№ 73755831, 03.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року

м. Харків

справа № 640/6186/17-ц

провадження № 22ц/790/2485/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів – Пилипчук Н.П., Піддубного Р.М.,

ім’я (найменування) сторін:

позивач – Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2018 року в складі судді Нев’ядомського Д.В.,

у с т а н о в и в:

21 квітня 2017 року заступник начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради ОСОБА_2 (далі - Управління) звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача на користь Управління надмірно виплачену адресну допомогу внутрішньо переміщеній особі у сумі 12 510, 98 грн.

Позов мотивовано тим, що згідно з довідкою Управління від 23 грудня 2014 року № НОМЕР_1 ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщеної особи. 24 березня 2015 року відповідач звернулась до Управління із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначила про наявність у неї у власності 7/16 від 60 кв.м. житлового приміщення. З 25 березня 2015 року по 22 червня 2016 року відповідач отримувала вказану допомогу в розмірі 884 грн.

При проведенні перевірки ревізійною групою Північно - Східного офісу Держаудитслужби щодо правильності призначення та виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам виявлено, що ОСОБА_1 не повідомила про наявність у неї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, районах проведення антитерористичної операції та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення з 2008 року та має у спільній частковій власності квартиру АДРЕСА_1.

На адресу відповідача було направлено повідомлення про припинення надання допомоги внутрішньо переміщеним особам від 06 жовтня 2016 року № 6888-09 та зазначено про зобов'язання повернути переплачену суму і перерахувати 12 510,98 грн. на рахунок Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, оскільки відповідач не мала права на отримання вказаної допомоги. До цього часу сума переплати відповідачем не повернута.

ОСОБА_1 позов не визнала, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстав вважати відповідача такою, що отримувала адресну щомісячну допомогу безпідставно, немає, оскільки ОСОБА_1 в заяві поданій Управлінню вказувала про наявність у неї на праві власності 7/16 від 60 кв.м. житлового приміщення.

15 березня 2018 року Управління подало апеляційну скаргу. Посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у суду першої інстанції не було підстав вважати, що заява відповідача від 24 березня 2015 року містила інформацію щодо наявності житлового приміщення. Зазначена ОСОБА_1 частка житлового приміщення та відсутність адреси місцезнаходження цієї частки не дають підстав вважати, що житлове приміщення розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та районі проведення антитерористичної операції. В заяві чітко вказано про необхідність зазначення місцезнаходження житла.

ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржила, відзив на апеляційну скаргу не надала.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Надання тимчасової державної допомоги переміщеним особам на проживання регламентується "Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок), відповідно до якого, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців (пункт 2 Порядку).

Грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (пункт 3 Порядку).

Тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач подає лише заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Законодавство України покладає на заявників відповідальність за надані відомості, або не надання інформації про зміну обставин, що впливають на виплату допомоги. Суми державних допомог, виплачені внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із завідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно із законом.

Матеріали справи свідчать, що згідно з довідкою Управління від 23 грудня 2014 року № НОМЕР_1 ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщеної особи (а. с. 6).

24 березня 2015 року відповідач звернувся до Управління із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначила про наявність у власності 7/16 від 60 кв.м. житлового приміщення. З 25 березня 2015 року по 22 червня 2016 року відповідач отримувала вказану допомогу в розмірі 884 грн. (а. с. 7)

Відповідно до пункту 6 Порядку (в редакції, чинній на час звернення відповідача до Управління із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО для покриття витрат на проживання) грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, районі проведення антитерористичної операції та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.

Уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надмірно внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надмірно перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку. Виплата тимчасової допомоги припиняється у разі виявлення обставин, що свідчать про виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги (пункти 11-12 Порядку).

Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

Рішенням Управління від 13 липня 2016 року припинено здійснення виплат щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг відповідачу та отримано відповідне повідомлення Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про наявність переплати у період з 24 березня 2015 року по 22 червня 2016 року.

На адресу відповідача було направлено повідомлення про припинення надання допомоги внутрішньо переміщеним особам від 06 жовтня 2016 року № 6888-09 та зазначено про зобов'язання повернути переплачену суму і перерахувати 12 510,98 грн. на рахунок Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, оскільки відповідач не мав права на отримання вказаної допомоги. До цього часу сума переплати відповідачем не повернута.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 370 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 і від 22 вересня 2016 року № 646" пункт 6 Порядку викладено, в наступній редакції: будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.

Отже, на час звернення відповідача із заявою їй належало лише 7/16 частин житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з пунктом 10 Порядку на Управління покладено обов’язок перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.

Таким чином, обов’язок заявника подавати достовірну інформацію не позбавляє Управління обов’язку перевіряти достовірність та повноту такої інформації.

Крім того, ОСОБА_1 на час звернення до Управління із заявою та на період отримання допомоги належала лише частина житлового приміщення, а не квартира вцілому.

ОСОБА_1 не приховувала інформацію про наявність у неї у власності 7/16 частин житлового приміщення, про що особисто вказала в своїй заяві.

Управління не надало доказів, про те, що вживало заходів для встановлення місцезнаходження вказаного майна.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вищевикладені обставини дають підстави для задоволення позову.

Рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При вирішенні даної справи судом першої інcтанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інcтанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складене 03 травня 2018 року.

Головуючий – А.В. Котелевець

Судді – Н.П. Пилипчук

ОСОБА_3