Постановление суда № 73638413, 25.04.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

У Х В А Л А Справа № 200/10957/17

Провадження № 2/200/1543/18

25 квітня 2018 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Литвиненка І.Ю.,

при секретарі - Козловій Ю.С.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться цивільна справа де позовними вимогами є стягнення з ГУ Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь позивача, з урахуванням збільшених позовних вимог, грошових коштів у сумі 9094 гривні 80 копійок, на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій; стягнення на користь позивача грошових коштів у сумі 66000 гривень на відшкодування завданої йому моральної шкоди, на загальну суму у 75094 гривні 80 копійок.

У судовому засіданні позивач свій позов підтримав, прохав задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав. 15 березня 2018 року надав суду письмове клопотання про закриття провадження по справі. Підставою для закриття вказав наступне. Так, 03 березня 2017 року позивач звернувся із аналогічною адміністративною позовною заявою до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у якому прохав стягнути на його користь, на відшкодування завданої йому відповідачем майнової та моральної шкоди, грошові кошти у сумах 6263 гривні 40 копійок та 2000 євро відповідно. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2017 року цей позов задоволено частково – визнано незаконними дії відповідача, що виразилися у ненаданні позивачеві письмової відповіді на його звернення від 21 квітня 2017 року, у задоволенні позовних вимог у іншій частині позову відмовлено. Ухвалою апеляційного суду від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2017 року – без змін. 09 серпня 2017 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з аналогічною позовною заявою, за нормами цивільного судочинства, про стягнення з відповідача на його користь, на відшкодування завданої йому відповідачем майнової та моральної шкоди, грошових коштів у сумах 6263 гривні 40 копійок та 2000 євро відповідно. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду від 13 березня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2017 року залишено без змін. Через те, що з того самого приводу та між тими самими сторонами спір вирішено судами першої та апеляційної інстанцій, спираючись на норми ч. 3 ст. 255 ЦПК України, прохає закрити провадження по справі.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання про закриття провадження по справі підтримав, прохав задовольнити. Пояснення надав аналогічні його тексту.

Позивач заперечував проти закриття провадження з наступних підстав. Пояснив, що до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від звернувся з позовом до відповідача – Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Дніпрі, оскільки саме цією юридичною особою не визнається його право на збільшення його трудового стажу на 25 днів, які від незаконно перебував у психіатричній лікарні, і які, у відповідності до вимог чинного законодавства України, повинні бути зараховані до його пенсійного стажу у трикратному розмірі. Через те, що ці 25 днів відповідачем не зараховано до його трудового стажу не тільки у трикратному розмірі, а і у однократному, йому не вистачає 19 днів трудового стажу для того, щоб отримати мінімальну пенсію за віком. З цих підстав йому нараховано та сплачується пенсія у розмірі 949 гривень, яка не відповідає тому мінімальному розміру пенсії, який гарантований Конституцією України, і повинен складати не менше ніж 1373 гривні. Через те, що відповідач - Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України у м. Дніпрі ліквідований урядом України, а його правонаступником визначено ГУ Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, саме ця юридична особа і повинна відповідати за дії ліквідованої юридичної особи, і тому саме до ГУ Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, який не поновив його порушене попередником право на нарахування недонарахованого йому трудового стажу, тепер і спрямовані його позовні вимоги. Через це його позов не є тим самим позовом до тих самих юридичних осіб, а є новим позовом до (раніше, до ліквідації) іншої юридичної особи, правонаступником якої є відповідач. З цих підстав прохав відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі та розглянути спір по суті.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження по справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Розглянувши клопотання, вивчивши надані до нього додатки, заслухавши пояснення представника відповідача в його обґрунтування та заперечення позивача, суд приходить до висновку про те, що клопотання задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що позиваючись до відповідача - Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Дніпрі, правонаступником якого наразі є ГУ Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, позивач не знав про те, що відповідач - Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України у м. Дніпрі, буде ліквідований рішенням уряду України. Через це, а також тому, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, підставою для закриття провадження у справі є наявність таких, що набрали законної сили, рішення суду або ухвали суду про закриття провадження у справі, що ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але рішення про закриття провадження у спорі за позовом ОСОБА_1 до ГУ Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що викликані не врахуванням до його пенсійного стажу 25 днів, що він примусово провів у психіатричній лікарні, немає, клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 258, 261, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 від 15 березня 2018 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі п’ятнадцяти днів зо дня її проголошення, через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Суддя І.Ю. Литвиненко