Решение № 73925321, 27.04.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.2018 м. Ужгород Справа № 907/548/17

За позовом Фізичної особи - підприємця Чорній - Прочуханова Олесі Ігорівни, м. Ужгород, Закарпатська область

до відповідача 1 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради,

м. Ужгород, Закарпатська область

до відповідача 2 Ужгородської міської ради, м. Ужгород, Закарпатська область

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на

предмет спору на стороні

відповідача фізична особа - підприємець Прочуханов Володимир Віталійович,

м. Ужгород, Закарпатська область

про скасування рішення комісії з проведення конкурсів на право оренди комунального майна, оформлене витягом із протоколу №2 від 03.07.2017 року; визнання договору оренди №23 від 27.12.2006 року продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, визнання недійсним договору оренди торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1 укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та фізичною особою - підприємцем Прочухановим Володимиром Віталійовичем

Колегія суддів господарського суду Закарпатської області у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Йосипчук О.С., суддя - Ремецькі О.Ф.

Представники:

від позивача - Юрочко Є.Ю., представник за довіреністю;

від відповідача 1- Пекар В.І., начальник управління правового забезпечення (дов.№26.01-10/11 від 02.01.18), Полтавцева Т.В., начальник управління майном департаменту (№.25.01-12/624 від 16.04.18)

від відповідача 2 - Пекар В.І., начальник управління правового забезпечення (дов.№26.01-10/11 від 02.01.18)

від третьої особи - Бадзилюк П.П., представник за довіреністю, Прочуханов Володимир Віталійович, фізична особа - підприємець

СУТЬ СПОРУ: скасування рішення комісії з проведення конкурсів на право оренди комунального майна, оформлене витягом із протоколу №2 від 03.07.2017 року; визнання договору безкоштовного користування автозупинкою-комплексом №23 від 27.12.2006 року продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, визнання недійсним договору оренди торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1 укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та фізичною особою - підприємцем Прочухановим Володимиром Віталійовичем.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що 03.07.2017 року комісією з проведення конкурсів на право оренди комунального майна було прийнято рішення, оформлене витягом із протоколу № 2 від 03.07.2017 року, про неврахування конкурсної цінової пропозиції фізичної особи-підприємця Чорній-Прочуханової Олесі Ігорівни та про укладення договору оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу площею 27.6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 з фізичною особою-підприємцем Прочуханов Володимиром Віталійовичем. Своє рішення Ужгородська міська рада (далі - Відповідач 2) підлягає скасуванню, з огляду на наступне: на виконання п. 2.1. Договору оренди № 23 від 27.12.2006 року позивач, користуючись своїм переважним правом та бажаючи переукласти з Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради

Договір оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу площею 27.6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 на повий строк, неодноразово звертався відповідача 2 з відповідними заявами (листи від 15.10.2015р. та 23.09.2016р.), однак станом на 11.07.2017 року відповідач 2 жодним чином не відреагував на письмові листи позивача та не уклав з ним договір оренди торгового павільйону на новий строк всупереч умовам Договору № 23 від 27 грудня 2006 року. Крім того, позивач вказує, що дізнався про проведення конкурсу на укладання договорів оренди об'єктів комунальної власності м. Ужгорода, у тому числі й тортового павільйона автозупинки-комплексу площею 27.6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 з випуску газети "Ужгород" № 22 (895) від 10 червня 2017 року.

Стверджує, що, не отримуючи протягом тривалого часу жодної відповіді від Департаменту міського господарства, щодо продовження Договору оренди торгового павільйону, побоюючись втратити можливість орендувати вказаний торговий павільйон у подальшому, а також з огляду на вже наявне оголошення в газеті "Ужгород" № 22 (895) від 10 червня 2017 року про проведення конкурсу, подала Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (дачі відповідач 2) пакет документів в окремому конверті білого кольору з написом "На конкурс", як того вимагали оголошені умови конкурсу.

Позивач заперечує результати проведеного конкурсу змісту, згідно витягу із протоколу за яким від 03.07.2017 року, зокрема твердження конкурсної комісії стверджує про те, що умовами конкурсу вимагалось подання учасником лише однієї цінової пропозиції, оскільки ані в оголошенні випуску газети "Ужгород" № 22 (895) від 10 червня 2017 року, ані у порядку проведення конкурсів на право оренди майна територіальної громади міста Ужгорода па право оренди майна територіальної громади міста Ужгорода, не міститься такої вимоги. Вважає безпідставним, також, твердження Конкурсної комісії про те, що вона не може на власний розсуд визначити, яку саме пропозицію позивача необхідно враховувати, оскільки основними умовами конкурсу чітко встановлено п.1.1 найбільший запропонований розмір місячної орендної плати порівняно із початковою орендною платою, визначеною згідно зі звітом про незалежну оцінку, яка вказана у таблиці (тобто 1672,84 грн. з урахуванням ПДВ). Вказує, що умовами конкурсу не передбачено заборон в поданні декількох пропозицій або умову, що один учасник подає тільки одну пропозицію.

З посиланням на позицію Закону України "Про оренду державного комунального майна" вказує, що жодного конкурсу не мало відбутись, а саме: пунктом 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вказано, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Пунктом 3 даної статті встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди па повий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника; у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Позивач стверджує, що 15 жовтня 2015 року та 23 вересня 2016 року було подано заяви про бажання продовжити наші договірні відносини як на безоплатній так і на платній основі, однак відповідач 1 ніяк не відреагував на зазначені звернення оголосивши конкурс, чим прямо порушив, як вважає позивач, права на першочергове право, що є не припустимим, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування повинні діяти в межах Конституції та Законів України.

З посиланням на п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно якого акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визначаються незаконним в судовому порядку, що прийняте комісією з проведення конкурсів на право оренди комунального майна (комісія Ужгородської міської ради) рішення, оформлене витягом із протоколу № 2 від 03.07.2017 року, про неврахування конкурсної цінової пропозиції фізичної особи-підприємця Чорній-Прочуханової Одесі Ігорівни та про укладення договору оренди торгового павільйону автозупиики-комплексу площею 27.0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 з фізичною особою-підприємцем Прочуханов Володимиром Віталійовичем, є незаконним.

У зв'язку з чим просить суд скасувати вказане рішення комісії, визнати договір оренди №23 від 27.12.2006 року продовженим на той самий строк і на тих самих умовах та визнати недійсним договору оренди торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1 укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та фізичною особою - підприємцем Прочухановим Володимиром Віталійовичем.

Відповідачі у поданому відзиві проти позовних вимог заперечують в повному обсязі, вважають позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, з підстав, наведених у відзиві. Зокрема вказують, з посиланням ч. 4 ст.9 "Про оренду державного і комунального майна", у зв'язку з надходженням від третьої особи та позивача заяв про укладення договору оренди в газеті "Ужгород" від 10.06. 2017 №22 (895) було оголошено конкурс на зупинку (автозупинку-комплекс). Вказує, що на конкурс подано два конверти з у конкурсними пропозиціями в запечатаному вигляді, які зареєстровані у журналі вхідної кореспонденції департаменту міського господарства. В результаті розкриття конверту та ознайомлення членів конкурсної комісії з Ареною пропозицією ФОП Чорній-Прочуханова О.І. виявлено, що конверт містить 3 (три) листи-пропозиції, в яких зазначені різні розміри орендної плати 2000 грн., 13800,00грн., 19320,00 грн.), замість однієї цінової пропозиція, як зазначалось умовами конкурсу.

Вказують, що відповідно до Порядку проведення конкурсів на право оренди майна територіальної громади міста Ужгорода, учасником конкурсу подається цінова пропозиція (тобто одна), тому порядок не передбачає можливості подання декількох цінових пропозицій одночасно та можливість проведення конкурсу з можливістю зміни цінової пропозиції за принципом аукціону. Стверджують, що в умовах, коли учасником подано 3 (три) цінові пропозиції, в зазначені різні розміри орендної плати, конкурсна комісія не може на власний розсуд визначити, яку саме позивача необхідно було враховувати.

Відповідачі доводять, що переважне право орендаря на укладення договору найму на новий строк застосовується при правовідносинах які виникають з договору найму, істотною мовою якого є платність тому, вважають, що стосовно тверджень позивача про переважне право на укладення договору оренди слід ставитися критично, так як з такою вимогою про укладення договору оренди автозупинкою-комплексом ще раніше звернулася 3-тя особа. Окрім того, відповідачі зауважують, що беручи до уваги участь в оголошеному Департаментом конкурсі на право укладення договору оренди, позивач своїми діями визнав відсутність у нього переважного права на укладення договору оренди прийнявши участь у конкурсі на право оренди комунального майна, який відбувся 03.07.2017 року.

Відповідачі вказують, що вимога позивача щодо визнання договору №23 поновленим на той самий строк на тих самих умовах задоволенню не підлягає, з огляду на те що між позивачем та Департаментом міського господарства був укладений договір позички на який не поширюються правила договору найму про переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк. Зауважують, що з урахуванням обставин поділу спільного майна подружжя (майнових прав) судом, забезпечено її право на здійснення підприємницької діяльності у квітковому магазині на зупинці "Водоканал", за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, а не за адресою: м.Ужгород, пл.Дружби Народів. В наявності є право ФОП Прочуханова В.В. на здійснення підприємницької діяльності на автозупинці комплексі по АДРЕСА_1 Крім того, третьою особою було подано заяву про укладення договору оренди 22.09.2016. Позивачем було подано заяву про укладення договору оренди 23.09.2016 року. Станом на 22.09.2016 року договір від 25 червня 2014 року №65 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ФОП Прочухановим Володимиром Віталійовичем безкоштовного користування автозупинкою-комплексом на АДРЕСА_1 був діючим. Тому, Прочуханов В.В. теж реалізував своє переважне право на укладення договору оренди на автозупинку комплекс в розумінні п.2.1 Договору на безкоштовне користування автозупинкою комплексом шляхом подання письмової заяви за два місяці до закінчення про бажання укласти договір оренди.

У зв'язку з чим, відповідачі вважають, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні та просять суд відмовити у їх задоволенні повністю.

Третя особа, у поданих поясненнях проти позовних вимог заперечує, вважає Твердження позивачки, що конкурс не повинен був проводитись, оскільки наявний договір оренди було пролонговано - не відповідає дійсності, зокрема з наступних підстав: у безоплатне користування ФОП Чорній-Прочуханова О.І. за договором безкоштовного користування від 27.12.06 № 23 строком на 10 років, у якому викладено також інші умови договору та права і обов'язки сторін у відповідності до Положення, зокрема визначено, що договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, смерті фізичної особи-користувача, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, які є родичами цієї особи від виконання договору; договір може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду у порядку встановленому законом.

Зазначає, що під час дії договору безкоштовного користування 16 вересня 2013 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду вирішено шлюб між ОСОБА_7 та Прочуханов Володимиром Віталійовичем - розірвати та розподілити спільне сумісне майно подружжя визнавши за Прочуханов Володимиром Віталійовичем право на здійснення підприємницької діяльності у квітковому магазині, що на автобусній зупинці за адресою АДРЕСА_1 (позивачу суд залишив аналогічну автобусну зупинку-комплекс по вул. Собранецькій в м. Ужгороді).

Стверджує, що ухвалюючи рішення, в частині визнання права на здійснення підприємницької діяльності у квітковому магазині, що на автобусній зупинці за адресою АДРЕСА_1 суди виходили з того, що квітковий бізнес було започатковано подружжям Прочухановими за рахунок спільних зусиль; квіткові магазини, що на автобусній зупинці за адресою АДРЕСА_1 та на зупинці "Водоканал", за адресою, м. Ужгород, вул. Собранецька, в яких здійснює свою підприємницьку діяльність Чорній - Прочуханова О.І. визнано об'єктами спільної сумісної власності подружжя. Також, судами враховано те, що вказане нерухоме майно, не є власністю сторін по справі, а перебуває лише у їх користуванні, що стверджується дослідженими в ході розгляду справи доказами, оскільки власником зазначених комплексів є Ужгородська міська рада, то суд не порушуючи права останньої, вважає, що між сторонами підлягає поділу лише право на здійснення підприємницької діяльності у вказаних магазинах, за умови отримання в Ужгородській міській раді всіх необхідних для цього документів. Відтак, просить суд відмовити у позові повністю.

Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила:

В газеті "Ужгород" від 10.06.2017 р. №22 (895) було оголошено конкурс на торговий павільйон автозупинку-комплекс площею 27,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 запропонована орендна плата за місяць 1672,84 грн. з урахуванням ПДВ для здійснення підприємницької діяльності строком на 2 роки 11 місяців. У вказаному конкурсі взяли участь позивач із трьома ціновими пропозиціями та третя особа - з однією пропозицію.

Вказаний конкурс оголошено на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.05.2017 р. з врегулювання діяльності встановлених автобусних зупинок-комплексів для провадження підприємницької діяльності у м. Ужгороді та приведення зупинок громадського транспорту до відповідних санітарних норм, на підставі матеріалів проведеної інвентаризації та відповідної технічної документації було доручено департаменту провести конкурси на право оренди встановлених автобусних зупинок. Вказане рішення органу місцевого самоврядування є чинним та не скасованим.

03.07.17 комісією відповідача 2 з проведення конкурсів відхилено пропозицію позивача, у зв'язку з допущеними порушеннями в конкурсній документації (три цінові пропозиції замість однієї, відсутність інформації щодо цільового призначення використання об'єкту оренди та терміну дії договору).

Рішенням II сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 23.11.2010р. № 24 затверджено Порядок проведення конкурсів на право оренди майна територіальної громади міста Ужгорода, затвердженого (далі -Порядок). Вказане рішення та Порядок станом на момент розгляду справи є чинними та не скасованими.

03.07.2017 року комісією з проведення конкурсів та право оренди утвореної розпорядженням міського голови Ужгородської міської ради № 143 від 21.04.2017 року, було прийнято рішення, оформлене витягом із протоколу № 2 від 03.07.2017 року, про неврахування конкурсної цінової пропозиції фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 та про укладення договору оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу площею 27.6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 з фізичною особою-підприємцем Прочуханов Володимиром Віталійовичем.

Вказане рішення відповідач 2 в особі Конкурсної комісії мотивує тим, що учасником конкурсу - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 було подано у конверті 3 цінові пропозиції, в яких зазначені різні розміри орендної плати. Конкурсна комісія у своєму рішенні від 03.07.2017 року вказує на те, що подання учасником конкурсу декількох цінових пропозицій суперечить умовам проведеного конкурсу на право оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу площею 27,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 а тому вважає, що конкурсна документація фізичної особи- підприємця ОСОБА_7 є такою, що подана з порушенням вимог конкурсу, та не враховується. Порядок не передбачає можливості подання декількох цінових пропозицій одночасно. Порядком проведення конкурсів не передбачено можливість проведення конкурсу з можливістю зміни цінової пропозиції за принципом аукціону.

Таким чином в умовах, коли учасником подано 3 (три) цінові пропозиції, в зазначені різні розміри орендної плати, конкурсна комісія не може на власний суд визначити, яку саме пропозицію ФОП Чорній-Прочуханова О.І. необхідно враховувати.

Також, у вказаному рішенні комісії зазначено, що в жодному із листів-пропозицій не міститься інформація щодо запропонованого учасником конкурсу цільового використання об'єкту та запропонованого терміну договору.

За результатами проведеного конкурсу конкурсною комісією відхилено цінову пропозицію позивача та вирішено укласти оренди торгового павільйону з фізичною особою-підприємцем Прочухановим Володимиром Віталійовичем (третьою особою) як учасником, що запропонував одну пропозицію, яка відповідає умовам конкурсу.

Позивач звернувся за захистом своїх, як вважає позивач, порушених прав та інтересів щодо участі у проведеному 03.07.17 конкурсі, порушенні переважного права на продовження укладеного 27.12.2006 року договору №23 безкоштовного користування автозупинкою-комплексом площею 27,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та незаконність укладеного за результатами проведеного конкурсу договору з третьою особою, у зв'язку з чим просить суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач наводить доводи, що користуючись своїм переважним правом, яке, як вважає позивач, виникло на підставі договору №23 безкоштовного користування автозупинкою-комплексом від 27.12.2006 року, бажаючи переукласти з відповідачем 1 договір оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу площею 27.6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 на повий строк, неодноразово звертався відповідача 2 з відповідними заявами-листами від 15.10.2015р. та 23.09.2016р., однак такі листи були проігноровані відповідачами та договір оренди торгового павільйону на новий строк всупереч умовам Договору № 23 від 27 грудня 2006 року не укладено. Відтак, просить суд поновити вказаний договір у судовому порядку.

Також, позивач зазначає, що взагалі дізнався про проведення конкурсу на укладання договорів оренди об'єктів комунальної власності м. Ужгорода, у тому числі й тортового павільйона автозупинки-комплексу площею 27.6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 з випуску газети "Ужгород" № 22 (895) від 10 червня 2017 року. Тому, вказує, що побоюючись втратити можливість орендувати вказаний торговий павільйон у подальшому, а також з огляду на вже наявне оголошення у газеті "Ужгород" № 22 (895) прийняв участь у конкурсі 03.07.2017 року, результати якого є предметом оскарження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши спірні правовідносини та обставини справи колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю з огляду на таке.

Згідно ст.143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності, вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

У відповідності до ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницьким органом місцевого самоврядування є рада, що відповідно до закону наділена правом представляти інтереси територіальної громади й приймати від її імені рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення є виключною компетенцією міської ради (п.31 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), до виконавчих органів міської ради входять утворені нею виконавчий комітет, відділи, управління та інші виконавчі органи (ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орендодавцями є органи, уповноважені Верховною радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурний підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів міських рад відносяться власні (самоврядні) повноваження в сфері вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків споруд, що належать до комунальної власності.

Відповідно з п. 20 ч. 1 ст. 43, ч.4 - 5 ст. 60 "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орендодавцями є органи, уповноважені Верховною радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурний підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Спірні правовідносини регулюються з врахуванням положень Закону України від 10.04,1992 року № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна", який регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, перебуває у комунальній власності і є спеціальним законом з питань, пов'язаних з передачею в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності.

Орендодавцями комунального майна, згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 287 Господарського кодексу України, статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, що перебуває у комунальній власності.

Статтею 29 вказаного Закону визначені власні (самоврядні) повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо управління комунальною власністю, а саме управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення є виключною компетенцією міської ради, що передбачено пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до от. ст. 16, 17 Закону України "Про автомобільні вулиці і дороги" вулиці міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції тиків автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об'єктів дорожнього сервісу.

Власники доріг, вулиць або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях, що знаходяться у їх віданні (ч. 1 ст. 24 Закону України "Про дорожній рух").

Таким чином, Ужгородська міська рада, як власник дороги де знаходиться зупинка на пл. Дружби Народів, б/н зобов'язана забезпечувати безпечні умови щодо посадки і висадки пасажирів.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.05.2017 р. з врегулювання діяльності встановлених автобусних зупинок-комплексів для провадження підприємницької діяльності у м. Ужгороді та приведення зупинок громадського транспорту до відповідних санітарних норм, на підставі матеріалів проведеної інвентаризації та відповідної технічної документації було доручено департаменту провести конкурси на право оренди встановлених автобусних зупинок. Вказане рішення органу місцевого самоврядування є чинним та не скасованим.

Отже, оголошуючи конкурс відповідач 2 діяв в межах повноважень, наданих законом щодо вирішення питання про оренду комунального майна.

Колегією суддів встановлено, що в газеті "Ужгород" від 10.06. 2017р. №22 (895) було оголошено конкурс на торговий павільйон автозупинку-комплекс площею 27,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 запропонована орендна плата за місяць 1672,84 грн. з урахуванням ПДВ для здійснення підприємницької діяльності строком на 2 роки 11 місяців.

Встановлено, що на конкурс подано два конверти з конкурсними пропозиціями в запечатаному вигляді, які зареєстровані у журналі вхідної кореспонденції департаменту міського господарства: 1) Щодо укладення договору оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу площею 27,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 від Прочуханов В.В. - № 42/24.01-16 від 27.06.2017р. 2) Щодо укладення договору оренди торгового павільйону автозупинки- комплексу площею 27-6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 від Чорній-Прочуханова О.І. - № 41/24.01-16 від 27.06.2017р.

В результаті розкриття конверту та ознайомлення членів конкурсної комісії з конкурсною пропозицією третьої особи порушень в оформленні конкурсної документації не виявлено, зокрема зазначено об'єкт - торговий павільйон автозупинка-комплекс площею 27,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 запропонована орендна плата за місяць - 5000,00 грн. з урахуванням ПДВ, запропоноване використання - здійснення підприємницької діяльності, запропонований термін - строком на 2 роки 11 місяців.

В результаті розкриття конверту та ознайомлення членів конкурсної комісії з конкурсною пропозицією ФОП Чорній-Прочуханова О.І. виявлено, що конверт містить 3 (три) листи-пропозиції, в яких зазначені різні розміри орендної плати 2000,00 грн., 13800,00 грн., 19320,00 грн.

Згідно Порядку проведення конкурсів на право оренди майна територіальної громади міста Ужгорода, затвердженого рішенням II сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 23.11.2010р. № 24 (далі - Порядок) конкурс полягає у визначенні орендаря, який запропонував найбільшу орендну плату при забезпеченні виконання інших умов конкурсу.

Пунктом 4 вищезгаданого Порядку, а саме: конкурс оголошується за ініціативою орендодавця або за наявності заяви від фізичної чи юридичної особи за умови відсутності заяви від особи, яка відповідно до законодавства має право на отримання відповідного комунального майна в оренду поза конкурсом, якщо інше не передбачено.

Згідно п.8 Порядку основним критерієм визначення переможця є максимальний розмір орендної плати при обов'язковому забезпеченні виконання інших умов договору. Порядком встановлено відомості, які повинно містити оголошення про конкурс, серед яких, крім інформації про об'єкт оренди, умови конкурсу; дату, час і місце проведення конкурсу; кінцевий строк прийняття пропозицій від претендентів, також повинен міститися перелік документів, які подаються претендентами для участі в конкурсі.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що для участі в конкурсі претендент подає на розгляд комісії такі матеріали: заяву про участь у конкурсі та документи, зазначені в оголошенні про конкурс; відомості про претендента (для юридичної особи): документи, що посвідчують повноваження представника юридичної особи; посвідчені нотаріусом копії установчих документів; завірену належним чином копію звіту про фінансові результати претендента з урахуванням дебіторської і кредиторської заборгованостей за останній рік; довідку від претендента про те, що стосовно нього не порушено справу про банкрутство.

Відповідно до умов Порядку (п.п.16, 17, 18) конкурс проводиться з використанням відкритості пропонування розміру орендної плати за принципом аукціону; документи (крім пропозиції щодо розміру орендної плати) подаються до підрозділу орендодавця, який відповідно до своїх функцій здійснює реєстрацію вхідної кореспонденції, у конвертах з написом "На конкурс" з відбитком печатки претендента. Зазначені конверти передаються голові комісії перед її черговим засіданням, під час якого конверти розпечатуються; подані претендентами документи розглядаються на засіданнях комісії до проведення конкурсу з метою формування списку його учасників. Зазначений список затверджується наказом орендодавця.

Орендодавець протягом одного робочого дня після затвердження списку повідомляє учасникам конкурсу з використанням тих засобів зв'язку, які вони обрали, про їх допущення або недопущення (із зазначенням підстав) до подання конкурсних пропозицій щодо орендної плати. У разі надходження двох або більше пропозицій, які відповідають умовам конкурсу, переможець визначається комісією за критерієм найбільшої запропонованої орендної плати за перший/базовий місяць оренди із застосуванням принципу аукціону (п. 19 Порядку).

Після закінчення засідання комісії, на якому було визначено переможця конкурсу, складається протокол, у якому зазначаються відомості про учасників; стартова орендна плата; пропозиції учасників (підписані бланки з пропозиціями додаються); результати конкурсу (п. 27 Порядку).

Протокол про результати конкурсу протягом трьох робочих днів після підписання його всіма членами комісії, які брали участь у засіданні, і переможцем конкурсу затверджується наказом орендодавця. Орендодавець протягом трьох робочих днів після затвердження результатів конкурсу письмово повідомляє про результати конкурсу всім учасникам і публікує їх у виданнях, в яких було надруковано оголошення про конкурс, та оприлюднює на веб-сайті орендодавця (п. 28 Порядку).

Орендодавець протягом трьох робочих днів після затвердження результатів конкурсу надсилає рекомендованим листом або вручає під розписку особисто переможцю конкурсу (уповноваженій ним особі) проект договору оренди. Переможець конкурсу або уповноважена ним особа після отримання проекту договору протягом п'яти робочих днів особисто повертає орендодавцю підписаний проект договору оренди (п. 30 Порядку).

Зі змісту вказаного Порядку не вбачається можливість подання одним учасником кількох цінових пропозицій, оскільки таке подання суперечить принципу рівності учасників в межах проведення конкурсу. Крім того, Порядок не містить права Конкурсної комісії щодо обрання цінової пропозиції з поміж інших цінових пропозицій одного і того ж учасника.

При цьому, суд зауважує що зі змісту витягу з протоколу конкурсної комісії не вбачається дотримання позивачем інших умов конкурсу, зокрема щодо зазначення цільового призначення об'єкту оренди та терміну укладення договори. Доводи позивача щодо згоди та дотримання вказаних умов конкурсу, шляхом участі у даному конкурсі на визначених умовах не спростовують вищенаведених висновків суду.

За таких обставин, подані позивачем документи для участі не відповідають вимогам Порядку, подані з порушенням визначених Порядком умов, а отже рішення відповідача-2 щодо неврахування пропозиції позивача - є правомірними, відтак - вимога позивача про скасування такого рішення відповідача-2 не підлягає задоволенню. Інших підстав скасування результатів конкурсу та визнання недійсним укладеного за результатами конкурсу договору оренди не встановлено у ході судового розгляду справи. Таким чином, колегією суддів встановлено, що 03.07.17 конкурс проведений з дотриманням вимог чинного законодавства на підставі чинного рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.05.2017 р. та у відповідності до діючого Порядку.

Інші доводи позивача (щодо врахування виключно позиції Пекаря В.І., неврахування позиції представника на конкурсі) колегією суддів відхиляються оскільки такі доводи не спростовують вищенаведених висновків суду та виявлених комісією допущених порушень при поданні позивачем цінових пропозицій на конкурс.

Щодо вимоги позивача у даній справі про визнання недійсним договору оренди торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1 укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та фізичною особою - підприємцем Прочухановим Володимиром Віталійовичем за результатами проведеного 03.07.2017 року конкурсу недійсним договору, то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки обґрунтовуються обставинами неправомірного, на думку позивача, неврахування цінової пропозиції у конкурсі, що спростовано у ході судового розгляду даної справи.

Водночас, колегія суддів констатує, що в матеріалах справи відсутній та не подано позивачем копії договору оренди торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1 укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та фізичною особою - підприємцем Прочухановим Володимиром Віталійовичем, який просить суд визнати недійсним, яке і не конкретизовано, який саме договір підлягає визнанню недійсним, не наведено його реквізитів - дати підписання, номеру, відомостей щодо нотаріального посвідчення, тощо.

У зв'язку з чим, позовні вимоги позивача про скасування рішення комісії з проведення конкурсів на право оренди комунального майна, оформлене витягом із протоколу №2 від 03.07.2017 року; визнання недійсним договору оренди торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1 укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та фізичною особою - підприємцем Прочухановим Володимиром Віталійовичем задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання договору безкоштовного користування автозупинкою-комплексом №23 від 27.12.2006 року продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, колегією суддів встановлено наступне.

Судом встановлено, що 27.12.2006 року з позивачем було укладено договір №23 від 27.12.2006 року на 10 років про безоплатне користування автозупинкою-комплексом по пл. Дружби Народів, б/н в м.Ужгороді. Предметом договору є передача позивачу частини приміщення (або місце у приміщенні) автобусної зупинки для здійснення ним (позивачем) підприємницької діяльності.

Згідно умов п.2.1 договір укладається на термін 10 (десять) років, після закінчення терміну дії договору позивач має переважне право на укладення договору оренди .

Пунктом 3.1 договору передбачено, зокрема, що управління майном міста має право вимагати від приватного підприємця дострокового розірвання договору в разі невиконання умов договору.

Умовами п.4.2 договору визначено, що договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, смерті фізичної особи-користувача, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, які є родичами цієї особи від виконання договору; договір може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду у порядку встановленому законом.

Судом встановлено, що станом на момент пред'явлення позову договір безкоштовного користування автозупинкою-комплексом №23 від 27.12.2006 року, який був укладений строком на 10 років припинив свою дію. Доказів продовження вказаного договору у встановленому законом порядку позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази оскарження дій органу місцевого самоврядування щодо поновлення спірного договору.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що в нього наявне переважне право на укладення вказаного договору на той самий строк на тих самих умовах. Вказує, що бажаючи переукласти з відповідачем 1 договір оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу площею 27.6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 на повий строк, неодноразово звертався відповідача 2 з відповідними заявами-листами від 15.10.2015р. та 23.09.2016р., однак такі листи були проігноровані відповідачами та договір оренди торгового павільйону на новий строк всупереч умовам Договору № 23 від 27 грудня 2006 року не укладено.

Проаналізувавши зміст договору безкоштовного користування автозупинкою-комплексом №23 від 27.12.2006 року колегія суддів констатує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В силу приписів ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Реалізація таких основоположних норм стосовно здійснення права власності закріплена і в ст.761 Цивільного кодексу України. Так, право передачі майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму. Передача майна у найм є проявом повноваження з розпорядження ним, а тому необхідною передумовою укладення договору найму є наявність у наймодавця права розпорядження таким майном.

Зі зміст договору №23 від 27.12.2006 року колегія суддів не вбачає підстав для застосування до нього правових норм ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки істотною умовою такого договору є орендна плата з урахуванням її індексації. Відтак, з наведеного вбачається неможливість застосування щодо позивача положень вказаного закону щодо переважного права на укладення договору оренди, оскільки договір безкоштовного користування автозупинкою-комплексом №23 від 27.12.2006 року не є договором оренди комунального майна, у розумінні норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

З огляду на те, що договір безкоштовного користування автозупинкою-комплексом №23 від 27.12.2006 року був укладений сторонами на безоплатній основі за волевиявленням сторін за принципом свободи укладення договору, колегія суддів не вбачає наявність у позивача переважного права на укладення договору оренди комунального майна, оскільки за такої форми та умов договору вказане право у позивача виникнути і не могло.

Крім того, своїми діями позивач, беручи до уваги участь в оголошеному Департаментом конкурсу на право укладення договору оренди, фактично визнав відсутність у нього переважного права на укладення договору оренди прийнявши участь у конкурсі на право оренди комунального майна, який відбувся 03.07.2017 року.

Твердження позивача щодо побоювання втратити можливість орендувати вказаний торговий павільйон у подальшому, а також з огляду на вже наявне оголошення у газеті "Ужгород" № 22 (895) колегією суддів до уваги не беруться. Інші доводи позивача належним чином не обґрунтовані, не доведені у відповідності до ст.ст.73-74,76-79 ГПК належними та допустимим доказами, зокрема як і не подано доказів, у підтвердження оскарження дій відповідачів, тощо.

Відповідач 2 як орган місцевого самоврядування в межах наданих повноважень вправі розпоряджатись майном, що було предметом вказаного договору виключно, у відповідності до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", шляхом оголошення конкурсу на право його оренди, зокрема на платній основі.

Отже, вимога позивача щодо визнання договору безкоштовного користування автозупинкою-комплексом №23 від 27.12.2006 року продовженим на той самий строк і на тих самих умовах задоволенню не підлягає.

Також, колегія суддів зазначає, що під час дії договору безкоштовного користування 16 вересня 2013 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду вирішено шлюб між ОСОБА_7 та Прочуханов Володимиром Віталійовичем - розірвати та розподілити спільне сумісне майно подружжя визнавши за Прочуханов Володимиром Віталійовичем право на здійснення підприємницької діяльності у квітковому магазині, що на автобусній зупинці за адресою АДРЕСА_1 (позивачу суд залишив аналогічну автобусну зупинку-комплекс по вул. Собранецькій в м. Ужгороді.)

28 листопада 2013 року Апеляційним судом Закарпатської області у задоволенні апеляційної скарги поданої Чорній-Прочуханов О.І. відмовлено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2 лютого 2014 колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалила касаційну скаргу поданої Чорній-Прочуханов О.І. відхилити. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Суди, ухвалюючи рішення, в частині визнання права на здійснення підприємницької діяльності у квітковому магазині, що на автобусній зупинці за адресою АДРЕСА_1 виходили з того, що квітковий бізнес було започатковано подружжям Прочухановими за рахунок спільних зусиль. У подружжя квіткові магазини, що на автобусній зупинці за адресою АДРЕСА_1 та на зупинці "Водоканал", за адресою, м. Ужгород, вул. Собранецька, в яких здійснює свою підприємницьку діяльність Чорній - Прочуханова О.І., слід визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя. Також, судами враховано те, що вказане нерухоме майно, не є власністю сторін по справі, а перебуває лише у їх користуванні, що стверджується дослідженими в ході розгляду справи доказами, оскільки власником зазначених комплексів є Ужгородська міська рада, то суд не порушуючи права останньої, вважає, що між сторонами підлягає поділу лише право на здійснення підприємницької діяльності у вказаних магазинах, за умови отримання в Ужгородській міській раді всіх необхідних для цього документів.

Судами як правову підставу взято до уваги рішення Конституційного суду України №17-рп/2012 від 19.09.2012 року застосовано тлумачення положення ч.1 ст. 61 Сімейного Кодексу України, з якого вбачається, що майно приватного підприємства, сформоване за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності. Суд касаційної інстанції свою ухвалу, в цій частині, обґрунтував тим, що відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, а тому суди попередніх інстанцій визнаючи за сторонами право на здійснення підприємницькою діяльністю у квіткових магазинах, дійшли правильного висновку, що вказані магазини не є власністю сторін, оскільки перебувають лише у їх користуванні, а власником зазначених комплексів є Ужгородська міська рада, тому поділу підлягає лише право користування цим майном у виді здійснення підприємницької діяльності у цих магазинах, за умови отримання в Ужгородській міській раді всіх необхідних для цього документів.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно із частиною 1 статті 392 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, позовні вимоги позивача, належним чином не обґрунтовані та не доведені, відповідно з вимогами ст.ст. 73, 74, 76 ГПК України.

З врахуванням вищенаведеного, зокрема спростування відповідачем доводів позивача, які покладені в основу своїх заперечень проти позову, не доведення позивачем факту наявності порушень, вчинених відповідачами при проведенні 03.07.2017 року конкурсу, невідповідності його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, то підстави для скасування рішення комісії з проведення конкурсів на право оренди комунального майна, оформлене витягом із протоколу №2 від 03.07.2017 року та визнання договору оренди, укладеного за його результатами недійсним - відсутні, а також недоведення позивачем наявності переважного права на укладення договору оренди, у розумінні положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", враховуючи відсутності доказів продовження спірного договору №23 від 25.09.2006 року, який на момент звернення позивача з даним позовом припинив свою дію, колегія суддів дійшла висновків про те, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, у позові належить відмовити повністю.

Згідно з ст.129 ГПК України з судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 27, 33, 42, 46, 73-74, 76-79, 129, 169-170, 216, 222, 237-240, 247-252, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

у позові відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.05.18.

Головуючий суддя Васьковський О.В.

Суддя Йосипчук О.С.

Суддя Ремецькі О.Ф.