Решение № 73809066, 23.04.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Справа № 804/201/18530/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Дніпропетровській

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати дії (бездіяльність) Управління ДССЗЗІ України в Дніпропетровській області щодо не включення у довідку для нарахування ОСОБА_1 пенсії, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу та одноразової грошової допомоги при звільненні - протиправними;

- зобов'язати Управління ДССЗЗІ України в Дніпропетровській області надати до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області довідку про додаткові види грошового забезпечення для нарахування ОСОБА_1 пенсії із зазначенням відомостей про розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу та одноразової грошової допомоги при звільненні;

- визнати дії (бездіяльність) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в частині послаблення контролю за нарахуванням ОСОБА_1 пенсії - протиправними;

- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, після отримання від Управління ДССЗЗІ України в Дніпропетровській області довідки про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії із зазначенням відомостей про розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу та одноразової грошової допомоги при звільненні, здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії у відповідності з наданою довідкою та виплатити компенсацію за недоотриману мною пенсію з моменту її нарахування, з грудня 2008 року;

- стягнути з відповідача - Управління ДССЗЗІ України в Дніпропетровській області - моральну шкоду на користь позивача в розмірі 6199 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що звернувся до начальника Управління ДССЗЗІ України в Дніпропетровській області із заявою про надання позивачу довідки щодо всіх видів грошового забезпечення для перевірки правильності нарахування позивачу пенсії і перерахунків пенсії за період з грудня 2008 року по серпень 2017 року, Управління ДССЗЗІ України в Дніпропетровській області надало відповідь позивачу із запитуваною інформації, з якої вбачається, що відповідач-2 мав повну інформацію, щодо грошового забезпечення позивача, при цьому вказана інформація не була своєчасно і в повному обсязі надана до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення та правильного нарахування пенсії за вислугу років у грудні 2008 року. Позивач вважає дії (бездіяльність) відповідача - 2, щодо не включення у довідку про нарахування пенсії грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу та одноразової допомоги при звільненні - протиправними. Після отримання зазначених довідок про нараховане грошове забезпечення позивач звернувся до відповідача - 1 із заявою щодо здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років та виплати пенсії із урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, при цьому відповідач - 1 надав відповідь позивачу із відмовою у перерахунку та виплаті пенсії, у зв'язку з тим, що призначена раніше пенсія відповідно до вимог пенсійного законодавства. Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.

28.12.2017 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська винесено ухвалу про передачу вищевказаної справи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

06.02.2018 року адміністративна справа отримана Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

09.02.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено адміністративний позов без руху, через невідповідність вимогам ст.ст. 160,161 КАС України.

На виконання вимог ухвали від 09.02.2018 року позивач виправив вказані недоліки у зазначений судом строк.

21.02.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження.

На виконання вимог ухвали від 21.02.2018 року представником відповідача - 1, було надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечував та у якому зазначено, що вказані позивачем виплати мають бути включені в розрахунок грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія є безпідставними, оскільки визначальним фактором включення додаткових видів грошового забезпечення є їх періодичність та законодавчо визначений перелік. Також відповідач зазначив про пропуск позивачем строк для звернення до адміністративного суду.

На виконання вимог ухвали від 21.02.2018 року представником відповідача -2 було надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечував та у якому зазначено, що відповідачем-2 надавалась вся інформація для призначення пенсії, з урахуванням вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та відповідно до вимог діючого законодавства на момент звільнення позивача та нарахування йому пенсії. Також зазначив, що питання нарахування пенсії належить виключно до компетенції відповідача - 1.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

ОСОБА_1 з 11 грудня 2008 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262-ХІІ).

08.09.2017 року позивач звернувся до Управління ДССЗЗІ України в Дніпропетровській області з заявою про надання довідки, щодо всіх видів грошового забезпечення для перевірки правильності нарахування пенсії та її перерахунку за період з грудня 2008 року по грудень 2010 року.

Відповідач 2 у відповідь надіслав позивачеві листи від 15.09.2017 року № 30/5-1431 та від 29.09.2017 № 30/5-1497 з відповідними довідками про нараховане позивачеві грошове забезпечення.

З наданих довідок вбачається, що за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням позивачем отримані у складі грошового забезпечення суми, які не враховані на момент призначення пенсії, а саме: грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація грошового забезпечення, одноразова грошова винагорода за безперервну вислугу років у розмірі, одноразова грошова допомога при звільненні.

23.10.2017 року позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років та виплатити йому пенсію з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, надати копії документів, які подавалися Управлінням ДССЗЗІ України в Дніпропетровській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років у грудні 2008 року. Разом із даною заявою було додано оригінал довідки про нараховане грошове забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 10 грудня 2008 року ОСОБА_1 № 30/5 - 1493 від 29.09.2017 року.

03.11.2017 року листом № Р 3306-17 відповідач-1 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії та зазначив, що йому призначено пенсію відповідно до вимог діючого пенсійного законодавства.

22.11.2017 року позивач повторно звернувся до відповідача 2 листом з проханням надати йому копії документів, які надавалися до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення і нарахування йому пенсії у грудні 2008 року.

Позивач вважає дії (бездіяльність) відповідача - 2, щодо не включення у довідку про нарахування пенсії грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу та одноразової допомоги при звільненні - протиправними та відмову відповідача -1 щодо здійснення перерахунку пенсії необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Відповідно до п. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення та затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах, згідно, зокрема, з додатком 25, а п. 5, 6 цієї Постанови визначені умови, та розмір та порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, тощо.

Відповідно до п. 30.1, 30.3 розділу ХХХ «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 року та п. п. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно із п. 33.1, 33.3 розділ ХХХІІІ «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та п. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Винагорода за тривалість безперервної служби відповідно до додатку 25 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Таким чином, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація, винагорода за тривалість безперервної служби, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

При цьому, одноразова грошова допомога при звільненні не є виплатою, з якої не обчислюється пенсія з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 2 розділу І «Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1170 від 22.12.2010 року, одноразова грошова допомога військовослужбовцям при звільненні з військової служби є виплатою, на яку не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яке повинно враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, військовослужбовців. Одноразова допомога при звільненні не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отримання її пов'язана саме з фактом звільнення зі служби.

Правова позиція з цього питання викладена у постанові від 06.02.2018 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №761/28228/15-а, в якій містяться висновки щодо віднесення до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, грошової допомога на оздоровлення, матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексації, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також не віднесення до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, одноразової грошової допомоги при звільненні.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З врахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій Управління ДССЗЗІ України в Дніпропетровській області щодо не включення у довідку для нарахування ОСОБА_1 пенсії, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу.

Однак, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Управління ДССЗЗІ України в Дніпропетровській області щодо не включення у довідку для нарахування ОСОБА_1 пенсії одноразової грошової допомоги при звільненні, а також зобов'язання відповідача включити у довідку для нарахування ОСОБА_1 пенсії, одноразової грошової допомоги при звільненні задоволенню не підлягають.

При цьому, на Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Дніпропетровській покладаються обов'язки щодо складання та подання до органів, що призначають пенсії, довідок про розмір грошового забезпечення пенсіонерів із числа осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.

Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Дніпропетровській при звільненні позивача не надало пенсійному органу довідку відповідного зразка з усіма видами грошового забезпечення для обчислення пенсії, що мали місце за 24 місяці перед звільненням позивача зі служби.

Таким чином, вимога щодо зобов'язання Управління ДССЗЗІ України в Дніпропетровській області надати до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області довідку про додаткові види грошового забезпечення для нарахування ОСОБА_1 пенсії із зазначенням відомостей про розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу, підлягає задоволенню.

Щодо вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, після отримання від Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Дніпропетровській довідки про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії із зазначенням відомостей про розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу, здійснити перерахунок раніше призначеної йому пенсії у відповідності з наданою довідкою та виплатити компенсацію за недоотриману ним пенсію з моменту її нарахування, суд зазначає наступне.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

При цьому, суд звертає увагу на те, що права позивача в частині перерахунку позивачу пенсії на час розгляду даної справи не порушені, оскільки нова довідка не складалася відповідачем -2, а відтак не виникав обов'язок ГУ ПФУ у Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії.

Чинним КАС України не передбачено здійснювати захист не порушених прав та законних інтересів позивача на підставі правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

У зв'язку з викладеним, адміністративний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Також, чинним законодавством не визначено обов'язку відповідача подавати складену нову довідку до суду, як того вимагає позивач, через це, у цій частині позову має бути відмовлено.

Також суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача в частині послаблення контролю за нарахуванням пенсії позивачеві - протиправним не можуть бути задоволені, так як суд не має підстав щодо визнання вказаних дій протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача стягнути з Управління ДССЗЗІ України в Дніпропетровській області - моральну шкоду на користь позивача в розмірі 6199 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п'ятої ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно - правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно - правовий спір.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також матеріальної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно пункту 3 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. за № 4, моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з абзацом 2 пункту 5 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. за № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом не встановлено заподіяння моральної шкоди позивачу, оскільки із наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що внаслідок дій відповідача позивачу заподіяно моральної шкоди.

Крім цього, суд вважає необґрунтованою також суму, яку позивач оцінив у 6199грн., оскільки розмір моральної шкоди встановлений до внутрішнього переконання особи не може бути обґрунтованим та належним фактом.

Щодо тверджень відповідача в відзиві на позовну заяву про пропущення позивачем строку звернення до суду, слід зазначити, що позивач обґрунтовує необхідність виплати йому пенсії з дати її призначення з посиланням на ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 28.12.2017 року, а дізнався про порушення своїх прав після отримання листів Управління ДССЗЗІ України в Дніпропетровській області №30/5-1431 від 15.09.2017 року та №30/5-1497 від 29.09.2017 року, а тому строк звернення до суду з цим позовом позивач не пропустив.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вулНабережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Святослава Хороброго, 23, код ЄДРПОУ 34775616) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Дніпропетровській щодо не включення у довідку для нарахування ОСОБА_1 пенсії, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової винагороди за безперервну службу.

Зобов'язати Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Дніпропетровській надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку про додаткові види грошового забезпечення для нарахування ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) пенсії із зазначенням відомостей про розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової винагороди за безперервну службу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв