№ 73965588, 10.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 315/1038/17 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/1283/18 Телегуз С.М.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

Воробйової І.А.

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - Сокуренка Євгена Сергійовича на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 07 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між банком та відповідачем кредитного договору № б/н від 15.11.2011 року, останній отримав кредит у розмірі 2000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказує, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконує, в результаті чого, станом на 31.05.2017 року утворилась заборгованість на загальну суму 49680,65 грн., яка складається з: 2343,47 грн. - заборгованість за кредитом, - 40675,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3820,00 грн. - заборгованість за пеню та комісію, а також штрафи відповідно до п. п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2341,94 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 49680,65 грн., а також судові витрати н по справі.

Рішенням Гуляйпільського районного Запорізької області від 07 грудня 2017 року позов залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Сокуренко Є.С. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовом задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволені, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 15.11.2011 року між сторонами було укладено кредитний договір б/н, що підтверджується копією заяви відповідача, Умовами і Правилами надання банківських послуг.

Відповідно до заяви банк надає відповідачу кредит у сумі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується Умовами та Правилами надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, підтверджується підписом у заяві.

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договором також передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Згідно розрахунку заборгованості до кредитного договору станом на 31.05.2017 року відповідач користувався наданими йому кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості з останньою датою платежу 11.06.2014 року.

Як вбачається з п. 1.1.2.5 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт банку зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його користування, по перерозходу платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених діючим договором.

Останній платіж відповідач по погашенню заборгованості здійснив 11.06.2014 року.

Тобто про порушення свого права позивач знав вже наступного місяця після невиконання відповідачкою свого обов'язку по сплаті заборгованості по кредиту щомісяця.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

На підставі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в особі свого представника звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності, що відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 07.09.2017 року, тобто за межами встановленого законом строку для захисту порушеного свого права.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив в позові з цих підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа №6-14цс14) та від 18 червня 2014 року (справа №6-61цс14)., які відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - Сокуренка Євгена Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 07 грудня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Дата складання повної постанови 14 травня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: