Постановление суда № 73736648, 27.04.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 р. м. ХерсонСправа № 821/772/18

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Морська Г.М., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" ХОР ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" ХОР ОСОБА_2, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.03.2018р. за індексним номером 39933423.

Позов мотивований тим, що 18.12.2015р. позивачем було оплачено наявний на той час податковий борг Товариства з обмеженою відповідальність "Оздоровчий комплекс "Енергія", з переходом до нього прав вимоги та податкової застави на все майно Товариства (яке знаходиться за адресою: 75581, Херсонська область, Генічеський район, с. Генічеська Горка, вул. Набережна, 38 і вул. Набережна 44), про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, позивач вважає, що з 04.07.2014р. він є заставодержателем всього майна Товариства на підставі ст..ст.512, 514 Цивільного кодексу України. Станом на 01.03.2018р. за Товариством обліковується грошове зобов'язання забезпечене податковою заставою в сумі 36136175,62 грн. Однак, 01.03.2018р. відповідачем прийнято рішення за індексним номером 39933423, про припинення обтяження на підставі ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 07.07.2017р. у цивільній справі №653/4044/15-ц. Вказане рішення позивач вважає протиправним з огляду на те, що відсутні підстави для припинення обтяження майна Товариства та просить скасувати його, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Дослідивши адміністративний позов з доданими до нього документами, суд прийшов до висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки у даному конкретному випадку між позивачем та іншими особами існує спір про право на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: 75581, Херсонська область, Генічеський район, с. Генічеська Горка, вул.. Набережна, 38 і вул. Набережна 44.

Крім того, суд вважає, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 26.04.2016р. у цивільній справі №653/4044/15-а прийнято рішення, яким зобов'язано реєстраційну службу Генічеського районного управління юстиції зареєструвати заставу, яка виникла з 04.07.2014 року всього рухомого та нерухомого майна (земельних ділянок за кадастровими номерами №№ 6522186500:11:003:0022; 6522186500:11:004:0027 та всіх розташованих на цих земельних ділянках обєктів нерухомого майна), яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Енергія" та знаходиться за адресами: 75581, Херсонська обл. Генічеський район, с. Генічеська Гірка, вул. Набережна, 44; 75581, Херсонська обл. Генічеський район, с. Генічеська Гірка, вул. Набережна, 38 за заставодержателем ОСОБА_1

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 07.07.2016р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група "Гектар-Херсон" задоволено; вищевказане рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 26.04.2016 року в частині зобов'язання реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції зареєструвати заставу, яка виникла з 04.07.2014 року всього рухомого та нерухомого майна (земельних ділянок за кадастровими номерами №№6522186500:11:003:0022; 6522186500:11:004:0027 та всіх розташованих на цих земельних ділянках обєктів нерухомого майна), яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Енергія" та знаходиться за адресою:75581, Херсонська область, Генічеський район, с.Генічеська Гірка, вул. Набережна, 38 за заставодержателем ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позову в цій частині.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.07.2017р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення апеляційного суду Херсонської області від 07.07.2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, з наведеного вбачається, що на день звернення позивачем до Херсонського окружного адміністративного суду з даним позовом між ним та іншими особами існує спір про право на майно.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Тобто при розгляді конкретного спору суду необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Відповідно приватні спори підлягають вирішенню в іншому судовому порядку, а саме в цивільному чи господарському.

З наведених вище обставин вбачається, що спір має характер приватноправового, оскільки полягає у встановленні або спростуванні прав заставодержателя та, відповідно, права власності на об'єкти нерухомого майна, правомірності виникнення такого права за тим чи іншим його суб'єктом.

Таким чином, для мети вирішення цього спору щодо правомірності оскарженого рішення державного реєстратора слід встановлювати обставини, правова оцінка яких судом полягатиме у дослідженні підстав виникнення у позивача цивільних прав та обов'язків щодо нерухомого майна, які виникли поза межами даного спору та відповідних публічно-правових відносин, що не відноситься до компетенції адміністративного суду.

Слід зазначити, що за ст.1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно із ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, зазначивши у п.п. 22-24 рішення наступне:

"Суд знову зазначає, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (див. рішення у справі "Брула Гомез де ла Торе проти Іспанії" від 19 грудня 1997 року, п. 37).

Відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії", заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії", N N 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII).

Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)"."

Зазначена правова позиція Європейського суду з прав людини дає можливість виділити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції). З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін щодо доведення, як в даному випадку, своїх позицій з питань правомірності набуття права власності, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналізуючи викладені правові норми у сукупності із установленими обставинами справи, суд приходить до висновку, що спори, що виникають у зв'язку із реєстрацією майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, має розглядатись в порядку цивільного або господарського судочинства, так як такі спори за своїм характером є приватноправовими.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.170, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" ХОР ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.03.2018 року.

Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн. згідно квитанції про сплату №82289 від 22.04.2018р.

Роз’яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.

Суддя Морська Г.М.

кат. 6.3