Постановление суда № 73878378, 10.05.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2088/18

У Х В А Л А

10 травня 2018 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Скрипник К.О.

при секретарі - Кіреєвої В.І.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018040690000580 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Степанова М.Л.,

захисника адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

В судовому засіданні прокурором Степановим М.Л. було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, посилаючись на те, що ризики, які послужили підставою для обрання йому саме такого запобіжного заходу не змінилися, окрім того, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат ОСОБА_2 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та просили застосувати до обвинуваченого домашній арешт. Адвокат зазначив, що ризики, на які посилався прокурор, не доведені.

Суд, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думки обвинуваченого та захисника, приходить до висновку, що строк тримання під вартою ОСОБА_1 підлягає продовженню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого – вік та стан здоров’я підозрюваного; міцність соціальних зав’язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Крім того, оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема у розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Як вбачається з матеріалів обвинувального акту, обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, офіційно не працевлаштований, місце реєстрації проживання відсутнє, утриманців не має, не одружений, документи в підтвердження позитивної репутації обвинуваченого, сторона захисту не подала. Доводи обвинуваченого стосовно того, що він фактично проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з мати та цивільною дружиною, нічим не підтверджуються. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що він захворів на туберкульоз, але ж лікування він отримує.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 не вбачається, оскільки, на думку суду вказані вище обставини є підтвердженням того, що останній може вжити заходи, аби уникнути суду, існують обґрунтовані ризики, зазначені обставини дають обґрунтовані підстави для продовження строку дії під вартою та унеможливлюють застосування більш м’якого запобіжного заходу. Ризики, які враховувалися ОСОБА_1 при обранні йому запобіжного заходу на теперішній час не змінилися, перебуваючи на свободі, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які на теперішній час ще не допитані, вчинити інші злочини, у зв'язку з чим, вважає доцільним продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 06 липня 2018 року.

Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 217, 315-317, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою до 24-00 години 06 липня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К.О. Скрипник