№ 73997571, 15.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2018 рокусправа № 804/6256/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Семененко Я.В.

судді: Бишевська Н.А. Добродняк І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу приватного підприємства «Світекс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (суддя - Конєва С.О., дата складання повного тексту - 31.10.2017) по справі №804/6256/17 за позовом Керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Світекс" про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и В:

Керівник Криворізької місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з приватного підприємства "Світекс" податковий борг з податку на додану вартість в загальній сумі 1581554,55грн., з яких 1447107грн. основного боргу та 134447,55грн. пені.

Позов обґрунтований тим, що підприємство має податковий борг з податку на додану вартість, який виник внаслідок самостійного узгодження підприємством податкових зобов'язань та який не сплачено платником податків у добровільному порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року позов задоволено. Постанова суду мотивована наявністю у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість, який в добровільному порядку підприємством не погашається.

Не погодившись з постановою суду, приватне підприємство «Світекс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності у підприємства податкового боргу з податку на додану вартість. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що відсутність податкового боргу підтверджується поданими підприємством до контролюючого органу податковими деклараціями, в яких визначено суми податкових зобов'язань з ПДВ та які сплачені підприємством у повному обсязі, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

Ухвалою суду від 24.04.2018р. у справі оголошувалася перерва з метою витребування доказів фактичного зарахування платежів від підприємства та їх розподіл контролюючим органом.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд

апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник внаслідок несплати у встановлені законом строки самостійно узгоджених відповідачем податкових зобов'язань з ПДВ:

-за податковою декларацією з податку на додану вартість №9043323866 від 16.03.2017р.р. за лютий 2017р. з граничним терміном сплати - 30.03.2017р. в сумі 43559,00грн., датою виникнення податкового боргу є 31.03.2017р. (а.с. 11);

-за податковою декларацією з податку на додану вартість №9068935323 від 19.04.2017р. за березень 2017ро. з граничним терміном сплати - 30.04.2017р. в сумі 165717,00грн. грн., датою виникнення податкового боргу є 03.05.2017р. (а.с. 12);

-за податковою декларацією з податку на додану вартість №9091944547 від 18.05.2017р. за квітень 2017р. з граничним терміном сплати - 18.05.2017р. в сумі 241761,00 грн., датою виникнення податкового боргу є 31.05.2017р. (а.с. 13);

-за податковою декларацією з податку на додану вартість №9115240241 від 16.06.2017р. за травень 2017р. з граничним терміном сплати - 16.06.2017р. в сумі 356619,00 грн., датою виникнення податкового боргу є 01.07.2017р. (а.с. 14);

-за податковою декларацією з податку на додану вартість №9138579531 від 18.07.2017р. за червень 2017р. з граничним терміном сплати - 30.07.2017р. в сумі 334708,00 грн., датою виникнення податкового боргу є 31.07.2017р. (а.с. 15);

-за податковою декларацією з податку на додану вартість №9165077444 від 17.08.2017р., за липень 2017р. з граничним терміном сплати - 30.08.2017р. в сумі 304743,00 грн., датою виникнення податкового боргу є 31.08.2017р. (а.с. 16);

Також на суми несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість протягом березня-серпня позивачем відповідно до п. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України відповідачу було нараховано пеню у розмірі 134447,55 грн., що підтверджується змістом обґрунтованого розрахунку пені, наведеного у поясненнях від 26.10.2017р., а саме:

-23.03.2017р. нараховано пені у розмірі 32,35 грн. за період з 10.11.2016р. по 23.03.2017р. на податкове повідомлення-рішення № 0000691500 від 02.06.2015р.;

-27.03.2017р. нараховано пені у розмірі 2710,55 грн. за період з 10.11.2016р. по 27.03.2017р. на податкове повідомлення-рішення № 0000691500 від 02.06.2015р.;

-24.04.2017р. нараховано пені у розмірі 73,60 грн. за період з 10.11.2016р. по 24.04.2017р. на податкове повідомлення-рішення № 0000691500 від 02.06.2015р.;

-27.04.2017р. нараховано пені у розмірі 12725,46 грн. за період з 10.11.2016р. по 27.04.2017р. на податкове повідомлення-рішення № 0000691500 від 02.06.2015р.;

-26.05.2017р. нараховано пені у розмірі 10689,09 грн. за період з 10.11.2016р. по 26.05.2017р. на податкове повідомлення-рішення № 0000691500 від 02.06.2015р.;

-29.05.2017р. нараховано пені у розмірі 11387,46 грн. за період з 10.11.2016р. по 29.05.2017р. на податкове повідомлення-рішення № 0000691500 від 02.06.2015р.;

-23.06.2017р. нараховано пені у розмірі 23616,05 грн. за період з 10.11.2016р. по 23.06.2017р. на податкове повідомлення-рішення № 0000691500 від 02.06.2015р.;

-23.06.2017р. нараховано пені у розмірі 2486,63 грн. за період з 10.11.2016р. по 23.06.2017р. на податкове повідомлення-рішення № 0000691500 від 02.06.2015р.;

-29.06.2017р. нараховано пені у розмірі 11094,39 грн. за період з 10.11.2016р. по 29.06.2017р. на податкове повідомлення-рішення № 0000691500 від 02.06.2015р.;

-27.07.2017р. нараховано пені у розмірі 32400,44 грн. за період з 10.11.2016р. по 27.07.2017р. на податкове повідомлення-рішення № 0000691500 від 02.06.2015р.;

-28.07.2017р. нараховано пені у розмірі 7507,42 грн. за період з 10.11.2016р. по 28.07.2017р. на податкове повідомлення-рішення № 0000691500 від 02.06.2015р.;

-28.08.2017р. нараховано пені у розмірі 2938,35 грн. за період з 10.11.2016р. по 28.08.2017р. на податкове повідомлення-рішення № 0000691500 від 02.06.2015р.;

-28.08.2017р. нараховано пені у розмірі 1870,32 грн. за період з 01.03.2017р. по 28.08.2017р. на податкову декларацію з податку на додану вартість № 9220422809 від 17.11.2016р.;

-28.08.2017р. нараховано пені у розмірі 4241,45 грн. за період з 21.12.2016р. по 28.08.2017р. на податкове повідомлення-рішення № 0000141400 від 05.05.2016р.;

-30.08.2017р. нараховано пені у розмірі 10670,99 грн. за період з 10.11.2016р. по 30.08.2017р. на податкове повідомлення-рішення № 0000141400 від 05.05.2016р. (а.с. 34-35).

Таким чином, за розрахунками податкової служби, які підтверджуються зворотнім боком інтегрованої картки платника податків (а.с.18-20), станом на час подання позову, за відповідачем обліковувався податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 1581554,55грн., з яких 1447107грн. основного боргу та 134447,55грн. пені.

У зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань у встановлені законом строки, контролюючим органом на адресу підприємства направлялась податкова вимога від 11.11.2016р. №6824-17.

Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкової вимоги).

Заперечуючи проти наявності податкового боргу з ПДВ, відповідач посилався на те, що ним було сплачено самостійно задекларовані суми податкових зобов'язань з ПДВ, які визначалися у деклараціях за лютий-липень 2017 року. На підтвердження цьому відповідачем до апеляційної скарги надано відповідні платіжні доручення.

Відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Отже, вказаною нормою права визначено обов'язок контролюючого органу, у разі наявності у платника податків податкового боргу, зараховувати кошти, незалежно від визначеного напрямку їх сплати, в рахунок погашення такого податкового боргу. При цьому, зарахування коштів, в рахунок погашення податкового боргу, здійснюється з черговістю його виникнення.

З наданого ГУ ДФС у Дніпропетровській області зворотного боку інтегрованої картки платника податків вбачається, що усі зазначені відповідачем платіжні доручення, прийняті до уваги ДПІ при розрахунку податкового боргу, але кошти за цими платіжними дорученнями були спрямовані на погашення податкового боргу, який існував у підприємства у минулих податкових періодах.

Отже, доводи відповідача про те, що надані платіжні доручення свідчать про необґрунтованість суми податкового боргу, є безпідставними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність контролюючим органом наявності у відповідача податкового боргу з ПДВ.

Відповідно до статті 129 Податкового кодексу України після закінченні встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені згідно із підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України розпочинається:

- при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

- при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Таким чином, прострочення сплати узгодженого податковго зобов'язання є підставою для нарахування контролюючим органом пені.

Отже, нарахування контролюючим органом відповідачу пені, у зв'язку з простроченням сплати узгоджених податкових зобов'язань, є правомірним.

Таким чином, встановивши обставини справи, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку останнім не сплачується, та прийнявши до уваги заходи, які вживалися ДПІ щодо погашення податкового боргу (направлення податкової вимоги), суд першої інстанції, враховуючи повноваження ДПІ, які визначено п.95.1 - 95.3 ст.95 ПК України, дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Світекс» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року по справі №804/6256/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 15.05.2018р.

Повне судове рішення складено 16.05.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк