Постановление суда № 73972521, 14.05.2018, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/635/18

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2018 р. смт. Любашівка

Суддя Любашівського районного суду Одеської області Дармакука Т.П., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

За правилами ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.8 ст.160 КАС України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Разом з тим, позивачем до позову не додано документ про сплату судового збору та не зазначено про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Натомість, у позові, посилаючись на постанову Верховного Суду від 18.01.2018 №526/256/15-ц, позивач зазначив, що оскільки виконавче провадження є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, за яку сплачено судовий збір, та в якій провадження за скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби не відкривається, то за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця судовий збір сплачується.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18.01.2018 по справі №526/256/15-ц суд вважає помилковим, оскільки вона була прийнята по справі, розгляд якої здійснювався за правилами цивільного судочинства.

Так, ч.1 ст.447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст.448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Із аналізу вказаних норм права слідує, що сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, прийнятого відповідно до ЦПК України, можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця шляхом подання відповідної скарги до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

При цьому, згідно з ст.3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674), подання такої скарги не є об'єктом справляння судового збору.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за приписами ч.1 ст.3 Закону №3674 за подання до суду позовної заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

З огляду на вказане, за подання даного позову до суду позивачу належало сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі.

Частиною 2 статті 4 Закону №3674 встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання позову до адміністративного суду.

Так, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому за подання даного позову до суду останньому належало сплатити судовий збір в сумі 1762 грн.

Підстав передбачених ст.8 Закону України «Про судовий збір» для звільнення від сплати судового збору , позивачем не зазначено, а отже суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про звільнення позивача від сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись ст.ст. 160-161, 169 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ

В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - залишити без руху.

Повідомити заявника про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали. Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали шляхом подачі апеляційної скарги через Любашівський районний суд Одеської області лише в частині визначення розміру судових витрат.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повну ухвалу складено та підписано 14 травня 2018 року.

Суддя: Т.П. Дармакука