Решение № 73650632, 20.04.2018, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/16878/17

Провадження №2/523/1924/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"20" квітня 2018 р.Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Аліна С.С.

при секретарі - Юденко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просить суд визнати за ОСОБА_1право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1; визначити частку батька ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в спільній власності подружжя в розмірі ? частини домоволодіння АДРЕСА_1; визнати за батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_3 право власності за законом в порядку спадкування після смерті дружини - ОСОБА_2 на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_1право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_3 на ? частини домоволодіння АДРЕСА_1.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що, ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 16 жовтня 1994 року, виданного відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої райради народних депутатів м.Одеси.

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді ? частини домоволодіння АДРЕСА_1. Вказаний будинок є спільною власністю подружжя, оскільки придбаний в період шлюбу з батьком позивача - ОСОБА_3. Таким чином ? частина належала батькові позивача, а інша ? частина матері позивача.

Після смерті матері позивача - ОСОБА_2 спадкоємцями першої черги були: батько позивача - ОСОБА_3, сестра позивача - ОСОБА_4 та позивач - ОСОБА_1 Проте на час смерті матері в будинку були зареєстровані та проживали тільки позивач ОСОБА_5 та його батько. Сестра, хоча і була зареєстрована, але в будинку не проживала. Таким чином відповідно до ст. 549 ЦК України 1961 року спадкове майно було прийнято позивачем у розмірі ? частини та батьком в розмірі ? частини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер батько позивача - ОСОБА_3 Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді ? частини будинку АДРЕСА_1. (1/2 частини на підставі сумісної власності подружжя, ? - спадщина після смерті дружини ОСОБА_4.) Все своє майно, в тому числі будинок батько заповідав позивачу ОСОБА_6, тому він є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті свого батька.

Для прийняття спадщини після смерті матері та батька позивач ОСОБА_1 звернувся з заявами до приватного нотаріусу Одеського нотаріального округу Джулай С.В. За його заявами відкриті спадкові справи №61025482 та №61025517. Однак, листом нотаріусу від 02.08.2017 року №457/02-14 позивача ОСОБА_6 повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із тим, що спадкодавець при житті не оформив своє право власності на вищевказану частину житлового будинку.

У зв'язку з цим, позивач вимушений звернутись до суду.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи у відсутність позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, який був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-281 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, про те, що позов є обґрунтованим, є доказаним, тому підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, про те, що відповідно до свідоцтва про право власності, яке видано 18.03.1971 року, ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_1

Відповідно до технічного паспорту, який виготовлений 23.03.1978 року, домоволодіння АДРЕСА_1

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходилися у шлюбі, який зареєстрований 13.11.1953 року (а.с.7);

Згідно зі ст. ст. 22, 28 КпШС України (в ред. 1963 року), майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном та в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

За змістом ст. 22 КпШС України та ст. 16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. Розмір часток у спільній сумісній власності подружжя визначається за нормами Кодексу про шлюб та сім'ю. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Таким чином, судом встановлено про те, що домоволодіння АДРЕСА_1 є спільною власністю подружжя та їх частки є рівними, ОСОБА_3 належить ? частина та ОСОБА_2 - ? частина.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_2, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої райради народних депутатів в м.Одесі, видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 від 16.10.1994 року, складений актовий запис №960 (а.с.9);

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5, позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2, та спадкоємцем першої черги за законом після її смерті (а.с.6);

Частиною 1 ст. 529 ЦК України в редакції 1963р., встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Таким чином, судом встановлено про те, що після смерті ОСОБА_2 спадкоємцями першої черги в рівних частинах кожен є чоловік померлої ОСОБА_3 - ? частина та її син - ОСОБА_1 ? частина.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_3, про що Виконавчим комітетом Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_6 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, складений актовий запис №76 (а.с.10);

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 3/4 частини (1/2 частина, як спільно набуте майно подружжя та ? частина в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2.) домоволодіння АДРЕСА_1

Відповідно до заповіту від 20.06.2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального кругу, ОСОБА_3 заповів усе належне йому майно позивачу ОСОБА_1 (а.с.52);

Відповідно до ст. 1216, 1217 та 1220 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом, або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статей 1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину.

Відповідно до статті 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_3 на ? частин домоволодіння АДРЕСА_1

26 березня 2018 року на адресу суду надійшли спадкові справи №61025482 та №61025517, які заведені приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Джулай С.В. після смерті ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.46-65, 66-81);

Із матеріалів спадкової справи вбачається про те, що 02.08.2017 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Джулай С.В. з заявою про прийняття спадщини, яка відрилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року його батька ОСОБА_3, та після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року матері ОСОБА_3 (а.с.47,67);

Відповідно до листа приватного нотаріусу Джулай С.В. №457/02-14 від 02.08.2017 року, нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про спадщину на домоволодіння АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на домоволодіння (а.с.65);

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

В силу ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі № 6-164цс12, зазначено, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до гл. 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно щодо якого є правовстановлюючий документ але відсутня державна реєстрація, спадкоємець може захищати свої права відповідно до ст. 392 ЦК України.

В силу ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає про те, що вимоги позивача, підлягають задоволенню.

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1217, 1261-1265, 1268, 1269 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1)право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1.

Визначити частку батька ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) - ОСОБА_3 в спільній власності подружжя в розмірі ? частини домоволодіння АДРЕСА_1.

Визнати за батьком ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1)- ОСОБА_3 право власності за законом в порядку спадкування після смерті дружини - ОСОБА_2 на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1)право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_3 на ? частини домоволодіння АДРЕСА_1.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення виготовлено та підписано 20.04.2018 року.

Суддя: Аліна С.С.