Решение № 73601143, 16.03.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року Справа № 804/456/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, третя особа: Державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0054591302 від 05.10.2017р., -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2018р. ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, третя особа: Державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0054591302 від 05.10.2017р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.09.2017р. контролюючим органом було проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з єдиного податку за 2016р., за результатами якої було складено акт №11121/04-36-13-101/НОМЕР_1, за висновками даного акту встановлено несвоєчасне погашення позивачем узгодженої суми податкового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб за 2016р. На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 05.10.2017р. №0054591302 за яким до позивача за затримку на 47 календарних днів сплати грошового зобов’язання по єдиному податку в сумі 44096,40 грн. застосовано штрафну санкцію у сумі 8819,28 грн. Позивач не погоджується із зазначеними висновками контролюючого органу та зазначає, що 06.02.2017р. ОСОБА_2 до контролюючого органу було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2016р., під час заповнення якої було допущено технічну помилку, а саме: в рядку 14 було зазначено суму 44096,38 грн., в той час як у рядку 14 зазначається сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 12 – рядок 13), тобто, у даному випадку 44096,38 грн. (рядок 12) - 44096,38 грн. (рядок 13) = 0,00 грн. Декларація була прийнята контролюючим органом без жодних зауважень, але в подальшому позивачем було самостійно, до проведення перевірки, виявлено та усунуто помилку шляхом подачі 28.03.2017р. уточнюючої податкової декларації, в якій в рядку 14 було зазначено суму 0,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що ст.ст. 50, 102 Податкового кодексу України встановлено право платника податку у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючої декларації, а після подачі уточнюючої декларації узгодженою є сума грошового зобов’язання, яка вказана у ній, оскільки з моменту її подання відповідні дані, викладені у звітній податковій декларації, є помилковими. В обґрунтування зазначеної позиції позивач посилається на правову позицію Вищого адміністративного Суду України, викладену у постанові від 08.08.2016р. у справі №К/800/47967/16 (826/14250/16), в ухвалі від 06.09.2017р. у справі №К/800/15015/17 (820/6723/16), від 15.03.2017р. у справі № К/800/24684/16 (805/1211/16-а), а також постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2017р. у справі №804/6103/17. За викладеного, позивач вважає, що він не має грошового зобов’язання щодо сплати 44096,38 грн., тому стягнення штрафу у сумі 8819,28 грн. за ст. 126 Податкового кодексу України є безпідставним, вказує на поверхневість проведення перевірки, перевищення повноважень податкового органу, а тому висновки акту перевірки вважає необґрунтованими, що свідчить про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

02.02.2018р. відповідачем було подано до суду відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що посадовою особою відповідача було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов’язання по єдиному податку до бюджету, за результатами якої 11.09.2017р. був складений акт за №11121/04-36-13-10/НОМЕР_1 за висновками якого встановлено, що позивачем 09.02.2017р. була подана відповідна декларація по сплаті єдиного податку за 2016р. (термін нарахування та сплати – 19.02.2017р.) у якій задекларовано суму єдиного податку, яка підлягає сплаті до бюджету – 44096,38 грн., проте 28.03.2017р. була подана уточнена декларація за вказаний період, у якій зменшено суму податкового зобов’язання та визначено, що сума, яка підлягає сплаті до бюджету становить 0 гривень. Оскільки платником затримано погашення узгодженої суми грошового зобов’язання на 46 днів, а тому відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України нараховано 20% штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань згідно сформованого та врученого позивачеві податкового повідомлення–рішення №0054591302 від 05.10.2017р. про збільшення штрафної санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку з фізичних осіб у сумі 8819,28 грн. Також, згідно ст. 294 Податкового кодексу України податковим періодом є календарний квартал та єдиний податок сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий квартал.

Представник третьої особи на виконання вимог ухвали суду від 16.01.2018р. письмових пояснень щодо позову суду не надав.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, надання відповідачем відзиву на позов, строки розгляду справи, встановлені ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає підстави достатніми для розгляду справи за наявними в матеріалах справи матеріалами за приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наданих документів судом встановлені наступні обставини у справі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м Дніпро, АДРЕСА_1, у період з 01.04.2016р. по 01.01.2017р. перебувала на податковому обліку у ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платник єдиного податку (ІІІ група), що підтверджується змістом акту перевірки (а.с. 9-10).

06.02.2017р. позивач подала до контролюючого органу (ДПІ у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) податкову декларацію платника єдиного податку за 2016р., де у рядку 14 декларації було зазначено суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету – 44096 грн. 38 коп., що підтверджується змістом копії відповідної декларації (а.с.13,29).

Проте, зазначивши у рядку 14 декларації вищевказану суму до сплати, позивач допустила технічну помилку, а саме: в рядку 14 було зазначено суму 44096 грн. 38 коп., в той час як згідно затвердженої наказом Міністерства фінансів України форми декларації в рядку 14 зазначається сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 12 – рядок 13), тобто в даному випадку 44096,38 грн.(рядок 12) – 44096,38 грн.(рядок 13) = 0,00 грн.

У зв’язку із вказаною технічною помилкою, позивачем 28.03.2017р. до податкового органу було подано уточнюючу декларацію зі сплати єдиного податку за 2016 рік, у якій у рядку 14 декларації зазначена вірна сума, яка підлягає сплаті до бюджету, що становить 0,00 грн., що підтверджується змістом уточнюючої декларації (а.с.14,31).

11.09.2017р. посадовою особою контролюючого органу було проведено камеральну перевірку ОСОБА_2 з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по єдиному податку з фізичних осіб за 2016р., за результатами якої було складено акт №11121/04-36-13-10/НОМЕР_1 від 11.09.2017р. за висновками якого контролюючим органом встановлено несвоєчасне погашення позивачем узгодженої суми податкового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб за 2016р., відповідальність за що передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, що підтверджується копією відповідного акту (а.с. 9-10).

Згідно розрахунку штрафу за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб, що є додатком до вказаного акту перевірки від 11.09.2017р., сума погашеного податкового боргу за податковою декларацією №1700025061 від 09.02.2017р. становить 44096,38 грн., штрафна санкція становить 8819,28 грн., що підтверджується копією такого розрахунку (а.с. 11, 27).

На підставі вищевказаного акту, контролюючим органом 05.10.2017р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0054591302 за яким на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб за затримку на 47 календарних днів сплати грошового зобов’язання у сумі 44096,38 грн. на позивача накладено штраф у розмірі 20% у сумі 8819,28 грн., що підтверджується копією відповідного податкового повідомлення-рішення (а.с. 12, 28).

У подальшому, позивачем вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України за результатами розгляду якої скарга позивача залишена без задоволення, а оспорюване податкове повідомлення-рішення без змін, що підтверджується копією відповідного рішення ДФС від 21.12.2017р. (а.с. 17-18).

Позивач просить визнати протиправним та скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення посилаючись на те, що згідно уточнюючої податкової декларації по єдиному податку за 2016р. від 28.03.2017р. позивач не має грошового зобов’язання щодо сплати єдиного податку у сумі 44096,38 грн., що не було враховано посадовими особами під час проведення перевірки від 11.09.2017р., а тому стягнення з позивача штрафу у сумі 8819,28 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 49.18.2, п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

- календарному року - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду – п. 294.2 ст. 294 Податкового кодексу України.

У відповідності до вимог п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Статтею 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

А згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналізуючи вказані норми чинного податкового законодавства, можна дійти висновку, що позивач, як платник єдиного податку, наділений правом у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності виправити такі помилки шляхом надіслання уточнюючої декларації, при цьому, вказаними вище нормами податкового законодавства не передбачено відповідальності позивача за допущені помилки у податковій звітності, а лише передбачена відповідальність у вигляді штрафу за несплату узгоджених сум грошових зобов’язань протягом строків, визначених Податковим кодексом України.

Разом з тим, як встановлено судом із наданих документів позивачем 06.02.2017р. була подана податкова декларація по єдиному податку за 2016р., у якій у рядку 14 декларації позивачем було зазначено помилково суму грошового зобов’язання, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 44096,38 грн., що підтверджується змістом копії вказаної декларації (а.с. 13,29).

У зв’язку із допущеною технічною помилкою у рядку 14 декларації, позивачем 28.03.2017р. була подана уточнююча декларація, де у рядку 14 зазначено вірну суму грошового зобов’язання, яка становить 0,00 грн., що підтверджується копією уточнюючої декларації (а.с.14,31).

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 50 Податкового кодексу України та вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивач не мав жодного грошового зобов’язання зі сплати єдиного податку за 2016р. з урахуванням даних, наведених в уточнюючій податковій декларації за 2016р. від 28.03.2016р.

Проте, зазначені обставини безпідставно не враховані були посадовими особами контролюючого органу у ході проведення камеральної перевірки позивача 11.09.2017р., що призвело до протиправного застосування до позивача штрафу у сумі 8819,28 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням на підставі ст. 126 Податкового кодексу України.

Також слід зазначити про те, що є необґрунтованим застосування до позивача штрафу за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням за несплату узгодженої суми грошового зобов’язання у розмірі 44096,40 грн. на 47 календарних днів саме на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки згідно даних уточнюючої податкової декларації з єдиного податку за 2016р. від 28.03.2017р. позивач не мала грошового зобов’язання зі сплати єдиного податку, так як у рядку 14 вказаної декларації було визначено суму грошового зобов’язання, яка становила 0,00 грн.

Отже, застосування штрафу до позивача за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням за несплату грошового зобов’язання, яке становить 0,00 грн., є протиправним та необґрунтованим, так як грошове зобов’язання у позивача відсутнє.

В той же, час суд не бере до уваги посилання позивача на постанови Вищого адміністративного суду України та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, так як позивачем не надано доказів, які б свідчили, що вказані судові рішення стосуються даного предмету позову та є підставами для звільнення від доказування у розумінні ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частина 1 статті 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем ні у відзиві, ні у доданих до нього копіях документів не наведено жодних підстав, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених обставин у даній справі, досліджених доказів та аналізу вищенаведених норм податкового законодавства.

Не наведено відповідачем і доказів, які б свідчили про врахування відповідачем під час проведення камеральної перевірки позивача 11.09.2017р. даних уточнюючої декларації від 28.03.2017р. та правомірності неврахування таких даних з урахуванням норм Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку

Перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що відповідачем оспорюване податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017р. прийнято не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, тому підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.935077132.1 від 10.01.2018р. у розмірі 640 грн. 00 коп. (а.с. 3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 90, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, третя особа: Державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0054591302 від 05.10.2017р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області №0054591302 від 05.10.2017р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_2, код за РНОКПП НОМЕР_1) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. 00 коп. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1