Решение № 73763983, 04.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 травня 2018 року № 826/14027/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпроскасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення №85/26-53-13-02 від 04.04.2016 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1;

- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо відновлення реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.04.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття спірного рішення слугували висновки контролюючого органу про наявність у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що, як зазначає позивач, не відповідає дійсності, оскільки перебуваючи на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві позивач як платник єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі сплачував до бюджету вказаний податок, податкового боргу не мав. Обставина ж помилкової сплати податку на рахунок місцевого бюджету НОМЕР_2 «Податок на доходи фізичних осіб» з вказівкою коду бюджетної кваліфікації 18050400, який відповідає «Єдиному податку з фізичних осіб», замість рахунку НОМЕР_3 «Єдиний податок з фізичних осіб», як зазначає позивач, по суті не спростовує факту надходження коштів до бюджету м. Києва та виключає можливість виникнення податкового боргу з цього податку, у зв'язку з чим позивач не вбачає підстав для прийняття оскаржуваного рішення та просить його скасувати. Крім того, позивачем зазначено, що відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з порушенням вимог Податкового кодексу України щодо порядку проведення камеральної перевірки, оскільки в даному випадку відповідачем податкова звітність позивача, як платника єдиного податку, не перевірялась, і відповідно, наявна у податковій звітності інформація контролюючим органом не врахована, аналізу податкової звітності (строків подання податкових декларацій, строків сплати узгоджених грошових зобов'язань тощо) в акті перевірки відповідачем не наведено.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 09.02.2017 та від 06.01.2018 позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в визначений законодавством строк, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. На думку позивача, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування негативних наслідків, передбачених законодавством.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки в ході камеральної перевірки встановлено, що у платника єдиного податку був наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що підтверджується обліковою карткою, а тому у відповідності до п.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 та абз.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України при наявному боргу податковий орган має право прийняти рішення про анулювання єдиного податку.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва судді від 12.09.2016 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 №6156 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи № 826/14027/16 та вказану справу 18.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/14027/16, зобов'язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на їх думку, мають значення для розгляду даної справи, крім тих, що вже наявні в матеріалах справи, а також призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2017 повідомлено відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні в адміністративній справі №826/14027/16; витребувано у ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві: витяг з облікових карток платника єдиного податку за спірний період станом на момент розгляду справи; всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ним до уваги при прийняті рішення, вчиненні дій, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов; а також зазначено, що відповідь та належним чином завірені копії вказаних документів направити в термін до 07.03.2018 (включно) із зазначенням номера справи (826/14027/16).

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки не повідомив.

За наявності в матеріалах адміністративної справи письмово викладеної позиції відповідача, суд прийшов до висновку про можливість розгляду даної справи у відсутність представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд, на підставі письмових заяв учасників справи, ухвалив про здійснення розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознайомившись з позиціями сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

З 28.03.2014 позивач був зареєстрований платником єдиного податку та перебував на спрощеній системі оподаткування, що визнається сторонами.

08.02.2016 відповідачем виставлено податкову вимогу №301-16, згідно якої станом на 07.02.2016 сума податкового боргу платника податків за узгодженим грошовими зобов'язаннями становить 18898,32 грн., зазначену вимогу позивач отримав 10.02.2016.

11.02.2016 позивач звернувся до податкового органу та надав платіжні доручення, які були проведені банком АТ «Райффайзен Банк Аваль», які є в матеріалах справи.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача, що сума податкового боргу виникла із-за помилково сплачених позивачем грошових податкових зобов'язань на рахунок місцевого бюджету для платників НОМЕР_2 «Податок на доходи фізичних осіб» з вказівкою коду бюджетної кваліфікації 18050400, який відповідає «Єдиному податку з фізичних осіб», замість рахунку НОМЕР_3 «Єдиний податок з фізичних осіб». Ці суми були переведені в установлені терміни і у відповідності з вимогами Податкового кодексу України, що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з цим, 11.02.2016 позивачем передано до податкового органу заяву з проханням про переказ помилково зарахованих грошових податкових зобов'язань з рахунку НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_3.

На підстави зазначеної заяви, 16.03.2016 відповідачем помилково зараховані грошові податкові зобов'язання були переказані з рахунку НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_3.

Право на проведення органами державної податкової служби камеральних перевірок встановлено п. 75.1 ст. 75 ПК України, у відповідності до якого камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України).

У відповідності до п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 86.2 ст.86 Податкового кодексу передбачено, що за результатами камеральної перевірки, уразі встановлення порушень, складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі ДПС вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу.

04.04.2016 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена камеральна перевірка щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт перевірки №85/26-53-13-02 від 04.04.2016.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме п.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 та абз.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України - наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, сума податкового боргу 11397,09 грн.

На підставі вказаного акту перевірки першим заступником начальника ДПІ прийнято рішення №85/26-53-13-02 від 04.04.2016 про анулювання ФОП ОСОБА_1 реєстрації платника єдиного податку з 01.04.2016.

Не погоджуючись із рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку, позивач звернувся із заявою до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якій зазначив про безпідставність прийняття такого рішення, оскільки відсутній податковий борг, а також проведена камеральна перевірка з порушенням Податкового кодексу України.

У листі №4231/Г/26-53-13-02-10 від 25.04.2016, податковий орган зазначив, що згідно картки особового рахунку, що ведеться в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві по коду платежу 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) заборгованість рахувалась на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Так як, заборгованість по сплаті єдиного податку рахувалась на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, у зв'язку з цим, податковим органом складено вищезазначений акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування та рішення №85/26-53-13-02 від 04.04.2016 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.04.2016 залишено без змін.

10.05.2016 позивач повторно звернулась до податкового органу з проханням відмінити рішення №85/26-53-13-02 від 04.04.2016 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Однак, позивача листом від 24.05.2016 було повідомлено, що рішення №85/26-53-13-02 від 04.04.2016 про анулювання реєстрації платника єдиного податку залишено без змін з аналогічних підстав, що були зазначені у попередньому листі.

Не погоджуючись з рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку та наполягаючи на його протиправності, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - ПК України) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 31.1 ст.31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 300.1. ст.300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Натомість, положеннями п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з норм ПК України, однією з підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку є факт існування податкового боргу у такого платника податку. А саме згідно п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно ж до п.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків зборів, визначених Податковим кодексом України, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (п.299.11 ст.299 ПК України).

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі №813/1465/17.

В даному випадку судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку стало відображення у картці особового рахунку позивача станом на перші числа другого та третього кварталів 2015 року несплаченого грошового зобов'язання, яке було самостійно задекларовано позивачем: за 2 квартал 2015 року у декларації №1500051693 від 27.07.2015 (зокрема: 6957,00 грн), а також відображення станом 19.08.2015, до інтегрованої картки платника сплата по єдиному в сумі 6957,00 грн не надходили; за 3 квартал 2015 року у декларації №1500066132 від 09.11.2015 (зокрема: 12000,00 грн), а також відображення станом 19.11.2015, до інтегрованої картки платника сплата по єдиному в сумі 12000,00 грн не надходили.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила позивача, що сума податкового боргу виникла із-за помилково сплачених позивачем грошових податкових зобов'язань на рахунок місцевого бюджету для платників НОМЕР_2 «Податок на доходи фізичних осіб» з вказівкою коду бюджетної кваліфікації 18050400, який відповідає «Єдиному податку з фізичних осіб», замість рахунку НОМЕР_3 «Єдиний податок з фізичних осіб».

У зв'язку з цим, 11.02.2016 позивачем передано до податкового органу заяву з проханням про переказ помилково зарахованих грошових податкових зобов'язань з рахунку НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_3.

На підстави зазначеної заяви, 16.03.2016 відповідачем помилково зараховані грошові податкові зобов'язання були переказані з рахунку НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_3.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 10 Закону «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 №928-VIII встановлено, що до доходів належать надходження, визначені частиною другою ст. 29 Бюджетного кодексу України (крім надходжень, визначених ст.11 цього Закону) з урахуванням особливостей, визначених пунктами 17 та 17-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України,

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша ст.43 Бюджетного кодексу України).

Згідно із частиною п'ятою ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, п.22.4 ст. 22 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Отже, в межах спірних правовідносин позивачем своєчасно сплачено єдиний податок, який зарахований до Державного бюджету України, але у платіжному дорученні позивачем помилково зазначений інший бюджетний рахунок. Відтак, позивач, як платник податків вчинив дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету. Помилкове визначення під час сплати суми податкового зобов'язання бюджетного рахунку не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений Податковим кодексом України строк.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 12.04.2018 у справі № 804/2100/17.

Таким чином, сплата коштів до відповідного бюджету (місцевого бюджету) за самостійно узгодженим позивачем податковими зобов'язаннями була здійснена своєчасно, оскільки кошти (єдиний податок з фізичних осіб) хоч і не були перераховані на рахунок в органі казначейства, відкритий для сплати єдиного податку до бюджету Дніпровського району м. Києва, однак помилкове зазначення рахунку не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, та як наслідок до відповідного місцевого бюджету. А тому зазначення неправильного рахунку не може у даному випадку вважатися підставою для висновку про несплату позивачем податкового зобов'язання та застосування до нього штрафу на підставі ст.126 ПК України.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Необґрунтованість рішення є підставою для його скасування, якщо під час розгляду справи в суді не встановлено фактичних обставин, що надають можливість прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду даної справи відповідачем в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч.2 ст.71 КАС України, не доведено суду, а судом не встановлено наявності обставин, передбачених п.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 та абз.3 п.299.10 ст.299 ПК України, для анулювання реєстрації платника єдиного податку. Отже, контролюючим органом не доведено законність та обґрунтованість акта перевірки та оскаржуваного рішення, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №85/26-53-13-02 від 04.04.2016, а також, враховуючи положення ч.2 ст.9 та ч.2 ст.245 КАС України, шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відновлення реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 01.04.2016.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника єдиного податку №85/26-53-13-02 від 04.04.2016.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві вчинити дії щодо відновлення реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як платника єдиного податку з 01.04.2016.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 (тисячу триста сімдесят вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ІДН: НОМЕР_1, адреса: 02192, АДРЕСА_1).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39469994, адреса: 02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, 24-Б).

Суддя: Н.А. Добрівська