№ 73751623, 03.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/100/16-ц Номер провадження 22-ц/786/796/18Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Пилипчук Л.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 січня 2018 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

В січні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним позовом. Вказувало, що 03 квітня 2013 року між сторонами було укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановлено кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач належним чином умови договору не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 14 619, 32 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_2

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26 січня 2018 року позов ПАТ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 03 квітня 2013 року у сумі 11 869, 32 грн., що складається з наступного: 1 687, 09 грн. заборгованість за кредитом, 9 009, 88 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина), 672, 35 грн. (процентна складова). Вирішено питання судових витрат.

Рішення оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказував, що судом не було враховано факт одностороннього збільшення банком кредитного ліміту, а також тієї обставини, що при укладенні договору було недотримано вимоги закону щодо письмової форми правочину.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 03 квітня 2013 року між сторонами було укладено договір № б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Того ж дня кредитний ліміт позивачу банком було збільшено до 1 700 грн.

Згідно розрахунку наданого ПАТ КБ «Приватбанк» у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за кредитним договором утворилась заборгованість у загальному розмірі 14 619, 32 грн. і складається із: 1 687, 09 грн. заборгованість за кредитом; 9 009, 88 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 750 грн. заборгованість по комісії та пені; 500 грн. штраф (фіксована частина); 672, 35 грн. штраф (процентна складова).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив прострочення виконання зобов’язання, а тому заборгованість в частині кредиту, процентів за користування ним і штрафів підлягає стягненню з позичальника.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та в установлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається із наданих банком розрахунків позичальник порушив умови договору, допустивши прострочення виконання зобов’язання, у зв’язку з чим у позивача виникло право на стягнення існуючої заборгованості за кредитним договором у судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги, що збільшення кредитного ліміта на картковому рахунку було незаконним спростовуються наступним.

Статтею 627 ЦК України передбачено свободу договору, а саме: відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Укладаючи кредитний договір відповідач у Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанк своїм підписом підтвердив, що він ознайомився і погодився із Умовами і Правилами надання банківських послуг, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. Умов клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання договору є безумовним погодженням клієнта прийняття будь-якого розміру кредитного ліміта, встановленого банком.

Отже, збільшення банком кредитного ліміту в односторонньому порядку узгоджується з вимогами закону і умовами договору.

Посилання скаржника на неналежне оформлення між сторонами договірних зобов’язань є безпідставиними.

Так, стаття 633 ЦК України передбачає, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

ОСОБА_2 висловив свою волю на укладання кредитного договору шляхом приєднання до запропонованого договору, підписавши заяву позичальника, чим підтвердив досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Крім того, сам факт укладення кредитного договору відповідачем не оспорюється, а з розрахунку кредитної заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами.

Перевіривши зазначені докази в сукупності та взаємозв'язку колегія суддів вважає, що посилання скаржника на недотримання вимог закону щодо письмової форми правочину є безпідставними.

Отже, доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, колегія суддів, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1