Решение № 74043621, 14.05.2018, Краснопільський районний суд Сумської області

Рішення

Іменем України

14 травня 2018 року

смт Краснопілля

справа № 578/151/18>

провадження № 2/578/141/18

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.

розглянув у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» /далі – Банк/ в особі представника за дорученням ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Суть питання

У лютому 2018 року Банк через свого представника за довіреністю № 8331-К-Н-О від 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, та просив стягнути з ОСОБА_2 105508,22 грн кредитної заборгованості та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 21.12.2007 відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк, на підставі п.п. 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, може змінювати кредитний ліміт. Як на підставу своїх вимог позивач посилався на те, що свої зобов'язання за договором виконав та надав кредит. В свою чергу, відповідач, в порушення норм закону та умов кредитного договору, свої зобов'язання не виконав, допустивши утворення заборгованості, яка станом на 31 грудня 2017 року становить загальною сумою105508,22 грн, з якої: 4432,59грн - заборгованість за кредитом; 91275,24 грн - по процентам за користування кредитом; 4300,00 грн -за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 5000,39 грн - штраф (процентна складова), і у добровільному порядку сума заборгованості не погашена.

Позиції учасників справи

В судове засідання представник позивача не з’явився, згідно поданого клопотання просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просив справу розглянути за його відсутності, надав суду відзив на позовну заяву, за змістом якогозгідно яких посилався на необґрунтованість розрахунку заборгованості, у тому числі на відсутність правових підстав стягнення штрафів, та порушив питання про застосування строку позовної давності.

/ас 23, 59-60/

Встановлені обставини та мотиви Суду

Суд встановив, що 21 грудня 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг, який складається з анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, тарифів банку, умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до анкети-заяви від 06 грудня 2007 року ОСОБА_2 виразив згоду, що заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку кредитку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Відповідно до тарифів, базова відсоткова ставка в місяць складає 3,0 % (36 % на рік), розмір щомісячних платежів - 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості, пільговий період – до 30 днів за кожною тратою (ас 8-14 - заяви, тарифи, умови та правила надання банківських послуг).

Пунктом 3.1 умов та правил надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг, банк видає клієнту картку, її вид визначений в пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання картки, вказаної в заяві.

Згідно з п. 6.5 умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, по перерахунку платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених договором.

Пунктом 8.6 умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні клієнтом термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш, ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний заплатити банку штраф в розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту. Банк має право призупинити здійснення розрахунків по картці та / або визнати картку не дійсною до часу усунення вказаних порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній Банком частці в разі невиконання боргових та інших зобов’язань по договору.

Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг від 21 грудня 2007 року виконав, надав ОСОБА_2 в кредит кошти.

Відповідач свої кредитні зобов'язання належним чином не виконував, не погашав заборгованість за договором № б/н від 21 грудня 2007 року, у зв'язку з чим, згідно розрахунку заборгованості, станом на 31 грудня 2017 року має заборгованість за кредитом та становить загальною сумою 105508,22 грн, з якої: 4432,59грн - заборгованість за кредитом; 91275,24 грн - по процентам за користування кредитом; 4300,00 грн -за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 5000,39 грн - штраф (процентна складова).

/ас 5-7/

На даний час відповідач свої обов'язки за договором не виконав.

Згідно до статті 1054 Цивільного кодексу України /надалі – ЦК/ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу – стаття 526 ЦК.

Частиною 1 статті 530 ЦК передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно наданого Банком розрахунку станом на 31.12.2017 у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 105508,22 грн, з яких: 4432,59 грн – сума заборгованості за кредитом; 91275,24 грн – сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 4300 грн – сума заборгованості по комісії за користування кредитом, 9737,33 грн- пеня за несвоєчасне виконання зобов’язання за договором, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 5000,39 грн - штраф (процентна складова).

/ас 5-7/

У клопотанні від 27.04.2018 року відповідачем ОСОБА_2 порушено питання про застосування строку позовної давності.

/заява ас 60/

У Постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка є обов’язковою для всіх судів України, відповідно до статті 360-7 ЦПК йдеться зокрема, про наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною першою статті 259 ЦК позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Виходячи з вимог частини першої статті 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як передбачено частиною п’ятою статті 261 ЦК, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Крім того, норми частин першої, третьої статті 264 ЦК встановлюють, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз наведених норм права щодо переривання перебігу позовної давності дає підстави стверджувати, що вчинення боржником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу, вважаються такими, що переривають перебіг позовної давності лише у випадку вчинення боржником або уповноваженою ним особою активних дій з виконання зобов'язання, зокрема, часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій.

Не можуть вважатися добровільним погашення боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення ( Постанова Верховного Суду України від 08.11.2017 року справа № 6-2891цс16).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Так, відповідно до заяви позичальника погашення заборгованості здійснюється щомісяця у розмірі 7 % від суми заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним.

/ас 8/

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Виходячи з того, що кредитний договір діяв до 31.12.2011, перебіг позовної давності мав би початись з 01 січня 2012 року і закінчитись 01 січня 2015 року.

Однак, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 через касу здійснив останній платіж по погашенню заборгованості за кредитним договором саме 17 травня 2014 року в сумі 100 грн., що свідчить про визнання ним свого боргу за кредитом, тому перебіг позовної давності почався з 01 червня 2014 року утворилась прострочена заборгованість та кредит остаточно був прострочений і в подальшому кошти на картку не надходили.

Зважаючи на викладене, судом встановлено, що за захистом своїх прав до суду позивач звернувся 16.02.2018, тобто поза межами встановленого договором 12 місячного строку. Даних та доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску звернення з даним позовом до суду позивач суду не надав.

Згідно до частини другої статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та наведені норми закону, відповідно до яких суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про сплив якої було заявлено відповідачем згідно до положень чч. третьої та четвертої статті 267 ЦК.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку передбаченому статтею 141 ЦПК відповідно до Закону України «Про судовий збір», у разі відмови в позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись стст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

Ухвалив:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника за дорученням ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором– відмовити.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи, віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. І . Косар