Решение № 73633304, 26.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2018 року № 826/13042/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-0021151311 та рішення №0021141311 про застосування штрафних санкцій від 04.07.2017р., О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0021151311 від 04 липня 2017 року повністю; визнати протиправним та скасувати рішення №0021141311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 липня 2017 року повністю.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що обчислення та сплату єдиного внеску фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі нотаріуси, мають проводити із сум отриманого чистого оподатковуваного доходу, розмір якого визначається у річній податковій декларації про майновий стан і доходи. На думку представника позивача, в частині вимоги враховувати кількість календарних місяців, у яких отримано дохід, а також визначення бази нарахування ЄСВ, як чистий оподатковуваний дохід, зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, чинним законодавством України імперативних вимог щодо порядку здійснення поділу чистого оподаткованого доходу на 12 місяців не встановлено.

Також, представник позивача зазначає, що жодний чинний нормативно-правовий акт не вимагає від самозайнятої особи - приватного нотаріуса при формуванні звіту проводити обчислення суми чистого доходу оподаткованого суми чистого доходу в розрізі місяців за податковий період - календарний рік шляхом ділення чистого оподаткованого доходу саме в рівних або в інших конкретно визначених частках, не посилається при проведенні розрахунку єдиного внеску на Книгу обліку доходів та витрат, єдиною вимогою виступає відповідність чистого доходу тому, що визначений в річній податковій декларації.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

В наданих письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що позивачем єдиний внесок за 2011-2016 роки на суму доходу, отриманого від діяльності, отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб нараховується та сплачується до бюджету не в повному обсязі, чим порушено абзац 1 частини 2 статті 7 розділ ІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи на підставі наявних матеріалів справи в порядку письмового провадження.

З урахуванням клопотання представників сторін, суд на підставі вимог ч. 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року) ухвалив продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

При цьому, суд враховує вимоги пункту 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі в редакції Закону України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок самозайнятих осіб на ІІ квартал 2017 року та відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» №3027 від 24 квітня 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №234/26-15-13-11-3126021431 від 06 червня 2017 року (далі - акт перевірки).

В ході проведення перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві скеровано запит до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №6523/9/26-15-13-11-11 від 29 травня 2017 року.

Дані щодо нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року використані відповідно до листа Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №331344/10 від 01 червня 2017 року.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, встановлено заниження ЄСВ на загальну суму 421887,28 грн., в т.ч. за 2011 рік в сумі - 52478,57 грн., 2012 рік в сумі - 66455,28 грн., 2013 рік в сумі - 69847,25 грн., 2014 рік в сумі - 74072,68 грн., 2015 рік в сумі - 76522,50 грн. та за 2016 рік в сумі - 82511,00 грн.

Перевіряючі прийшли до висновку, що самозайнятою особою ОСОБА_1 єдиний внесок за 2011-2016 роки на суму доходу, отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб нараховувався та сплачувався до бюджету не в повному обсязі, чим порушено абзац 1 частини 2 статті 7 розділу ІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Також перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пункту 178.6 статті 178 Податкового кодексу України, адже самозайнятою особою ОСОБА_1 до перевірки не надано книгу обліку доходів та витрат;

- пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, в результаті чого податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за наслідками проведеної перевірки, визначений на загальну суму 114876,09 грн., в т.ч. за 2014 рік на суму - 1647,49 грн. та за 2016 рік на суму - 113228,00 грн.;

- підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, донараховано військового збору у сумі 9435,72 грн.

За результатами перевірки податковим органом виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0021151311 від 04 липня 2017 року щодо сплати ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 421887,28 грн.

Крім того, 04 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску №0021141311, яким застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 80993,34 грн.

Незгода позивача із вказаними вимогою та рішення про застосування штрафних санкцій від 04 липня 2017 року зумовило його звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платників єдиного внеску визначає стаття 4 Закону №2464-VI.

Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Вимогами абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Питання розміру єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування врегульовано статтею 8 Закону №2464-VI.

Так, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

При цьому, згідно частини 2 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно (самозайнята особа), тобто займається незалежною професійною діяльністю.

Згідно статті 3 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-ХІІ (далі - Закон №3425-XII) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статтею 32 Закону № 3425-XII приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Пунктами 178.2, 178.3 статті 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до пункту 178.4 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

При цьому, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що приватні нотаріуси як самозайняті особи зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року, а звітним періодом для них є календарний рік.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14 квітня 2015 року (далі - Порядок №435).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №435 передбачено, що звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів: засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством (у разі подання електронного звіту він надсилається не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк подання Звіту, передбачений Законом); на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти; надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку №435 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

Аналогічні положення містились в Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2, який діяв до 03 грудня 2013 року.

Суд також в ході вирішення даної справи враховує опис формату звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1014/18309, враховуючи зміни постанови правління Пенсійного фонду №18-1 від 23 червня 2011 року та зміни постанови правління Пенсійного фонду №24-1 від 10 грудня 2012 року.

Так, вказаною методикою визначено, що у графі 2 таблиці 3 додатка 5 «Сума доходу, заявлена в податковій декларації» відображаються в розрізі місяців суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності та задекларованого до органу податкової служби за результатами звітного року.

При цьому, у графі 3 таблиці 3 додатка 5 зазначені особи самостійно визначають суму доходу у розрізі кожного місяця відповідного звітного року.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449).

Відповідно до вимог підпунктів 1, 2 пункту 1 розділу VI Інструкції №449 єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача; єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Згідно підпункту 3 пункту 5 розділу VI Інструкції №449 платники, визначені підпунктом 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При цьому враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подані податкові декларації, в яких сума чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік становить 2088757,60 грн., за 2012 рік - 895519,80 грн., за 2013 рік - 2271997,93 грн., за 2014 рік - 5301865,38 грн., за 2015 рік - 5501798,65 грн., за 2016 рік - 5935472,21 грн.

При цьому, сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, визначена самозайнятою особою ОСОБА_1 шляхом подання податкової декларації про майновий стан і доходи, відповідно до якої сума чистого оподатковуваного доходу, який є базою для нарахування єдиного внеску за 2011 рік становить 2088757,60 грн., за 2012 рік - 895519,80 грн., за 2013 рік - 2271997,93 грн., за 2014 рік - 5301865,38 грн., за 2015 рік - 5501798,65 грн., за 2016 рік - 5935472,21 грн., що в повній мірі відповідає сумам чистого оподатковуваного доходу, визначеним контролюючим органом під час перевірки.

При цьому, вимоги чинного законодавства не пов'язують можливість донарахування суми недоїмки єдиного внеску у зв'язку з відсутністю книги обліку доходів і витрат шляхом ділення суми чистого оподаткованого доходу на рік на кількість календарних місяців, протягом якого такий дохід отриманий.

Водночас, чинне законодавство, не зобов'язує само зайнятих осіб (приватного нотаріуса) проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 Додатка №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.

Зазначені правові висновки також викладені в ухвалі ВАС України від 20.07.2017р. у справі №К/800/24699/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем вірно розраховано та сплачено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011-2016 роки, відтак обґрунтовані та законні підстави у контролюючого органу щодо донарахування суми недоїмки єдиного внеску відсутні.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 липня 2017 року як протиправних.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено суду правомірність видання оскаржуваної податкової консультації, а відтак у суду наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (01004, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0021151311 від 04 липня 2017 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0021141311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 липня 2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5064,81 грн. (п'ять тисяч шістдесят чотири гривні 81 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін