Решение № 73630389, 24.04.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2018 р. Справа № 922/462/18м. Харків

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", м. Харків про стягнення 38273,76 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №01-16/5243 від 11.09.2017р., ОСОБА_2, довіреність №02-16/7903 від 29.12.2017р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

28.02.2018 року Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (відповідач) про стягнення пені у розмірі 34173,02 грн. та 3% річних у розмірі 4100,74 грн. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.

Свої вимоги позивач обгрунтовує простроченням відповідачем виконання основного грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012р. з оплати електроенергії за травень 2017р.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2018р. позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.03.2018р. позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду вирішено розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням сторін, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 24.04.2018р. о 12:00. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву, позивачу встановлено п'ять днів на подання відповіді на відзив з дня його отримання.

05.04.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 8998), який долучено до матеріалів справи.

13.04.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 9726), яку долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2018р. просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 68), але представник відповідача у судове засідання 24.04.2018р. не з'явився, про причину неявки не повідомив. Через канцелярію суду надав відзив на позов (вх. № 8998 від 05.04.2018р.), в якому вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив зменшити розмір пені на 90%.

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2018р. та у відповіді на відзив (вх. № 9726 від 13.04.2018р.) проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх в цілому та кожен доказ окремо, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2012р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії № 37 (надалі - договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку №3.1. "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовується при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є невід'ємними частинами.

Договір є пролонгованим на 2018 рік згідно з умовами п. 9.4. договору.

Згідно з п. 2.2.2. договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділу 6 договору, відповідно до додатку № 1 "Договірні величини електроспоживання".

Пунктом 7.5. договору визначено, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатку № 2 "Порядок розрахунків" (у відповідності до додатку 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовують при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію") оформлюєтся звіт про обсяг спожитої електричної енергії у формі додатку № 9 до договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії" до цього договору. Також оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію; акт результатів розмірів електричної потужності.

Згідно з п. 2.3. договору споживач зобов'язався щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії розрахунковий період за встановленою формою (додаток №9 до договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії").

Відповідно до п. 2.3.3. договору споживач зобов`язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Згідно з п. 3.1. договору постачальник має право одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Згідно з абз. 2 п. 5 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору за результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Відповідно до абзацу 3 п. 5 додатку № 2 "Порядок розрахунків" (в редакції Додаткової угоди б/н від 02.06.2015р. до договору) для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами "Харківенергозбуту" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 25 операційних днів з дня отримання.

Згідно з абз. 5 п. 5 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору в разі неявки споживача для отримання рахунків постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з приписами ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав зобов'язання за договором належним чином, у травні 2017 року поставив відповідачу електричну енергію у кількості 5607324 кВт/г, що складає 9965787,47 грн. та ПДВ 1993157,49 грн., що підтверджується складеним відповідачем "Звітом про обсяги спожитої за травень 2017 електричної енергії КП "Міськелектротранссервіс".

06.06.2017р. позивач видав уповноваженому представнику відповідача ОСОБА_3 рахунок № 0037 за використану електричну енергію за травень 2017 року, що підтверджується підписом останньої у книзі реєстрації видачі документації споживачам за травень 2017 року.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди б/н від 02.06.2015р. до договору строк оплати рахунку № 0037 за використану електричну енергію за договором за травень 2017 року настав через 25 операційних днів з дня його отримання, тобто 12.07.2017р.

Проте відповідач свої зобов'язання щодо проведення оплати за використану електричну енергію за травень 2017 року виконав не своєчасно, у строк до 12.07.2017р. провів лише часткові оплати за травень 2017р., що підтверджується платіжними дорученнями: № 25 від 13.05.2017р. на суму 3353550, 98 грн., № 1378 від 25.05.2017р. на суму 42667,20 грн., № 30 від 09.06.2017р. на суму 1400782,00 грн. та № 187 від 16.06.2017р. на суму 34430,00 грн. Остаточний розрахунок за використану електричну енергію за травень 2017 року відповідач здійснив лише 19.07.2017р., що підтверджується платіжним дорученням №37 від 19.07.2017р. на суму 7127514,38 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з огляду на вищенаведене, позивачем доведено факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання за договором з оплати електроенергії за травень 2017р.

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 6 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування від суми боргу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання основного грошового зобов'язання за договором з оплати електроенергії за травень 2017р. позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 34173,02 грн. та 3% річних у розмірі 4100,74 грн., та направив 16.08.2017 на адресу відповідача рахунок на оплату пені та 3% річних.

Відповідно до п. 5 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору рахунки вважаються отримані відповідачем з дня їх відправлення та відповідно до умов п. 1 Додаткової угоди б/н від 02.06.2015р. до договору мають бути оплаченими протягом 25 операційних днів з дня їх отримання, а саме: 22.09.2017р., однак відповідач даний рахунок не оплатив.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання за договором з оплати електроенергії за травень 2017р., суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% у розмірі 4100,74 грн. обгрунтованою, доведеною матеріалами справи і такою, що підлягає задоволенню.

Також суд вважає обгрунтованою та доведеною матеріалами справи вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 34173,02 грн.

Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає наступне.

В обгрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 90% відповідачем зазначено, що підставами для зменшення розміру пені є наступні обставини: відсутність вини відповідача в несвоєчасній оплаті заборгованості за електроенергію, оскільки причиною несвоєчасної оплати є затримки в перерахуванні коштів із місцевого бюджету, виключно з якого фінансується відповідач; застосовування відповідачем всіх заходів для своєчасної оплати заборгованості за спожиту електроенергію за травень 2017р., про що свідчить направлений відповідачем на адресу Департаменту інфраструктури Харківської міської ради лист №919 від 16.06.2017р. з проханням сприяти вирішенню питання щодо виділення коштів для оплати спожитої відповідачем за договором електроенергії за травень 2017р. (арк. 72-73); незначний період прострочення сплати заборгованості за електричну енергію за травень 2017р. (всього сім днів, включаючи день сплати); не завдання збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин; невідповідність розміру стягуваної пені наслідкам; вчасна сплата відповідачем протягом усього 2017 року нарахувань за договором; соціальна значимість підприємства відповідача; забезпечення електропостачання всього міського електротранспорту міста Харкова та надання можливості найбіднішим верствам населення нашого міста користуватись транспортними послугами. Окрім того, відповідач зазначив, що стягнення штрафних санкцій може створити тяжкі наслідки для пасажирських перевезень у межах всього міста Харкова, що вплинить на їх безпеку, так як трамвайні колії та контактний провід трамваїв та тролейбусів потребують постійного ремонту, а подекуди знаходяться в аварійному стані та потребують заміни.

Суд зазначає, що в обгрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 90% відповідачем надано лише вищезазначений лист Департаменту інфраструктури Харківської міської ради №919 від 16.06.2017р. (арк. 72-73).

Позивач, у свою чергу, проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% заперечує з підстав, викладених у відповіді на відзив (арк. 74-75). Вважає, що затримка бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності або зменшення розміру пені за порушення договірного зобов'язання, а тому вважає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження важкого майнового становища підприємства відповідача та вважає наданий ним лист Департаменту інфраструктури Харківської міської ради №919 від 16.06.2017р. з проханням сприяти вирішенню питання щодо виділення коштів для оплати спожитої відповідачем за договором електроенергії за травень 2017р., таким, що не висвітлює незадовільний майновий стан відповідача.

Позивач також зазначив, що на теперішній час АК "Харківобленерго" працює в тяжких економічних умовах. Так, відповідно до довідок про розмір заборгованості станом на 01.04.2018р. (арк. 79-81) заборгованість перед АК "Харківообленерго" складає 2171694132,37 грн., з яких: заборгованість АК "Харківводоканал" перед АК "Харківобленерго" у розмірі 1751178639,63 грн., заборгованість КП "Харківські теплові мережі" перед АК "Харківобленерго" у розмірі 382958489,44 грн. та заборгованість КП "Міськелектротранссервіс" перед АК "Харківобленерго" у розмірі 37557003,30 грн.

Станом на 01.01.2017 рік борг АК "Харківобленерго" перед ДП "Енергоринок" становить 132427567,24 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків з ДП "Енергоринок" (арк. 82).

Позивач також зазначив, що НКРЕКП застосовує весь механізм фінансових санкцій регуляторного впливу лише до АК "Харківобленерго" і ніяким чином не впливає на покращення ситуації з розрахунками за спожиту електроенергію КП "Харківводоканал", КП "Харківські теплові мережі", а саме від рівня розрахунків цих комунальних підприємств залежить повна оплата вартості купованої електроенергії. За таких умов АК "Харківобленерго" позбавлена можливості вести господарську діяльність у нормальному режимі, не має можливості розпоряджатися коштами на своїх рахунках, оскільки усі кошти перераховуються до ДП "Енергоринок". На сьогодні компанія вже повністю позбавлена обігових коштів для виконання виробничої діяльності та виплати заробітної плати працівникам компанії, що може призвести до техногенної катастрофи через відсутність матеріалів для виконання аварійних робіт. АК "Харківобленерго" не має можливості також своєчасно сплачувати податки, має податковий борг, який станом на 16.02.2018р. складає 267560,4 тис. грн. (арк. 105) та відповідно до п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно компанії. Через наявний податковий борг компанії, який виник саме внаслідок постійних та тривалих неплатежів вищезазначених боржників компанії, з усіх розрахункових рахунків АК "Харківобленерго" у банках Харківським управлінням офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі рішення від 24.10.2017р. № 10 (арк. 106) в примусовому порядку без рішення суду списуються кошти і вказане списання буде здійснюватися до існування податкового боргу, який через постійні неплатежі тільки зростає. Згідно з податковою вимогою від 12.01.2016р. № 1-25 СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС на будь-яке майно АК "Харківобленерго" розповсюджується право податкової застави, що підтверджується актами опису майна від 24.01.2017р. № 6 та від 13.12.2017р. № 17 (арк. 107-108).

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом, відповідач фінансується виключно з місцевого бюджету.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_3 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, твердження відповідача про те, що розмір штрафних санкцій є неспіврозмірним, не відповідає дійсності, оскільки цей розмір узгоджується з приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписуючи договір про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012р., який містить умови щодо стягнення пені за прострочення оплати нарахувань та беручи на себе зобов'язання з вчасної оплати, відповідач, діючи вільно і на власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки вчинення несвоєчасної оплати.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що договірні відносини за договором про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012р. існують між сторонами з 2012 року та мають довготривалий характер, оскільки договір пролонгований на 2018 рік. Таким чином, за весь час дії договору відповідач не міг не знати про визначені умовами підписаного відповідачем договору строки виконання зобов'язань щодо оплати рахунків та у разі складної ситуації з бюджетним фінансуванням не був позбавлений можливості завчасно сприяти належному виконанню договірних зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене та те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, суд вважає, що відповідачем не доведено належними доказами виключних обставин для зменшення розміру пені на 90%, а тому беручи до уваги баланс інтересів сторін, важкий фінансовий стан підприємства позивача, значний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.04.2018р. у розмірі 37557003,30 грн., що підтверджується наявною у справі довідкою (арк. 79), суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 34173,02 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд, керуючись ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає судовий збір на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 193, 230, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 628-629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 13, 73, 74, 86, 232, 233, 235-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (вул. Актюбінська, 24, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 37761936, п/р 37121002005084 ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_4 Аваль", МФО 380805) пеню у розмірі 34173,02 грн., 3% річних у розмірі 4100,74 грн. та судовий збір розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.04.2018 р.

Суддя ОСОБА_5

Справа №922/462/18