Решение № 73690214, 26.04.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/558/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення від 05.01.2018 року та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 05.01.2018 року № 2 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу;

зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності 3 групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та статей 16-163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у період з 05.08.1986 р. по 14.05.1988 р. ОСОБА_1 брав участь у бойових діях на території ДР Афганістан. Під час проходження служби отримав множинні осколкові поранення голови, лівої руки. 19.04.1997 р. отримав статус учасника бойових дій та відповідне посвідчення. У зв'язку з отриманим пораненням під час проходження служби стан здоров'я погіршився. Позивач зазначає, що отримані поранення та його захворювання пов'язані з виконанням військового обов'язку під час бойових дій, що підтверджується відповідними медичними документами. Позивачу продовжено статус інваліда до травня 2019 року. 04.05.2016 р. ОСОБА_1 видано посвідчення із правом пільги для ветеранів війни - інвалідів війни. 19.05.2016 р. позивач звернувся із заявою про надання одноразової грошової допомоги до Херсонського обласного військового комісаріату. Висновком зазначеного комісаріату встановлено наявність права на таку допомогу, який разом із пакетом відповідних документів направлено до МО України для прийняття рішення. МО України направило документи на доопрацювання у зв'язку із відсутністю доказів того, що отримані позивачем поранення (контузія) не пов'язані із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.

Рішенням суду у справі № 766/9182/16-а такі дії відповідача визнані незаконними та зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення позивачу допомоги. На виконання рішення суду відповідач прийняв рішення, яким повторно відмовив позивачу у призначенні спірної допомоги. Позивач вважає такі дії незаконними та такими, що порушують його законні права та інтереси, тому просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. В обґрунтування своїх заперечень надали суду відзив, в якому зазначили, що на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач керувався лише довідками МСЕК 2-18 АЗ № 036691 та 12 ААА № 281940, згідно з якими строк на який була встановлена інвалідність ОСОБА_1 закінчився 01.06.2017 року, за сім місяців до прийняття рішення, що оскаржується. Також вказує, що оскаржуване рішення прийняте на виконання рішення суду у справі № 766/9182/16-а, тобто виконано відповідачем. Просив у позові відмовити.

27.03.2018 р. відкрито спрощене провадження у справі.

24.04.2018 р. ухвалами суду відмовлено відповідачу у розгляді справи в судовому засіданні з викликом сторін, витребуванні доказів та залученні третьої особи.

Судом встановлені наступні обставини справи.

З 05.08.1986 р. по 14.05.1988 р. ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині пп 65753 та брав участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан, відповідно до довідки 6/329 від 24.04.2016 р. виданої військовим комісаром Херсонського об'єднаного міського військового комісаріату. Зазначена інформація також підтверджується довідкою Центрального архіву МО від 28.02.2006 р., що була надана на анкету-запит № 275/1/4 від 15.03.2004 р.

Згідно посвідчення серія НОМЕР_2, виданого 19.04.1997 р. Комсомольським військовим комісаріатом м. Херсона, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

Позивач у справі є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3. Відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААА № 293722 інвалідність встановлена на строк до 01.06.2019 р.

Причиною інвалідності позивача зазначено поранення (контузію), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах в яких проводились бойові дії, відповідно до інформації зазначеної у довідках МСЕК серія 12 ААА № 281940 та серія 12 ААА № 293722.

Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 715/Ж від 22.03.2016 встановлено, що численні рубці на тілі позивача є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у 1987 році.

Згідно витягу із протоколу засідання ЦВЛК Міністерства оборони України № 1366 від 29.03.2016 р. поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_1, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Позивач звернувся до військового комісара Херсонського обласного військового комісаріату із заявою від 19.05.2016 р. про видачу одноразової грошової допомоги.

Листом від 19.07.2016 р. № 6/2/562 Херсонський ОВК повідомив позивача, що Міністерство оборони України за результатами розгляду вищезгаданого питання дійшло висновку про необхідність направлення документів на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення, зокрема про те, що отримані позивачем поранення (контузія) не пов'язані із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень. Запропоновано позивачу надати вищезгадані підтверджуючі документи для повторного направлення на розгляд комісії. Разом із листом направили позивачу витяг з протоколу засідання комісії.

Не погодившись із вказаним рішенням комісії, позивач звернувся до суду із позовом, за результатами розгляду якого, винесена постанова від 14.04.2017 р. у справі № 766/9182/16-а, якою позовні вимоги задоволені частково, а саме, визнано протиправним рішення комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом № 46 від 10.06.2016 року, щодо повернення на доопрацювання документів, поданих ОСОБА_1 для призначення йому одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Міністерство оборони України відповідно до наданих законодавством повноважень розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до вимог п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в результаті розгляду якої 25.10.2017 р. Одеським апеляційним адміністративним судом винесена ухвала про залишення вищезгаданої постанови без змін.

На виконання рішення суду у справі № 766/9182/16-а комісія Міністерства оборони України розглянула подані позивачем документи та знову прийняла рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю документів, що свідчать про обставини поранення, тобто з тих же самих підстав.

Суд не погоджується із таким рішенням комісії виходячи з наступного.

Виходячи з аналізу письмових доказів по справі, дослідження судових рішень та висновків відповідача, суд встановив, що основною причиною відмови відповідачем у виплаті одноразової допомоги є ненадання позивачем доказів того, що отримані поранення (контузія) не пов'язані із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі за текстом - Порядок № 975).

Згідно з другим абзацом п. 2 цієї Постанови допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Аналізуючи вищезазначені норми та обставини суд зазначає, що відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, Міністерство оборони України, як держаний орган, повинно було конкретизувати, які саме документи необхідно надати для здійснення позивачем свого права на допомогу від Держави. Із контексту оскаржуваного рішення встановлено, що відмова ґрунтується на загальному терміні "документи" без будь-яких роз'яснень та уточнень.

Відмовляючи повторно, позивачу у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, відповідач не навів жодних нових обставин, крім тих, що вже проаналізовані та досліджені судом у справі № 766/9182/16-а.

Суд вважає, що такі обставини могли бути встановлені відповідачем безпосередньо під час проходження військової служби позивачем з відображенням у відповідних медичних документах чи актах. Оскільки таких доказів відповідач на має, то всі інші його висновки та відмови є припущеннями, а вимога надати документ невідомого зразка від невизначеного органу є протиправною та такою, що порушує права позивача.

Крім того, вимагаючи від позивача документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, відповідач не зазначає за який період потрібно надати цю інформацію, безпосередньо за період проходження військової служби та в момент заподіяння контузії та поранення, чи за весь період життя позивача.

На думку суду, достатнім доказом на спростування вимог та обставин викладених в п. 11 Порядку № 975 є сама заява позивача про призначення допомоги. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в разі незгоди з таким твердженнями позивача, повинен довести протилежне та обгрунтувати це з посиланням на певні докази.

Відсутність в медичних документах, складених під час проходження військової служби такої інформації, (алкогольне, наркотичне сп'яніння і т.д.) яку тепер вимагає відповідач від позивача, дає всі підстави визнати про відсутність таких обставин в момент отримання поранення, а витребовування такої інформації від позивача за інший період є неправомірним.

Такий висновок суду кореспондується з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд погоджується з тим, що п. 11 Порядку № 975 передбачено надання документів що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, але ні цим Порядком, ні іншими нормативними актами чи роз'ясненнями не встановлено форму такого документу, органу уповноваженого на його видачу. Слід зазначити, що і суду не відомі органи чи установи які уповноважені на видачу таких документів. Діючим законодавством також не визначено у який спосіб позивач/громадянин повинен довести зазначені обставини, а відповідач з цього приводу не надає позивачу у своїх відмовах жодних роз'яснень чи рекомендацій у який спосіб йому усунути недоліки.

Вказане суперечить принципу правової визначеності, відповідно до якого орган державної влади зобов'язаний забезпечити легкість з'ясування права тими, до кого воно застосовується, і набуття останніми можливості у разі необхідності скористатися правом, так само як і способом, за допомогою якого воно буде підлягати застосуванню і тлумаченню.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.04.2013 р. (Заява № 21722/11) п. 208, зазначено, що Суд не може погодитись з тим, що заявник залишатиметься у стані невизначеності щодо способу, в який його права мають бути відновлені. Суд вважає, що за самою своєю природою, встановлена у цій справі ситуація не залишає реального вибору щодо індивідуальних заходів, яких слід ужити, щоб виправити порушення конвенційних прав заявника.

Оскільки відповідач, за наявності судового рішення, повторно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з одних і тих же самих підстав, які суд в цьому рішенні визнає повторно необгрунтованими, то суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання прийняти конкретне рішення з метою належного та повного поновлення порушеного права ОСОБА_3 та недопущення відмови йому в подальшому.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 КАС України, суд,

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 05.01.2018 року № 2 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.

Зобов'язати Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 73003, РНОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу по інвалідності 3 групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та статей 16-163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Стягнути з Міністерства оборони України за рахунок його бюджетних асигнувань до державного бюджету судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 10.3