Решение № 73761079, 26.04.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2018 р.Справа № 922/4287/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ТОВ "Сприяння", м. Харків про розірвання договору та звільнення приміщення за участю представників:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СПРИЯННЯ" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 24.05.2002 р. №1078 укладеного щодо нежитлових приміщень 1-го поверху, загальною площею 38,3 кв.м., розташованих за адресою м. Харків, вул. Чернишевська, 10, літ. “А-2” та виселення відповідача із вказаних нежитлових приміщень.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем п. 4.7, 4.11, 4.12 Договору оренди №1078 від 24.05.2002 р.

Ухвалою суду від 14.12.2017 р. було порушено провадження у справі. Ухвалою від 26.12.2017 року справу №922/4287/17 призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося та оголошувала перерва у засіданні з метою виконання завдання підготовчого провадження та забезпечення процесуальних прав сторін.

Ухвалою від 21.03.2018 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.04.2018 р. об 11:00. У судовому засіданні було оголошено перерву до 11:30 26.04.2018 р.

26.04.2018 р. через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. №10978) про долучення до матеріалів справи завірених копій матеріалів за текстом відповіді Управління комунального майна та приватизації від 02.03.2018 р. вих. №1468/9-18.

Відповідачем було надано докази направлення копії відзиву із додатками за адресою позивача (вх.10950 від 26.04.2018 р.).

Надані документи судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

В призначеному судовому засіданні представник позивача повністю підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача висловив заперечення проти вимог позивача, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

24.05.2002 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавцем), правонаступником якого є позивач, та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1078 (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування (в оренду) нежитлове приміщення, право на оренду, якого отримано Орендарем на підставі розпорядження УКМіП № 642 від 14.05.2002 року та наказу УКМіП за № 4232 від 24.05.2002 року про затвердження висновків експерта (п.1.1 договору).

В оренду передане приміщення (будівля) загальною площею 38,3 кв.м (технічний паспорт КП "Харківського міського бюро технічної інвентаризації" інвентарний № 33092 від 15.05.1997 року). знаходиться за адресою вул. Чернишевського 10, літера "А-2". (п.1.2 договору), що підтверджується Актом прийому-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 24.05.2002 р.

Строк дії та умови зміни, розірвання Договору закріплені у розділі 8 Договору. Так, за п. 8.1-8.4 цей Договір діє з 24.05.2002 р. до 24.05.2003 р., зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів і оформлюються додатковими угодами, які є невід’ємними частинами цього Договору.

Додатковими угодами №1-9, від 20.05.2003 р., 24.05.2004 р., 24.05.2005 р., 27.02.2006 р., 24.03.2006 р., 12.02.2007 р., 24.02.2007 р., 03.10.2007 р., 24.01.2008 р. сторонами вносилися зміни до Договору в частині строку його дії, реквізитів для перерахування на бюджетний рахунок орендної плати, визначення орендної плати.

Окрім того, згідно п. 8.8 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

За умовами Договору відповідач, зокрема, в місячний термін з моменту укладання даного договору зобов’язався укласти і надати Орендодавцю договори на оплату експлуатаційних витрат, які пов’язані з поточним утримання будівлі і орендованого приміщення за наступними організаціями (при умові надання ними відповідних послуг), а саме (п. 4.7 договору):

а) ТВО "Харківкомунпромвод" - вул. Червоножовтнева, 90;

б) ТВО "Харківкомуночиствод" - вул.Шевченко, 2;

в) ОВО "Харківтеплокомуненерго" - вул.Доброхотова,11;

г) Харківське міжрайонне виробниче управління газового господарства - вул. Жовтневої революції, 57/59;

д) Комунальне автотранспортне підприємство № 2028 (збір сміття) - пров. Золотий, 4;

ж) Харківське підприємство міських електромереж - вул. Барабашова, 6;

з) ДКП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Київського району;

и) Держпідприємство профдезінфекції Київського району.

У відповідності до п. 4.11 договору, сторони встановили обов’язок узгодити призначення приміщення (будівлі) з органами пожежної державної охорони і санітарно-епідеміологічної служби району по місцю знаходження об’єкта оренди. Суворо дотримуватися правил протипожежної безпеки, норм природоохоронного законодавства нежитлового приміщення (будівлі). Відповідальність за невиконання норм і правил покладається на керівника підприємства.

Згідно пункту 4.12 договору, на весь строк дії договору орендар повинен застрахувати орендоване приміщення (будівлю) в порядку, визначеному чинним законодавством. При визначені страхової суми за основу приймається експертна оцінка.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, відповідачем не виконуються зобов'язання, визначені пунктами 4.7, 4.11, 4.12 договору оренди № 1078 від 24.05.2002 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконує вищевказані умови спірного договору оренди, що є істотним порушенням договірних відносин між сторонами договору та порушенням норм законодавства України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У ст. 651 ЦК України йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями ГПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суд повинен встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Позивач посилається на частину другу статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом та на ч. 3 ст. 291 ГК України.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 4.7, 4.11, 4.12 договору оренди, орендар зобов’язався укласти договори на оплату експлуатаційних витрат, які пов’язані з поточним утриманням будівлі і орендованого приміщення. Узгодити призначення приміщення з органами пожежної державної охорони і санітарно-епідеміологічної служби району, а також на весь строк дії договору застрахувати орендоване приміщення.

Відповідачем до матеріалів справи надано копії наступних документів:

1) акт КП "Харківські теплові мережі" за № 174/1107 від 13.04.2007 року про відсутність за адресою: м. Харків, вул.Чернишевського, 10 системи теплопостачання. (а.с.74);

2) договір за № 35-А від 01.07.2005 року про надання транспортних послуг по вивозу та захороненню ТПВ укладений між КП "Харківський комбінат благоустрою" з ТОВ "Сприяння" (а.с. 75), інформація про розірвання якого відсутня;

3) договір на участь в загальних для всього домоволодіння витратах по управлінню, експлуатації та поточному ремонту від 10.06.1997 року (а.с.76), інформація про розірвання якого відсутня;

4) договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 6260 від 19.05.1997 року, укладений між фондом державного майна України та ТОВ "Сприяння" (а.с.77-78);

5) договір по наданню послуг по профілактиці дезинфекції за № 68 від 16.06.2005 року, укладений між КП профдизенфекції та ТОВ "Сприяння" (а.с.79);

6) договір укладений між Київською районною санітарно-епідеміологічною станцією м. Харкова та ТОВ "Сприяння" (а.с.81);

7) договір майнового страхування МС № 7/587-02 від 30.05.2002 року укладений між ВАТ "Харківська муніципальна страхова компанія" та ТОВ "Сприяння", договір майнового страхування від вогню та ризиків стихійних явищ від 23.04.2003 року, 28.01.2008 року, договір страхування №7/371-09 від 30.06.2009 р., договір добровільного страхування майна від 01.02.2018 року (а.с.83 - 91).

Судом встановлено, що договори з ТВО "Харківкомунпромвод" - (м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90), ТВО "Харківкомуночиствод" - (м. Харків вул. Шевченко, 2), ОВО "Харківтеплокомуненерго" - (м. Харків, вул. Доброхотова, 11), Харківським міжрайонним виробничим управлінням газового господарства - (м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59) не укладалися у зв’язку з тим, що орендоване приміщення не оснащене водопроводом, каналізацією, центральним опаленням та газопостачання. Вищеперелічені дані відображені у технічному паспорті на приміщення від 15.05.1997 року.

Щодо укладення договору з Харківським підприємством міських електромереж не укладався з тих підстав, що нежитлове приміщення за адресою м. Харків, вул. Чернишевська, б.10 літ "А-2" складається з 4-х кімнат. Як пояснив відповідач, дві з них орендує ТОВ "Сприяння", а дві інші КРО "Чорнобиль". До 1997 році всі 4 кімнати орендував КРО "Чорнобиль" у зв’язку з чим і було укладено договір на енергопостачання як з основним орендатором (споживачем електроенергії). В подальшому ТОВ "Сприяння" зверталося до Харківського підприємства міських електромереж з метою розмежування електропостачання між двома орендаторами, після огляду якого, представники енергопостачальної організації не виявили такої можливості, оскільки такий технічний розділ не можливий у зв’язку з відсутністю технічної документації, оскільки будинок був побудований ще до 1917 року.

Посилання позивача на порушення відповідачем обов’язку укласти з Департаментом житлово-комунального господарства та енергетики угоду про організацію взаємовідносин у сфері благоустрою, що передбачена додатковою угодою №7 не були визначені підставою за позовом, заява про зміну підстав позову в передбаченому господарським процесом порядку не надходила.

Як вказує позивач, ним був направлений на адресу відповідача лист (вих. №9612 від 14.06.2017р.) про намір розірвати договір оренди, протягом 20-ти днів після одержання пропозиції звільнити орендовані приміщення та передати представнику Управління за актом прийому - передачі (а.с.16-17).

Даний лист не є належним доказом, оскільки позивачем не надано суду доказів направлення даного листа відповідачеві. Факт отримання будь-яких повідомлень від позивача про намір розірвати договір оренди відповідачем заперечується.

Вищезгадані докази та встановлені обставини спростовують твердження позивача щодо повного невиконання відповідачем пунктів 4.7, 4.11,4.12 Договору та, навпаки, цими документами підтверджується виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 24.05.2002 року №1078.

Окрім того, відповідно до п. 8.8 укладеного сторонами Договору він може вважатися продовженим, що разом з відсутністю доказів наявності заборгованості з орендної плати свідчить про продовження виконання сторонами його умов.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до частини 1 статті 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

З огляду на вищевикладене, позивачем не доведено порушення ТОВ "Сприяння" права Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що йому належить.

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем у даному випадку не доведено істотного порушення умов договору відповідачем (такого порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору), тому суд відмовляє позивачу в задоволенні позову про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №1078 від 24.05.2002 року та виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 38,3 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Чернишевського, 10, літера "А-2".

В той же час, відповідач надав заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України, починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частинами 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 256, 267, 526, 785 Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 04.05.2018 р.

Суддя ОСОБА_3