Постановление суда № 73667381, 27.04.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/952/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання – Гайданці Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді заяву слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Леміш О.М. про самовідвід у справі № 308/952/18,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Леміш О.М. знаходиться справа № 308/952/18 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб Ужгородської місцевої прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Слідчим суддею Леміш О.М. заявлено самовідвід у вказаній справі, який мотивовано тим, що із скарги ОСОБА_1 вбачається, що вона подала 26.01.2018 року до Ужгородської місцевої прокуратури заяву про вчинення кримінального правопорушення головним лікарем УЦМКЛ ОСОБА_2, та, як їй стало відомо, заява на не внесена до ЄРДР, у зв’язку з чим вважає бездіяльність прокуратури протиправною. Суддя Леміш О.М. зазначає, що з ОСОБА_2 перебуває в особливих відносинах, а тому з врахуванням наведеного та вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, з метою уникнення будь-яких сумнівів в об’єктивності та неупередженості головуючого, забезпечення прав та інтересів скаржника, заявляє собі самовідвід від участі у розгляд справи № 308/952/18.

Прокурор, особа, яка подала скаргу та особа, яка заявила самовідвід, у судове засідання не з’явилися.

Виходячи з принципу диспозитивності, за яким сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, суд вважає за можливе розглянути питання щодо самовідводу за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Підстави для відводу судді передбачені ст. ст. 75, 76 КПК України.

Згідно зі ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 9 КПК України є обов’язковою для застосування під час здійснення кримінального провадження, при наданні оцінки безсторонності суду слід розмежовувати суб’єктивний та об’єктивний аспекти. Зокрема, у справах «Гаусшильдт проти Данії» та «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися за допомогою суб’єктивного та об’єктивного критеріїв. Щодо суб’єктивної складової даного поняття у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При цьому, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з’являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з’являються сумніви щодо нього, то для його відводу в ході об’єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, його прихильностей чи уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчить про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду з прав людини підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року).

Разом з тим, заява про самовідвід не містить жодних доказів, які б свідчили про можливу упередженість, необ’єктивність чи особисту зацікавленість слідчого судді Леміш О.М. у результатах розгляду по суті скарги ОСОБА_1

За таких обставин, вивчивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про самовідвід слідчого судді Леміш О.М. з мотивів, зазначених у його заяві, так як не доведено жодної належної підстави, яка б могла вказувати на певну зацікавленість чи упередженість слідчого судді Леміш О.М. під час розгляду скарги ОСОБА_1, у зв’язку з чим у задоволенні заяви про самовідвід слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81, 372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Леміш О.М. про самовідвід у справі 308/952/18 – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_3