Решение № 73453085, 16.04.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.04.2018

Справа № 357/2975/17

2/320/161/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого судді Редько О.В., при секретарі Колесніковій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа – приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа – приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору.

Згідно уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним кредитний договір № Ж325/6-к від 7 лютого 2007 року укладеного між позивачкою та ПАТ «Укрсоцбанк» в частині п.п. 4.4 та п.п. 4.5. договору, оскільки на її думку зміст цих підпунктів договору суперечить ст. 611 ЦПК України.

В судове засідання сторони та їх представники не з’явилися.

Від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. Уточнені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Від представника банку надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги не взнає, вважає їх безпідставними та просить суд відмовити в їх задоволенні.

В матеріалах справи наявна письмова заява від приватного нотаріусу Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 про розгляд справи у її відсутність. Заперечень не надано.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07.02.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №Ж325/6-к, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 4800,00 доларів США, зі сплатою 12,7% річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості щомісяця до 10-го числа: починаючи з березня 2007 року по лютий 2027 року включно по 170 доларів США 00 центів; з кінцевим терміном повернення останньої його частини в сумі 278,00 доларів США не пізніше 05.02.2027 року (включно).

Як вбачається з п.1.2 Кредитного договору (а.с.5-6) кредит наданий позичальнику на придбання нерухомого майна квартири, що знаходиться за адресою пр.-т ОСОБА_3 69 кв. 1.

У відповідності до додаткової угоди № 1 про внесення змін до Договору кредиту №Ж325/6-к від 07.02.2007 року сторони погодили збільшення процентної ставки до 14,0% річних.

Вищевказана квартира дійсно належала на праві приватної власності ОСОБА_1, на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 07.02.2007 року /а.с.9/, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів./а.с.11/

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

У договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст.627 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 10.10.2011р. у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 ,ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Так, звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначив, що підставами для визнання недійсним укладеного у 07.02.2007 року кредитного договору є невідповідність його змісту вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», що виразилося в ненаданні йому відповідачем у повному обсязі інформації про умови кредитування, крім того, умови договору є несправедливими, не відповідають вимогам ст. 611 ЦК України.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Частиною 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», та ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансові послуги врегульовують питання щодо відомостей, які кредитодавець має у письмовій формі повідомити споживачеві перед укладенням договору споживчого кредитування.

У частині 4 пункту 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» ( в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

В кредитному договорі № Ж325/6-к від 7 лютого 2007 року, виконані умови передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сторони узгодили всі його істотні умови: суму кредиту, дату видачі кредиту, річну відсоткову ставку, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; позивач особистим підписом засвідчив, що він ознайомився та погодився з умовами цього договору, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішній волі; виконання банком зазначених умов підтверджено позивачем, який особисто підписав кредитний договір, чим засвідчив отримання вищевказаної інформації та те, що він погодився з умовами договору; на момент укладення кредитного договору позивач не навів жодних зауважень щодо змісту цього правочину, протягом тривалого часу виконував свої обов'язки за договором із повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Заборону надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України встановлено Законом України від 22 вересня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» який набрав чинності 16 жовтня 2011 року.

З огляду на правила дії законів у часі недодержання вимог статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», які внесені 22 вересня 2011 року, не може бути підставою для визнання недійсними умов кредитного договору, укладеного 07 лютого 2007 року до набрання чинності цих змін.

Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2018 року у справі № 61-191 св 18.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до п.п. 4.4. у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов’язків визначених п. п. 3.3.2.-3.3.5., 3.3.10.-3.3.12., 3.3.15. цього Договору, порушення Позичальника умов договорів визначених, визначеного п. 1.3. цього Договору, протягом більше, ніж десяти робочих днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, Позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню)

Згідно з підпунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених підпунктами 3.1.1. цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Зі змісту вказаних підпунктів вбачається, відповідальність позичальника за порушення різних умов договору яка виражається у погашенні протягом одного робочого дня Кредиту в повному обсязі та сплати процентів за фактичний час використання кредиту, а також нарахованих штрафних санкцій (штраф, пеню). Тому твердження відповідача щодо подвійного застосування відповідальності не відповідають дійсності та містяться в умовах договору.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

За правилами ст. 1054 ЦК України, надання кредитів та їх повернення здійснюється виключно на договірних відносинах.

Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати спірний кредитний договір несправедливим, оскільки при підписанні зазначеного договору позивач ознайомилась та погодилась з його умовами, що підтверджується її особистим підписом. Кредитний договір укладений сторонами з дотриманням вимог закону, необхідних для чинності правочину, а належних і допустимих доказі протилежного позивачем не надано.

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа – приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, а тому вважає необхідним відмовити в їх задоволенні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,60,212, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа – приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

В зв’язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання рішення суду підписано без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду /підпис/ ОСОБА_4