБА_4

Постанови про прийняття виконавчого провадження до виконання, сторонам виконавчого провадження, була надіслана 11.01.2018 року та 16.02.2018 рекомендованим листом.

За відомостями державної фіскальної служби, на ім’я боржника відкрито розрахункові рахунки, але боржник рішення суду не виконує.

Винесено постанову про розшук майна боржника.

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання боржника - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме 61009 м. Харків, в-д Достоєвського, 3, гуртожиток.

27.03.2 18 року в ході виїзду за адресою боржника, майна належного боржнику не встанвлено, про що складено відповідний акт.

За повідомленням Державної міграційної служби України ОСОБА_2 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії ЕК №901281 від 13.04.2010 р., строк дії 13.04.2020 року

Таким чином, рішення до теперішнього часу не виконано, боржник ухиляється від його виконання.

Дослідивши матеріали подання, суд вважає, його таким що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21.01.1994 «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання рішення суду.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1ст. 6 цього Закону, громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов'язання, то до виконання зобов'язань або розв'язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.

Крім того, слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

З матеріалів, долучених до подання не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України, оскільки подання обґрунтовується лише перебуванням останнього у статусі боржника. Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає перелік дій державного виконавця, щодо примусового виконання рішень.

Відповідно до ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

У разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 441 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» тощо.

Відповідно до положення ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Із матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що проведені заходи із боржником не дають позитивного результату щодо виконання рішення суду. На підтвердження наведених фактів приватний виконавець долучив до подання копію виконавчих листів, копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копії постанов про передачу виконавчого проваджень та прийняття до виконання, а також постанов про об’єднання виконавчих проваджень, копію акту державного виконавця, копії постанов про арешт коштів боржника та про розшук майна боржника.

Будь - яких доказів обізнаності боржника про початок виконавчого провадження та умисного ухилення боржником від виконання зобов'язань, приватний виконавець не надав.

Таким чином, на час звернення з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду, факт ухилення боржником від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, не встановлено.

Разом з тим, приватним виконавцем не надано суду доказів повідомлення боржника про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України..

За змістом ч. 4ст. 441 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з’ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов’язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов’язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Аналізуючи зазначене та враховуючи, що з відповідним поданням може звернутися лише виконавець, яким відкрито виконавче провадження, а також те, що з матеріалів справи не встановлено в чому саме полягає ухилення боржника від виконання рішення суду та не доведено можливість виїзду боржника за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, що ініціатор подання не надав жодного документа, який би підтверджував процесуальне становище та право звертатися з таким поданням, в задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: вїзд Достоєвського, б. 3 м. Харків, у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області в 15-денний строк з дня її проголошення, або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Суддя: І.І. Теслікова