Постановление суда № 73444455, 02.04.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 квітня 2018 року Справа № 804/2244/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Новомосковської місцевої прокуратури до Новопідкрязької сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2018 року Новомосковська місцева прокуратура звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новопідкрязької сільської ради, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Новопідкрязької сільської ради Дніпропетровської області з питання незатвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населення (їх частин), а саме дитячого майданчика, який розташований на пришкільній земельній ділянці у с. Новопідкряж;

- зобов'язати Новопідкрязьку сільську раду Дніпропетровської області вчинити дії по розробленню та затвердженню планів технічної інвентаризації та паспортизації дитячого майданчика, який розташований на пришкільній земельній ділянці у с. Новопідкряж.

Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Разом з тим, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 1-3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII (далі - Закон України №1697-VII), представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Суд зазначає, що у відповідності до положень ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Тобто, із позовом до суду має право звертатись саме прокурор, в тому числі і керівник місцевої прокуратури.

Як вбачається з тексту позовної заяви, у якості «Позивача» у позові вказано - «Новомосковську місцеву прокуратуру»; у якості «Органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах» зазначено про те, що «він відсутній»; підписано позовну заяву - керівником Новомосковської місцевої прокуратури, молодшим радником юстиції Носенко А.О.

Між тим, у позовній заяві у якості позивача вказано - Новомосковську місцеву прокуратуру, що не відповідає вимогам ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України та не узгоджується із компетенцією прокурора, визначеною в ст. 23 закону України «Про прокуратуру».

Суд також зазначає, що заявником не наведено належного обґрунтування в чому конкретно полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту саме з боку прокурора, а також, в чому полягає не здійснення або неналежним чином здійснення органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також, чи відсутній орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції контролю у спірних правовідносинах.

Так, посилаючись на бездіяльність «Відповідача» - Новопідкрязької сільської ради, прокурором лише зазначено про те, що ним не здійснено паспортизацію та не проведено інвентаризацію дитячого майданчику по вул. Комарова на території сільради, при цьому, не зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні контрольні функції у спірних правовідносинах, що прямо передбачено вимогами ч. 4 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

Згідно частини 1 статті 6 Закону № 3038-VI, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» (частина 2 статті 6 Закону № 3038-VI).

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (частина 2 статті 6 Закону № 3038-VI).

У разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду (ч. 2 ст. 7 Закону № 3038-VI).

Відповідно до Положення про державну архітектурно - будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року № 294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

В матеріалах позовної заяви відсутні докази того, що сільською радою не утворено виконавчого органу з питань державного архітектурно-будівельного контролю, а уповноважений орган, в даному випадку - Департамент Державної архітектурно - будівельної інспекції у Дніпропетровській області не має можливості виконувати свої функції по здійсненню державного архітектурно - будівельного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності, у зв'язку з чим, суд дійшов до висновку, що прокурор при зверненні із позовом у даній справі не обґрунтував з посиланням на конкретні докази неможливості подання позовної заяви позивачем самостійно.

В силу пункту 7 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Виходячи з наведеного, позовна заява Новомосковської місцевої прокуратури підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 169, 248, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Новомосковської місцевої прокуратури до Новопідкрязької сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева