Постановление суда № 73705886, 27.04.2018, Ямпільський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

іменем України

"27" квітня 2018 р. Справа146/586/15-к

Провадження1-о/153/1/17-к

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Любинецької-Онілової А.Г

секретар судового засідання Гуцол Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль Вінницької області

заяву адвоката ОСОБА_1 про перегляд вироку Томашпільського районного суду Вінницької області від 02.03.2016 відносно ОСОБА_2 за нововиявленими обставинами,

за участю прокурора Мазура І.А.

засудженого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_1Б,

В С Т А Н О В И В :

Захисник засудженого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вироку Томашпільського районного суду Вінницької області від 02.03.2016 за нововиявленими обставинами. У своїй заяві посилається на те, що вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 02 березня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді семи років позбавлення волі. Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 20000 гривень моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11.05.2016 вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 02.03.2016 залишено без змін.

Захисник зазначає, що 16.01.2017 від звернувся до державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи України» з клопотанням, в якому просив проаналізувати висновки експертів №016 та №023 у вказаному кримінальному провадженні. На підставі вказаного клопотання було складено висновок спеціаліста №35/17 від 14.02.2017, відповідно до якого експертами не було дотримано вимог п. 4.3, п. 2.1.12, п. 2.2.20 правил проведення судово-медичної експертизи трупів у бюро судово-медичної експертизи затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6, зареєстрованих Міністерством юстиції України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, також не було дотримано вимог п. 3.6 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, зареєстрованої Міністерством юстиції України 26.07.1995 №254/790. Вказав, що судово-медичний експерт Крижопільського відділення ОБСМЕ знехтував основними принципами судово-експертної діяльності та надав науково необґрунтовані висновки експертів, складені з порушенням ряду нормативно-правових актів, які лягли в основу обвинувального вироку. Також зазначив, що 29.04.2015 ОСОБА_2 подано заяву про вчинення кримінального правопорушення в тому, що судово-медичний експерт Крижопільського міжрайонного відділення Вінницького бюро СМЕ ОСОБА_4 після проведення судової експертизи вимагав та отримав від ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 грошову винагороду за проведення експертизи у сумі 2300 гривень. Вважає, що судово-медичний експерт ОСОБА_4 підробив докази, а саме висновки експерта №016 та №023. Захисник зазначає, що вказані обставини не були відомі на час судового розгляду при ухваленні судового рішення та доводять неправильність вироку. Просить постановити ухвалу, якою зупинити виконання вироку Томашпільського районного суду Вінницької області від 02.03.2016 до закінчення перегляду та скасувати вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 02.03.2016.

Засуджений ОСОБА_2 підтримав заяву.

Прокурор заперечував проти задоволення заяви про перегляд вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що вказаний захисником спеціаліст не був залучений у цьому кримінальному провадженні, а висновок спеціаліста не є передбаченим КПК України доказом.

Потерпіла ОСОБА_3 подала заяву вх..№3554 від 09.06.2017 про розгляд кримінального провадження за вказаною заявою без її участі, підтримує позицію прокурора.

Суд, розглянувши заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами враховує наступне.

Вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 02.03.2016 встановлено, що ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді семи років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11.05.2016 вирок Томашпільського районного суду Вінницької області щодо обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст. 121 КК України залишено без змін.

В ході судового розгляду за нововиявленими обставинами судом згідно із встановленим порядком та обсягом досліджено висновок експерта №016 від 23.01.2015 (а.с.54-56 том 2), висновок експерта №023 від 07.02.2015 із фототаблицями (а.с. 58-68 том 2), висновок експертів додаткової судово-медичної експертизи №143-к від 21-28.04.2015 (а.с.93-99 том.2), а також наданий стороною захисту висновок спеціаліста №35/17 від 10-14.02.2017.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною законодавства України, не гарантує право на поновлення розгляду у справі, в якій винесено остаточне рішення (справи: «Козак проти України» та «Кучеренко проти України»).

Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») у справі «Науменко проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світі Преамбули Конвенції, яка проголошує Верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів Верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає у тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував: принцип остаточності судового рішення означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду й ухвалення нового рішення у справі.

За змістом статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судове рішення, що набрало законної сили, може бути переглянуте в межах кримінальної процедури відповідної держави за наявності нових або нововиявлених фактів, які могли вплинути на результати розгляду справи.

Нововиявленими є такі обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи, але не були відомі чи не могли бути відомі на той час суду та слідчим органам. Обов'язковою умовою перегляду вироку за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстави для скасування вироку, повинні бути абсолютно новими, суттєвими, раніше невідомими слідчим органам і суду, тобто такими, що не фігурували та не досліджувались в матеріалах справи та потребують окремого розслідування.

Відповідно до ч.2 п. 4 ст. 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначається обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.

При постановленні вироку суд на підтвердження винуватості ОСОБА_2 посилався на висновки експертів №016 від 28.01.2015 та №023 від 07.02.2015. Вказаним висновкам експерта судом першої інстанції дано оцінку в сукупності з іншими доказами, зокрема, із висновком судово-медичної експертизи №143-к від 28.04.2015. Апеляційним судом досліджено та дано оцінку вказаним висновкам експерта в сукупності з іншими доказами.

Наданий стороною захисту висновок спеціаліста №35/17 від 10-14.02.2017 не є належним та допустимим доказом.

Спеціаліст, яким складено вказаний висновок, не є учасником цього кримінального провадження та не був залучений під час досудового розслідування чи судового розгляду відповідно до вимог ст.71 КПК України. Вказаний висновок спеціаліста складено поза межами цього кримінального провадження, на підставі звернення адвоката після набрання вироком відносно ОСОБА_2 законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, наданий стороною захисту висновок спеціаліста не є процесуальним джерелом доказів і не містить передбачених ч.1 ст.84 КПК України фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Частиною 1 статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Оскільки стороною захисту не надано належного та допустимого доказу на підтвердження наведених у заяві обставин, суд вважає відсутніми передбачені ст.459 КПК України нововиявлені обставини у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 467 КПК України за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

З урахуванням наведеного, суд має підстави залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Ухвалою від 17.11.2017 судом відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про зупинення виконання судового рішення, яке переглядається.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 372, 376, 461, 467 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви адвоката ОСОБА_1 про перегляд вироку Томашпільського районного суду Вінницької області від 02.03.2016 відносно ОСОБА_2 за нововиявленими обставинами – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Головуючий А.Г. Любинецька-Онілова