№ 74074010, 16.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4176/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_3 з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.

23.01.2018 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» додаткової угоди до договору №008-01652-210115 від 24.01.2015 року, банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий», про зміну п.1.8 ст.1 Договору, що була укладена 21.01.2015 року у м. Вінниця між позивачем та ПАТ «Дельта Банк». Мотивує заяву тим, що вказана додаткова угода була загублена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у задоволені клопотання про забезпечення доказів відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення доказів.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник в заяві про забезпечення доказів не зазначив, які саме обставини можуть бути підтверджені доказами, які заявник просить забезпечити, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення доказів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Приписи ст. 115 КАС України визначають, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.

При цьому, згідно п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Зі змісту наведених норм випливає, що заява про забезпечення доказів має обов'язково містити перелік обставин, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів в подальшому може стати неможливим або утрудненим.

Судовою колегією враховується, що інститут забезпечення доказів є механізмом їх збору до судового розгляду та гарантує наявність доказів у справі на випадок, коли їх можна втратити. При цьому, неможливість надання (одержання) доказу повинна бути пов'язана із певними об'єктивними обставинами, зокрема майбутнім знищенням, зіпсуттям; ускладнення у наданні доказу може бути обумовлене обставинами, які вимагатимуть додаткових зусиль, витрати часу та коштів.

Разом з тим, на переконання суду апеляційної інстанції, у своїй заяви позивачем не зазначено обґрунтованих доводів, що надання доказів, про забезпечення яких просить заявник, стане неможливим.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що забезпечення доказів є спеціальним механізмом, який використовується для їх збереження. Підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення доказів є наявність підстав вважати, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим. При цьому, отримання та дослідження певних доказів є безумовним для об'єктивного та всебічного вирішення спору.

Таким чином, заявник повинен довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або ускладненою. Суд не може здійснити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб'єкта доказування.

Водночас, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного розгляду справи, позивачем не доведено наявність обставин, які свідчать про те, що вказаний документ можуть бути втрачені, або їх збирання чи надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, що свідчить про відсутність підстав для забезпечення доказів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості заяви про забезпечення доказів, оскільки позивачем не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Колегією суддів звернуто увагу на те, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції помилково послався на норми КАС України в редакції, яка втратила чинність.

У відповідності до ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про забезпечення доказів позивачем подано у 2018 році, а тому застосуванню підлягають норми КАС України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, які вступили в силу 15 грудня 2018 року.

Однак, колегія суддів враховує, що у відповідності до п.2 ч.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі № 826/4176/16 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

О.Є.Пилипенко