Постановление суда № 74046846, 17.05.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи № 766/21451/17

Провадження № 11-сс/791/248/18 Головуючий в І інстанції: Радченко Г.А.

Категорія: арешт майна Доповідач: Заіченко В.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого судді - Заіченко В.Л.

Суддів - Батрака В.В., Красновського І.В.

При секретарі - Ткаченко А.К.

З участю прокурора - Єложенка М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 14.02.2018 року про накладення арешту на майно, -

в с т а н о в и л а:

Зазначеною ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 14 лютого 2018 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на: квартиру (загальна площа - 69,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1); житловий будинок (загальна площа 90,5 кв.м., розташований за адресою: Херсонська область, Скадовський район, м.Скадовськ, вул..Гагаріна, буд.44); земельну ділянку (кадастровий номер – 6524710100:01:070:0009, площею 0,041 га, розташовану за адресою: Херсонська область, Скадовський район, м.Скадовськ, вул.Гагаріна, земельна ділянка 44).

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_1 вважає, що ухвала слідчого судді Херсонського міського суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню. При цьому апелянт вказує на те, що майно, на яке накладено арешт не визнано по справі речовим доказом та не підлягає спеціальній конфіскації, також, слідчим суддею не враховані положення ст.5 КК України, оскільки на час здійснення ОСОБА_2 дій, які наразі трактовані органами досудового слідства, як злочин, санкція ч.1 ст.111 КК України передбачала покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років, при цьому, конфіскація, як додаткове покарання, передбачена не була, а тому, оскільки конфіскація є покаранням, яке посилює кримінальну відповідальність та погіршує становище особи, вона, як міра додаткового покарання в будь-якому разі не буде застосована до підозрюваного. Просить скасувати ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14.02.2018 року та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який поклався на розсуд суду, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Прийняте слідчим суддею рішення не ґрунтується на фактичних обставинах провадження та на вимогах кримінального процесуального закону.

Обставини, на які посилається в апеляційній скарзі адвокат заслуговують на увагу та не були враховані слідчим суддею при ухваленні оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

П. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Як зазначено в ч. 4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Враховуючи, що майно, на яке накладено арешт не визнано по справі речовим доказом та не підлягає спеціальній конфіскації, також той факт, що слідчим суддею не враховані положення ст.5 КК України, оскільки на час здійснення ОСОБА_2 дій, які наразі трактовані органами досудового слідства, як злочин, санкція ч.1 ст.111 КК України передбачала покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років, при цьому, конфіскація, як додаткове покарання, передбачена не була, а оскільки конфіскація є покаранням, яке посилює кримінальну відповідальність та погіршує становище особи, вона, як міра додаткового покарання в будь-якому разі не може бути застосована до підозрюваного, а тому, за таких обставин, слід вважати, що підстав для накладення арешту на майно, з посиланням на його можливу конфіскацію, немає, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги та обставини, на які посилається адвокат, як на підстави необхідності відмови в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, а отже апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 407, 422 КПК України, колегія суддів, –

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 14 лютого 2018 року про накладення арешту на: квартиру (загальна площа - 69,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1); житловий будинок (загальна площа 90,5 кв.м., розташований за адресою: Херсонська область, Скадовський район, м.Скадовськ, вул..Гагаріна, буд.44); земельну ділянку (кадастровий номер – 6524710100:01:070:0009, площею 0,041 га, розташовану за адресою: Херсонська область, Скадовський район, м.Скадовськ, вул.Гагаріна, земельна ділянка 44) – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ Головного управління СБ України в АР Крим (з дислокацією в м.Херсон) ОСОБА_3 про арешт майна.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя В.Л.Заіченко