Решение № 73729607, 26.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018Справа № 910/2522/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Чаплигіної А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА"

про стягнення 58 634, 01 грн.

Представники:

від позивача: Ковтун Т.О., Родін С.А.;

від відповідача: Герасименко М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА"(далі-відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 58 634, 01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 933-Ш-16 від 26.12.2016 в частині поставки товару у визначений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання у справі №910/2522/18 для розгляду справи по суті призначено на 29.03.2018.

27.03.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що товар був переданий/поставлений покупцю в строки встановлені договором.

У судовому засіданні 29.03.2018 оголошено перерву до 26.04.2018.

05.04.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідно до умов договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими особами обох сторін акта введення товару в експлуатацію, відповідний акт підписаний сторонами 24.03.2017, отже зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з 24.03.2017, тобто з простроченням у 11 днів.

24.04.2018 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав заперечення у справі, в яких зазначає, що у акті про недоліки від 15.03.2017 сторони відстрочили нарахування санкцій до усунення недоліків постачальником.

У даному судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 26.04.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.12.2016 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА" (далі - постачальник) укладено договір № 933-Ш-16, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця «Устаткування електричне сигналізаційне, убезпечувальне, для регулювання руху на залізницях, трамвайних коліях, автомобільних дорогах, внутрішніх водних шляхах, майданчиках для паркування, портових спорудах і летовищах» код 27.90.7 згідно з ДК 016-2010 (код 39162000-5 згідно з ДК 021-2015 - приладдя для навчальних закладів) (навчально-тренувальний комплекс керування рухом поїздів), визначений в якості, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (додаток 1), що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору, поставка товару за цим договором передбачає:

-доставку, монтаж, випробування (пусконалагодження) товару та передачу технічної документації на товар постачальником покупцю;

- введення постачальником товару в експлуатацію (приймання введеного в експлуатацію товару здійснюється у складі комісії з представників сторін).

Згідно п. 2.3. договору, сума цього договору становить 5 330 362, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 888 394, 17 грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування постачальнику попередньої оплати в розмірі 30 % від суми договору на підставі наданого постачальником покупцю рахунку-фактури.

Умовами п. 3.3. договору визначено, що покупець перераховує постачальнику частину оплати в розмірі 35 % від суми договору протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати підписання сторонами акта приймання-передачі змонтованого та налагодженого товару.

Остаточний розрахунок за поставлений товар в розмірі 35 % від суми договору здійснюється покупцем протягом 30 (десяти) банківських днів від дати підписання сторонами акта введення товару в експлуатацію (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, поставка товару здійснюється постачальником протягом 75 календарних днів від дати перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника попередньої оплати згідно з п. 4.2. даного договору.

Згідно п.п. 4.2. та 4.3. договору, доставка товару здійснюється на умовах DDP (відповідно до вимог Міжнародних правил «Інкотермс-2010») за адресою: технічний клас СП «Служба руху», м. Київ, вул. Мельникова, 1 а, приміщення № 20, тел. 238-43-18. Монтаж та пусконалагодження товару здійснюється за адресою: технічний клас СП «Служба руху», м. Київ, вул. Мельникова, буд. 1а, приміщення № 20, тел. 238-43-18.

У відповідності до п. 4.3.3. договору, приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін на підставі акта приймання-передачі змонтованого та налагодженого товару та видаткової накладної, які надаються покупцю постачальником.

У випадку мотивованої відмови покупця від приймання змонтованого та налагодженого товару, сторони складають акт про недоліки з переліком виявлених недоліків і термінами їх усунення постачальником. Після усунення виявлених недоліків сторони підписують акт приймання-передачі змонтованого та налагодженого товару (п. 4.3.5. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору, після монтажу та пусконалагодження товару постачальником здійснюється введення товару в експлуатацію. Для прийняття змонтованого та пусконалагодженого товару в експлуатацію створюється робоча комісія з представників покупця, постачальника та за потреби представників третьої особи. Порядок та тривалість роботи комісії визначається покупцем. Комісія створюється не пізніше як у 5-денний термін (5 робочих днів) після випробування постачальником товару.

Результати роботи комісії, за відсутності недоліків, оформлюються актом введення товару в експлуатацію, який складається постачальником (п. 4.4.1. договору).

Пунктом 4.4.2. договору передбачено, що у разі виявлення недоліків під час прийняття товару в експлуатацію, комісією складається акт про виявлені недоліки (дефекти), які постачальник повинен у терміни, визначені комісією, усунути та сповістити про це покупця.

Згідно п. 4.8. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими особами обох сторін акта введення товару в експлуатацію.

Відповідно до п. 4.9. договору, зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з дати підписання сторонами акта введення товару в експлуатацію.

За умовами п. 5.4. договору, прийняття покупцем неякісного (некомплектного) товару не звільняє постачальника від зобов'язань поставити якісний (комплектний) товар, термін поставки при цьому визначається датою поставки якісного (доукомплектованого) товару.

Згідно п. 8.2. договору, у разі прострочення поставки товару, або поставки товару не в повному обсязі, заявленому покупцем, постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 29.09.2017 року (п. 11.1. договору).

Специфікацією, що є додатком № 1 до договору № 933-Ш-16 від 26.12.2016 сторони погодили предмет закупівлі: Навчально-тренувальний комплекс керування рухом поїздів, документи, що підтверджують якість товару - Технічні умови «Шафи управління та контролю технологічних процесів ТУ У 31.6-34017368-002:2010», Технічні умови «Автоматизовані робочі місця ТУ У 31.6-34017368-003-2010», у кількості - 1 шт., загальною вартістю - 5 330 365, 00 грн.

Судом встановлено, що відповідач на виконання умов договору виставив позивачеві рахунок на оплату №26/12-16 від 26.12.2016 на суму 1 599 109, 50 грн., а позивачем відповідно до п. 3.2. договору в якості попередньої оплати на поставку товару, було оплачено такий рахунок на суму 1 599 109, 50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7718 від 28.12.2016 (копії в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 52 від 10.03.2017 відповідач звернувся до позивача, в якому просив останнього прийняти змонтоване обладнання «Устаткування електричне сигналізаційне, убезпечувальне, для регулювання руху на залізницях, трамвайних коліях, автомобільних дорогах, внутрішніх водних шляхах, майданчиках для паркування, портових спорудах і летовищах» код 27.90.7 згідно з ДК 016-2010 (код 39162000-5 згідно з ДК 021-2015 - приладдя для навчальних закладів) (навчально-тренувальний комплекс керування рухом поїздів) згідно договору № 933-Ш-16 від 26.12.2016, отриманий позивачем 13.03.2017, що підтверджується печаткою Комунального підприємства "Київський метрополітен" з вх. № 307 на лицьовій стороні листа № 52 від 10.03.2017.

Так, 15.03.2017 Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА" складено та підписано акт про недоліки № 78-Ш, відповідно до якого, на виконання умов договору № 933-Ш-16 від 26.12.2016 та згідно з листом від 10.03.2017 № 52 ТОВ НВП "ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА" проведено комісійне обстеження поставленого товару. Під час обстеження встановлено, що постачальник здійснив доставку покупцю «Устаткування електричне сигналізаційне, убезпечувальне, для регулювання руху на залізницях, трамвайних коліях, автомобільних дорогах, внутрішніх водних шляхах, майданчиках для паркування, портових спорудах і летовищах» код 27.90.7 згідно з ДК 016-2010 (код 39162000-5 згідно з ДК 021-2015 - приладдя для навчальних закладів) (навчально-тренувальний комплекс керування рухом поїздів), монтаж виконано, технічна документація покупцю не передана. За результатами пусконалагодження товару необхідно виконати остаточне налагодження з уточненням програмного забезпечення навчально-тренувального комплексу керування рухом поїздів та врахування фактичних параметрів станцій (колійні розвитки, системи станційної автоматики тощо).

Відповідно до п. 4.3.5. договору покупець та постачальник погодили термін усунення виявлених недоліків та надання технічної документації до 25.03.2017 (включно). У випадку не усунення недоліків постачальнику будуть нараховані штрафні санкції згідно умов договору.

Після усунення недоліків, 24.03.2017 сторонами складено та підписано акт № 93-Ш приймання-передачі змонтованого та налагодженого товару, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв наступний товар за адресою технічний клас СП «Служба руху» м. Київ, вул. Мельникова, 1 а, приміщення № 20: «Навчально-тренувальний комплекс керування рухом поїздів», у кількості - 1 шт., загальною вартістю - 5 330 365, 00 грн.

Тож, відповідачем на виконання умов договору, відповідно до специфікації було поставлено позивачеві товар на загальну суму 5 330 365, 00 грн., що підтверджується також видатковою накладною № 2 від 24.03.2017, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Крім того, 24.03.2017 членами комісії у складі заступника начальника служби сигналізації ОСОБА_4., заступником начальника дистанції сигналізації ОСОБА_3., головного інженера служби руху ОСОБА_5, в.о. начальника дистанції зв'язку ОСОБА_6 та головного інженера проекту ТОВ НВП "ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА" ОСОБА_7 складено та підписано акт № 94-Ш введення товару в експлуатацію, відповідно до якого комісією встановлено, що Навчально-тренувальний комплекс керування рухом поїздів відповідає вимогам вказаним в Технічному завданні (додаток 1 до договору № 933-ш-16 від 26.12.2016), пройшов випробування і може бути введений в експлуатацію встановленим на КП "Київський метрополітен" порядком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на рахунок відповідача перераховано грошові кошти у розмірі 1 865 627, 75 грн. згідно акту № 93-Ш від 24.03.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 387 від 30.03.2017 та згідно платіжного доручення № 388 від 30.03.2017 перераховано грошові кошти у сумі 1 865 627, 75 грн. за актом № 94-Ш від 24.03.2017.

Проте, як зазначає позивач, відповідач не провів поставки сплаченого товару у строки, визначені п. 4.1. договору.

Так, позивач звернувся до відповідача з претензією № 12/04-7 від 04.01.2018, в якій просив відповідача сплатити Комунальному підприємству "Київський метрополітен" відповідно до п. 8.2 договору № 933-Ш-16 від 26.12.2016 неустойку у сумі 58 634, 01 грн.

Листом від 09.02.2018 № 039 відповідач надав відповідь на претензію позивача, в якій повідомив, що акт про недоліки складено 15.03.2017, відповідно устаткування у повному обсязі було встановлено напередодні дня проведення обстеження, в період до 15.03.2017, в строки передбачені умовами договору. Акт підтверджує, що монтаж виконано і лише не надано технічну документацію на паперовому носії, а тому претензія позивача не підлягає задоволеню.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з відповідача 58 634, 01 грн. - неустойку за період 14.03.2017 по 24.03.2017.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 933-Ш-16 від 26.12.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або пр-ипинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом, відповідач було виставлено позивачеві рахунок на оплату №26/12-16 від 26.12.2016 на суму 1 599 109, 50 грн., а позивачем відповідно до п. 3.2. договору в якості попередньої оплати на поставку товару, було оплачено такий рахунок на суму 1 599 109, 50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7718 від 28.12.2016 (копії в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.1 договору, поставка товару здійснюється постачальником протягом 75 календарних днів від дати перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника попередньої оплати згідно з п. 4.2. даного договору.

Тобто, кінцевим термін поставки товару за договором № 933-Ш-16 від 26.12.2016 є 13.03.2017.

Так, листом № 52 від 10.03.2017 відповідач звернувся до позивача, в якому просив останнього прийняти змонтоване обладнання «Устаткування електричне сигналізаційне, убезпечувальне, для регулювання руху на залізницях, трамвайних коліях, автомобільних дорогах, внутрішніх водних шляхах, майданчиках для паркування, портових спорудах і летовищах» код 27.90.7 згідно з ДК 016-2010 (код 39162000-5 згідно з ДК 021-2015 - приладдя для навчальних закладів) (навчально-тренувальний комплекс керування рухом поїздів) згідно договору № 933-Ш-16 від 26.12.2016, отриманий позивачем 13.03.2017, що підтверджується печаткою Комунального підприємства "Київський метрополітен" з вх. № 307 на лицьовій стороні листа № 52 від 10.03.2017.

Відповідно до п. 4.3.3. договору, приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін на підставі акта приймання-передачі змонтованого та налагодженого товару та видаткової накладної, які надаються покупцю постачальником.

Згідно п. 4.3.5. договору, у випадку мотивованої відмови покупця від приймання змонтованого та налагодженого товару, сторони складають акт про недоліки з переліком виявлених недоліків і термінами їх усунення постачальником. Після усунення виявлених недоліків сторони підписують акт приймання-передачі змонтованого та налагодженого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, під час приймання товару, позивачем було виявлено ряд недоліків та відсутність технічної документації, про що відповідно до п. 4.3.5. договору, сторонами складено акт про недоліки № 78-Ш від 15.03.2017.

Після усунення недоліків, 24.03.2017 сторонами складено та підписано акт № 93-Ш приймання-передачі змонтованого та налагодженого товару, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв наступний товар за адресою технічний клас СП «Служба руху» м. Київ, вул. Мельникова, 1 а, приміщення № 20: «Навчально-тренувальний комплекс керування рухом поїздів», у кількості - 1 шт., загальною вартістю - 5 330 365, 00 грн., а також видаткову накладну № 2 від 24.03.2017.

Відповідно до п. 4.4. договору, після монтажу та пусконалагодження товару постачальником здійснюється введення товару в експлуатацію. Для прийняття змонтованого та пусконалагодженого товару в експлуатацію створюється робоча комісія з представників покупця, постачальника та за потреби представників третьої особи. Порядок та тривалість роботи комісії визначається покупцем. Комісія створюється не пізніше як у 5-денний термін (5 робочих днів) після випробування постачальником товару.

Результати роботи комісії, за відсутності недоліків, оформлюються актом введення товару в експлуатацію, який складається постачальником (п. 4.4.1. договору).

Тож, 24.03.2017 членами комісії у складі заступника начальника служби сигналізації ОСОБА_4., заступником начальника дистанції сигналізації ОСОБА_3., головного інженера служби руху ОСОБА_5, в.о. начальника дистанції зв'язку ОСОБА_6 та головного інженера проекту ТОВ НВП "ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА" ОСОБА_7 складено та підписано акт № 94-Ш введення товару в експлуатацію, відповідно до якого комісією встановлено, що Навчально-тренувальний комплекс керування рухом поїздів відповідає вимогам вказаним в Технічному завданні (додаток 1 до договору № 933-ш-16 від 26.12.2016), пройшов випробування і може бути введений в експлуатацію встановленим на КП "Київський метрополітен" порядком.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п. 3.4. договору, остаточний розрахунок за поставлений товар в розмірі 35 % від суми договору здійснюється покупцем протягом 30 (десяти) банківських днів від дати підписання сторонами акта введення товару в експлуатацію.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на рахунок відповідача перераховано грошові кошти у розмірі 1 865 627, 75 грн. згідно акту № 93-Ш від 24.03.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 387 від 30.03.2017 та згідно платіжного доручення № 388 від 30.03.2017 перераховано грошові кошти у сумі 1 865 627, 75 грн. за актом № 94-Ш від 24.03.2017.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи наведе вище, суд відзначає, що позивач виконав свої зобов'язання за договором в частині оплати поставленого товару у повному обсязі, проте відповідач у визначені договором строки (75 календарних днів від дати перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника попередньої оплати) комплектний товар позивачеві не поставив, доказів належного виконання умов договору суду не надав.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне.

Так, відповідно п. 1.2. договору, поставка товару за цим договором передбачає:

-доставку, монтаж, випробування (пусконалагодження) товару та передачу технічної документації на товар постачальником покупцю;

- введення постачальником товару в експлуатацію (приймання введеного в експлуатацію товару здійснюється у складі комісії з представників сторін).

Згідно п. 4.8. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими особами обох сторін акта введення товару в експлуатацію.

Відповідно до п. 4.9. договору, зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з дати підписання сторонами акта введення товару в експлуатацію.

Тож, відповідно до п. 4.1 договору відповідач зобов'язаний був поставити позивачеві визначений договором якісний та комплектний товар у строк до 13.03.2017 включно, проте, як встановлено судом вище, акт введення товару в експлуатацію № 94-Ш комісійно підписано лише 24.03.2017, тобто зобов'язання за договором в частині поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі саме 24.03.2017, тобто з моменту підписання акта введення товару в експлуатацію, що свідчить про прострочення відповідачем строків поставки.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на положення п. 5.4. договору, відповідно до якого прийняття покупцем неякісного (некомплектного) товару не звільняє постачальника від зобов'язань поставити якісний (комплектний) товар, термін поставки при цьому визначається датою поставки якісного (доукомплектованого) товару.

Згідно п. 8.2. договору, у разі прострочення поставки товару, або поставки товару не в повному обсязі, заявленому покупцем, постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача 58 634, 01 грн. - неустойку за період 14.03.2017 по 24.03.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що у разі прострочення поставки товару, або поставки товару не в повному обсязі, заявленому покупцем, постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

Однак, виходячи з системного аналізу вказаний вище норм, суд приходить до висновку, що сторонами в укладеному договорі, в частині стягнення 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, було погоджено саме пеню, так як остання визначається у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 27.09.2005 у справі № 35/475-04 та від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс/16.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування пені, оскільки день підписання акту введення товару в експлуатацію не включається до розрахунку.

Тож, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 53 303, 65 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за період з 14.03.2017 по 23.03.2017, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет док азування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 53 303, 65 грн..

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА" (61166, м. Харків, проспект Науки, буд. 36, кімната 32, ідентифікаційний код - 30655683) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний код - 03328913) 53 303 (п'ятдесят три тисячі триста три) грн. 65 коп. - пені та 1 601 (одну тисячу шістсот одну) грн. 82 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 02.05.2018.

Суддя Щербаков С.О.