Постановление суда № 73840552, 27.04.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 квітня 2018 року Справа 804/3023/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Гвардійської селищної ради про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гвардійської селищної ради з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 01-16/VII від 28.09.2017 р. про схвалення проекту рішення Гвардійської селищної ради «Про добровільне об'єднання територіальних громад»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 03-18/VII від 22.12.2017 р. «Про добровільне об'єднання територіальних громад».

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 1 та 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначені статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно частини 2 вказаної статті, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Позивач, заявляючи позовну вимогу про визнання протиправними та скасування рішень Гвардійської селищної ради не зазначає та не надає відповідні докази щодо застосування до нього спірного рішення. Також, з поданої позовної заяви неможливо встановити, яким чином спірне рішення впливає або може вплинути на права, обов'язки та законні інтереси позивача.

Доводи позивача зводяться до проведення громадських обговорень за участі, на думку позивача, замалої кількості мешканців смт.Гвардійське, та ймовірної необ'єктивності проведення громадських обговорень.

Проте згідно пункту 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Суд зазначає, що право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Верховний Суд України у постанові від 29.06.2014 року звернув увагу, що не зважаючи, що за змістом статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017 р.) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, однак суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною.

Рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи, в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи, шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Окрім того, позивач помилково визначає спірні рішення як правові акти індивідуальної дії, оскільки правові акти індивідуальної дії стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Отже, позивачу слід подати виправлену позовну заяву із уточненням змісту позовних вимог та наведенням обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями прав, свобод, інтересів позивача.

Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина 8 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»).

За змістом позовних вимог, предметом позову є вимоги, що містять немайновий характер.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, позивач, звертаючись до суду з двома немайновими вимогами повинен був сплатити до суду судовий збір в сумі 1409,60 грн. (704,80 грн. х 1 вимоги).

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивачем в порушення частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оригіналу доказу сплати судового збору за подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви, яка містить вимоги немайнового характеру, в сумі 1409,60 грн., до матеріалів адміністративного позову не надано. Натомість надано документ про сплачу судового збору у розмірі 1409,60 грн.

Таким чином, позивачу слід сплатити та надати до суду доказ сплатити судового збору із заявлених ним немайнових вимог, у розмірі 1409,60 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - УДКСУ у Чечелівському районі м. Дніпра, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код за ЄДРПОУ 37989253, розрахунковий рахунок 31210206784008, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету - 22030101, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Також, згідно частин 1, 2, 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Судом встановлено, що предметом спору є, зокрема рішення Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 01-16/VII від 28.09.2017 р. про схвалення проекту рішення Гвардійської селищної ради «Про добровільне об'єднання територіальних громад».

З адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 24.04.2018 р., про що свідчить відбиток вхідного штемпелю на позовній заяві.

Отже, позивачем пропущено шестимісячний строк, встановлений для звернення до адміністративного суду з позовними вимогами в частині визнання протиправним та скасування рішення Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 01-16/VII від 28.09.2017 р. про схвалення проекту рішення Гвардійської селищної ради «Про добровільне об'єднання територіальних громад».

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду дій та підтверджені належним чином.

До позовної заяви позивачем не подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та не надано відповідні докази поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Окрім того, згідно пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таке підтвердження позивачем у поданій позовній заяві не зазначено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Гвардійської селищної ради про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом складання уточненої позовної заяви із уточненням змісту позовних вимог та наведенням обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями прав, свобод, інтересів позивача, надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1409,60 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - УДКСУ у Чечелівському районі м. Дніпра, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код за ЄДРПОУ 37989253, розрахунковий рахунок 31210206784008, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету - 22030101, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстави для поновлення строку та докази поважності причин його пропуску в частині визнання протиправним та скасування рішення Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 01-16/VII від 28.09.2017 р. про схвалення проекту рішення Гвардійської селищної ради «Про добровільне об'єднання територіальних громад»; надання власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя (підпис) С. В. Прудник