Решение № 73586926, 16.04.2018, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/8272/16-ц

Провадження №2/523/907/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2018 р.

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Кисельова В.К.

при секретарі – Дзюба Г.І.

за участю позивачки – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, як фіктивного, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, як фіктивного. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до матеріалів кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201610000000174 від 22.03.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, було встановлено, що 22 березня 2016 року, приблизно о 01 годині 50 хвилин водій автомобіля «Volvo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, рухався по вул. Миколаївська дорога, 197, зі сторони вул. Лиманна в напрямку 7-ї Пересипської в м. Одеса, та наближаючись до розташованого праворуч залізобетонної опори, не впорався з керуванням автомобіля, виїхав за межу проїзної частини на правий тротуар, де скоїв наїзд на залізобетону опору, в результаті цього автомобіль загорівся. Внаслідок даного ДТП, ОСОБА_6, 10.03.1988. року народження, отримав тілесні ушкодження внаслідок яких, загинув на місті пригоди.

23 березня 2016 року Прокуратурою Одеської області було винесено Постанову про призначення групи Прокурорів відділу прокуратури області: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, та прокурорів Одеської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_14 та ОСОБА_15

Старшим групи прокурора відділу прокуратури області було призначено ОСОБА_16 Після призначення групи прокурорів відділу Прокуратури області, жодних процесуальних дій, спрямованих на повне та всебічне розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201610000000174 від 22.03.2016р., за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не вчинялося.

Повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України було складено 29.04.2016 року, але не вручено підозрюваному, оскільки він переховується від органів слідства.

Відповідно до вимог ст. 55 КПК України на стадії досудового розслідування, позивачка, як мати покійного, ОСОБА_6, ОСОБА_1, була залучена до кримінального провадження №1201610000000174 від 22.03.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в якості потерпілої.

В рамках кримінального провадження № 1201610000000174 від 22.03.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, позивачка, ОСОБА_1, заявила клопотання про накладення арешту на майно підозрюваного, ОСОБА_4, а також про намір подати цивільний позов, у про відшкодування шкоди завданої внаслідок злочину у розмірі 1500000 грн.

Слідчий в рамках кримінального провадження звернувся до суду з вказаним клопотанням про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4, що підтверджує Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 58245786 від 27 квітня 2016 року, реєстраційний номер 33117632, дата реєстрації 12.04.2016 року.

Однак, 12.04.2016 року, ОСОБА_4, фіктивно продав квартиру № 140 що у будинку № 28 по вулиці Академіка Сахарова 42, м. Одеса, своїй матері, ОСОБА_5, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб’єкта № 58245786 від 27 квітня 2016 року.

Позивачка вважає, що ОСОБА_4 фіктивно продав своїй матері, ОСОБА_5АДРЕСА_2, що у будинку №28 по вулиці Академіка Сахарова 42, м. Одеса, оскільки бажав ухилитись від майнової відповідальності за спричинену шкоду. Крім того, після продажу квартири він виїхав з країни та став переховується від слідства.

На підставі викладеного, позивач згідно уточнених позовних вимог, на підставі ст. 234 ЦК України, просить:

визнати фіктивним договір купівлі-продажу квартири під № 140 у будинку під № 28 по вул. Академіка Сахарова у м. Одесі, укладеного між ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та громадянкою ОСОБА_17 Федерації ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3, що зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_18, зареєстрованого в реєстрі за № 165;

визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири під № 140 у будинку під № 28 по вул. Академіка Сахарова у м. Одесі, укладеного між ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та громадянкою ОСОБА_17 Федерації ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3, що зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_18, зареєстрованого з реєстрі за № 165.

В судовому засіданні позивачка, а також її представник позовні вимоги підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Позивачка пояснила, що відповідачі фіктивно уклали між собою договір купівлі-продажу, з метою неможливості отримання нею матеріального відшкодування, як потерпілої сторони. При цьому, квартиру взагалі намагались продати, про що свідчать матеріали з агентства нерухомості. Позивачка також пояснила, що, до теперішнього часу, ОСОБА_4 не надав їй будь-якої матеріальної допомогу у зв’язку з похованням сина, а також взагалі зник з країни, а єдине його майно – квартину він продав своїй матері. За вищевказаних обставин, враховуючи відсутність будь-якої матеріального відшкодування, позивачка вважає, що позбавиться єдиного майна, що може компенсувати їй матеріальну та моральну шкоду.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаюсь на те, що для задоволення позовних вимог щодо визнання угоди фіктивною необхідна обов’язково встановити наявність умислу у обох сторін. Однак відповідачка ОСОБА_5 мала намір саме придбати квартиру у свого сина, який мав намір продати квартиру, а таким чином, у неї не було умислу щодо створення фіктивного правочину.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлявся за місцем реєстрації, проте за вищевказаною адресою не проживає, у зв’язку з чим, викликався через оголошення на сайті судова влада.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Так судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 12.04.2016р. ОСОБА_4 «Продавець», передає майно - квартиру АДРЕСА_3, у власність ОСОБА_5 «Покупець», а ОСОБА_5 «Покупець» приймає майно – квартиру АДРЕСА_3 і сплачує грошову суму у розмірі 149000 гривень. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_18 у реєстрі №165 від 12.04.2016р.. (Т.1, а.с. 41-42)

Позивачка в позовних вимог стверджує, що вищевказаний договір є фіктивним, оскільки метою даного договору було ухилення ОСОБА_4 від майнової відповідальності перед позивачкою, як потерпілій особі.

Частина 1 ст. 234 ЦК України встановлює, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Згідно ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3, належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_19, державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори 16 травня 2011 року за реєстром № 2-795, спадкова справа № 1434/2010, зареєстрованого в Спадковому реєстрі за № 51144589, згідно ОСОБА_19 про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 43550092, виданого Четвертою одеською державною нотаріальною конторою 11 квітня 2011 року та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14 червня 2011р.. (Т1., а.с. 176)

Пунктом 5.11 сторони стверджують, що цей договір вчиняється за відсутністю впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити даний договір не вкрай невигідних умовах та він не є фіктивним та удаваним…

Суд вважає, що сторони, в порушення п. 5.11 договору умисно приховали обставини, які свідчать при укладення фіктивного правочину.

Так, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201610000000174 від 22.03.2016 року було внесено повідомлення за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме, що 22 березня 2016 року, приблизно о 01 годині 50 хвилин водій автомобіля «Volvo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, рухався по вул. Миколаївська дорога, 197, зі сторони вул. Лиманна в напрямку 7-ї Пересипської в м. Одеса, та наближаючись до розташованого праворуч залізобетонної опори, не впорався з керуванням автомобіля, виїхав за межу проїзної частини на правий тротуар, де скоїв наїзд на залізобетону опору, в результаті цього автомобіль загорівся. Внаслідок даного ДТП, ОСОБА_6, 10.03.1988. року народження, отримав тілесні ушкодження внаслідок яких, загинув на місті пригоди. (Т1., а.с. 86)

29 квітня 2016р. Старшим слідчим в ОВС відділу СУ ГУНП в Одеській області було підготовлено повідомлення про підозру ОСОБА_4 щодо за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. (Т.1, а.с. 91-93)

Однак воно не було вручено, оскільки ОСОБА_4 ухилився від явки до органів досудового слідства, у зв’язку з чим, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29.04.2016р.. було надано дозвіл на його затримання. (Т.1, а.с. 94-97)

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одси від 29.04.2016р., з метою забезпечення цивільного позову та збереження майна, було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4. (Т.1, а.с. 11-12)

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_4, а також його мати ОСОБА_5 постійно проживали та були спільно зареєстровані в на ІНФОРМАЦІЯ_3 з 17.07.2002р.. (Т1, а.с. 177)

На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_5, як мати ОСОБА_4, яка спільно з ним проживала, мала об’єктивну можливість бути обізнаною щодо факту ДТП, внаслідок якого загинув син позивачки ОСОБА_6, а також щодо проведення слідчих дій щодо її сина.

Необхідно також відзначити, що після укладення договору купівлі-продажу, умови проживання для ОСОБА_5 не змінились, оскільки вона залишилась проживати у спірній квартирі.

Відповідно до ст.ст. 1200, 1201 ЦК України, позивачка має можливість вигати відшкодування їй спричиненої шкоди.

Таким чином, суд вважає, що посилання представника відповідача на те, що позивачка є неналежним позивачем суд не приймає уваги.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що, ОСОБА_4 не надав їй будь-якої матеріальної допомоги у зв’язку з похованням сина, а також взагалі зник з країни, а єдине його майно – квартиру він продав своїй матері.

За вищевказаних обставин, аналізуючи сукупність наданих доказів, суд вважає, що ОСОБА_4, а також його мати ОСОБА_5 не мали реального бажання укласти договір купівлі-продажу, а лише уклали спірний договір для вигляду, імітуючи відчуження квартири, з метою уникнення майнової відповідальності.

Судом також встановлено, що ОСОБА_5 мала бажання продати квартиру АДРЕСА_3, що підтверджується попереднім договором №41/19 про намір укласти договір від 09 червня 2016р., в якому також передбачалось отримання продавцем суми у розмірі 500 доларів США, як гарантія майбутньої угоди. (Т1.,а.с. 83-84)

Однак накладення арешту на квартиру, призвело до неможливості укладення договору купівлі-продажу.

На підставі викладеного, суд вважає, що необхідно визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_4 «Продавець», передає майно - квартиру АДРЕСА_3, у власність ОСОБА_5 «Покупець», а ОСОБА_5 «Покупець» приймає майно – квартиру АДРЕСА_3 і сплачує грошову суму у розмірі 149000 гривень, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_18 у реєстрі №165 від 12.04.2016р.. недійсним, як фіктивний правочин.

Крім того, необхідно стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 гривні 20 копійок у рівних частках, тобто по 275 гривень 60 копійок з кожного.

Керуючись 234 ЦК України, ст. ст. 2,5,10,12,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, як фіктивного – задовольнити.

2. Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_4 «Продавець», передає майно - квартиру АДРЕСА_3, у власність ОСОБА_5 «Покупець», а ОСОБА_5 «Покупець» приймає майно – квартиру АДРЕСА_3 і сплачує грошову суму у розмірі 149000 гривень, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_18 у реєстрі №165 від 12.04.2016р.. недійсним, як фіктивний правочин.

3. Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_2, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 б. 28, кв. 140), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_5, іпн. НОМЕР_3, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 б. 28, кв. 140) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, іпн. НОМЕР_4, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 б. 28, кв. 144) судовий збір у розмірі 551 гривні 20 копійок у рівних частках, тобто по 275 гривень 60 копійок з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складення повного тексту рішення, а особами, які не були присутніми під час проголошення з дати отримання копії рішення.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2018р.