Решение № 73478419, 22.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2018 року 12:44 № 826/22238/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі судового засідання Ксендзові А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомОСОБА_1до третя особа:Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Головного територіального управління юстиції у м.Києві Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3;

від відповідача 1: ОСОБА_7;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 лютого 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Головного територіального управління юстиції у м.Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», в якому просить скасувати запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 5610909) про заміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою земельної ділянки: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сільбуд» садівницьке товариство об'єднання садівницьких товариств «Каскад», АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_1, внесений 18.11.2012 20:04:33 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.09.2015 р. суддею Федорчуком А.Б. відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.11.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П.

Позовні вимоги мотивовані незаконними діями відповідача щодо проведення заміни іпотекодержателя.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, оскільки приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не вчиняв жодної нотаріальної дії щодо цього правочину, відповідно законних підстав для внесення відповідних змін у Державний реєстр у нього не було.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки на час вчинення реєстраційних дій чинне законодавство не містило заборони вчиняти реєстраційні дії іншому нотаріусу ніж той, що вчиняв перші реєстраційні дії відносно цього правочину.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наданих суду письмових пояснень зазначає, що лише з 01.01.2013 р. при вчиненні нотаріальних дій нотаріусами проводиться реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речових прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01.01.2013 р. Спірні правовідносини виникли до 18.11.2012 р., тобто до надання приватним нотаріусам на законодавчому рівні функції державного реєстратора. Отже, станом на 12.11.2012 р. нотаріуси не здійснювали формування матеріалів реєстраційної справи та не направляли їх до Головного територіального управління юстиції у м.Києві на зберігання.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наданих суду письмових пояснень на заперечення просить суд скасувати оскаржуваний запис. Обґрунтовуючи свої пояснення зазначає, що оскільки відступлення прав за іпотечним договором відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Окрім того зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин, нормативними актами не передбачено, що вчинення нотаріальної дії та внесення змін до Державного реєстру має відбуватися одним і тим же нотаріусом. Водночас зазначає, що на час вчинення нотаріусом запису до реєстру про заміну іпотекодержателя діяла редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 04.07.2012 р., а саме, що державна реєстрація прав та обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дій (відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Тобто, на думку представника третьої особи, відповідач не мав права здійснювати заміну іпотекодержателя, а вказану норму закону нотаріус проігнорував, чим грубо порушив норми діючого на той час законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.11.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 зареєстровано обтяження в Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер обтяження 5610909, згідно якого іпотекодержателем належного ОСОБА_1 на праві приватної власності майна (земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сільбуд» садівницьке товариство об'єднання садівницьких товариств «Каскад», АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_1), зазначено ПАТ «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, м.Київ, вул.Щорса, буд. 36.

Згідно внесеного до Державного реєстру запису, приватним нотаріусом було змінено іпотекодержателя належного позивачу майна з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк».

Про внесення вищевказаних записів до реєстрів позивачу стало відомо 31.01.2015 р. після отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 43007135.

Позивач вважає, що вказані записи вчинено з порушенням приписів закону з наступних підстав.

Так, 31.08.2007 р. між позивачем та АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк») було укладено кредитний договір № 2706/0807/71-329. В забезпечення виконання умов Кредитного договору 31.08.2007 р. між позивачем та АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк») укладено іпотечний договір № 2706/0807/71-329-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № кдз-4271. Предметом вказаного договору є: садовий будинок, загальною площею 36,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Хотянівка, «Сільбуд» садівницьке товариство об'єднання садівницьких товариств «Каскад», АДРЕСА_2 та земельна ділянка, загальною площею 0,051 га, що знаходиться за адресою: територія Хотянівської сільської ради с/т «Сільбуд», кадастровий номер: НОМЕР_1.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру іпотек, станом на 31.08.2015 р., іпотекодержателем заставного майна є ПАТ «Дельта Банк». Підставою обтяження вказано договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» 25.05.2012 р. Тобто 18.11.2012 р. відповідачем було проведено заміну іпотекодержателя.

Позивач, вважаючи, що відповідачем незаконно проведено заміну іпотекодержателя, оскільки договір іпотеки посвідчував приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту положень ст.1 Закону України «Про іпотеку» (чинного на момент прийняття оскаржування рішення), «іпотека» - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 3 вищезазначеного Закону, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, слід зазначити, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ст. 4 вказаного вище Закону, обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

А за змістом ст.19 цього ж Закону, зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.24 Закону «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором,і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

При цьому, необхідно зауважити, що правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню, відомості про таке відступлення - державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з положень ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі-Закон № 1952-IV), в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону.

Частиною 1 ст.9 даного Закону також визначено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що 18.11.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 зареєстровано обтяження в Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер обтяження 5610909, згідно якого іпотекодержателем належного ОСОБА_1 на праві приватної власності майна (земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, «Сільбуд» садівницьке товариство об'єднання садівницьких товариств «Каскад», АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_1), зазначено ПАТ «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, м.Київ, вул.Щорса, буд. 36.

Згідно внесеного до Державного реєстру запису, приватним нотаріусом було змінено іпотекодержателя належного позивачу майна з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк».

Вважаючи даний запис протиправним, позивач просить скасувати його, мотивуючи тим, що відповідно до вищезазначеного Закону № 1952-IV державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном проводиться нотаріусом, який вчинив таку дію. Так, приватний нотаріус Кондратюк провів незаконно заміну іпотекодержателя, оскільки іпотечний договір посвідчував інший приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Крім того, за змістом ст.15 даного Закону, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальних дій проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Так, Закон № 1952-IV на момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року діяв у редакції від 16.03.2010 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 7, 8, 9 ст.16 цього Закону (у редакції від 16.03.2010 р.) заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина.

Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Державна ж реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якою встановлюється заборона на розпорядження нерухомим майном, або особи, в інтересах якої встановлюється обтяження.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав особи, визначені у ч.7 цієї статті, повинні повідомити орган державної реєстрації прав про наявність встановленої законом заборони на відчуження нерухомого майна.

Отже, на час вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року діяла норма Закону, яка, в свою чергу, передбачала, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу чи посадової особи, якою встановлюється заборона на розпорядження нерухомим майном, або особи, в інтересах якої встановлюється обтяження ч. 8 ст. 16 Закону.

Таким чином, стаття 16 Закону на той час не містила норми, яка б зобов'язувала особу подати заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, нотаріусу, яким вчинено таку дію. Дана норма набрала чинності з 04.07.2012 року, тобто після укладення договору купівлі-продажу прав вимоги, а тому, суд вважає, що в даному випадку, дія норми ст.16 Закону в редакції від 04.07.2012 року не може розповсюджуватись на правовідносини, які фактично виникли до набрання нею чинності.

Оскільки сам договір купівлі-продажу був укладений та посвідчений нотаріально 25.05.2012 року, то до правовідносин щодо реєстрації внесення змін до державного реєстру стосовно обтяжень необхідно застосовувати Закон України у редакції від 16.03.2010 року.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що визначення, яке міститься в Законі про те, що «заява подається до нотаріуса, яким вчинено таку дію» не можна трактувати як виключне право подання такої заяви до тієї самої особи-нотаріуса, адже нотаріус, який раніше вчиняв дану дію, на момент внесення змін може не займатись нотаріальною діяльністю, виїхати на інше місце проживання, або ж вчиняти нотаріальні дії в іншому нотаріальному окрузі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону в редакції від 16.03.2010 року, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина.

Отже, відповідно до даної норми Закону, головною умовою реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до Закону є подання заяви до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна.

Як видно з матеріалів справи, іпотечне майно, а саме спірна квартира знаходиться на території м. Києва.

Нотаріальні дії з приводу посвідчення договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, а оскаржуваний запис вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

Іпотечний договір від 31.08.2077 р. № 2706/0807/71-329-Z-1 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Відповідно до п.5 Тимчасового порядку Державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 410 від 31.03.2004 р., у редакції, що діяла станом на 24.05.2010 року, визначено, що державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою може здійснюватися будь-яким реєстратором.

Зазначена норма на час укладення договору купівлі-продажу права вимоги від 25.05.2012 року не була скасована та визнана неконституційною, а отже була чинною.

Відповідно до п.2 Порядку № 410, у цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

- реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком;

- внесення запису до Реєстру - занесення до єдиної комп'ютерної бази даних за порядковим номером відомостей про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної.

Крім того, слід зазначити, що дана норма діяла і під час внесення приватним нотаріусом оскаржуваних змін.

Більш того, суд звертає увагу ще й на те, що Порядок № 410 ніяким чином не порушує прав та інтересів позивача, так як сам кредитний договір від 31.07.2007 року, укладений між позивачем та АКБ «ТАС-Комерцбанк», іпотечний договір від 31.08.2007 року, договір купівлі-продажу права вимоги від 25.05.2012 року не визнані у встановленому порядку недійсними і, як свідчать матеріали справи, позика (т.б. кредитні кошти) до теперішнього часу позивачем не повернута в повному обсязі.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що оскільки правовідносини між ОСОБА_1 та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виникли до 01.01.2013 р., тобто в той час, коли нотаріуси не здійснювали функцій реєстраторів прав на нерухоме майно та відповідно не формували реєстраційні справи, а норми чинного законодавства не містили обов'язку останніх здійснювати реєстраційні дії відносно правочину одним і тим же нотаріусом, відповідно підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного запису у суду відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, оцінивши докази, які є у справі, та пояснення сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у позові відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (04212, АДРЕСА_1) відмовити повністю.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко

Повний текст судового рішення складено та підписано 27.03.2017 р.