№ 73420321, 16.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15634/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 (представник ОСОБА_4, посвідчення адвоката №414910 від 19.05.2010 року, договір про надання адвокатських послуг від 12.04.2018 року) до Києво-Святошинської районної ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської районної ради Київської області про визнання неправомірним та скасування розпорядження голови Києво-Святошинської районної ради № 151 - К від 27.10.2017, зобов'язання відповідача внести запис до трудової книжки, зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 27.11.2017 по 20.12.2017 включно та зобов'язання відповідача відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3248,00 грн.

31.01.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання від представника відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року провадження у справі було закрито.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та на порушення норм матеріального і процесуального права просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідачем було надано до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що відносини з приводу призначення чи звільнення директора комунального підприємства, установи чи організації є трудовими, а тому їх не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.08.2016 розпорядженням голови Києво-Святошинської районної ради № 120-К ОСОБА_3 був прийнятий на посаду виконуючого обов'язки директора Державного комунального підприємства "Ремонтно- будівельного управління" Києво-Святошинської районної ради Київської області.

27.10.2017 розпорядженням голови Києво-Святошинської районної ради № 151-К позивача звільнено з займаної посади, відповідно до п. 20 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи Протокол № 26 від 26.10.2017 Постійної комісії з питань управління комунальним майном, діяльності комунальних підприємств, житлово-комунальногогосподарства, паливо-енергетичного комплексу та енергозберігаючих технологій Києво-Святошинської районної ради.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Суд звертає увагу на те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності саме рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В свою чергу, відповідно до положень, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як зазначено в пункті 34 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", пунктом 30 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 3.1.6 пункту 3.1 розділу 3 Державного класифікатора України "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" комунальне підприємство - підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Комунальна організація (установа, заклад) утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління (підпункт 3.4.5 пункту 3.4 розділу 3 даного Класифікатора).

Також, відповідно до Порядку управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селища, міст Києво-Святошинського району Київської області, затвердженого Рішенням сесії Києво-Святошинської районної ради VI скликання від 31.03.2015 № 485-42 VI (зі змінами) визначено умови управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селища, міст Києво-Святошинського району Київської області, призначення та звільнення керівників підприємств, установ та організацій, заснованих на спільній власності. Відповідно до п. 3.1.6 Порядку управління, в разі відсутності керівника підприємства, установи, організації головою ради призначається тимчасово виконуючий обов'язки керівника підприємства, організації або установи до призначення керівника, у відповідності до даного Порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що комунальні підприємства, установи чи організації не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, а діяльність директора комунального підприємства, установи чи організації не належить до публічної служби, визначеної цим Кодексом, а отже, відносини з приводу призначення чи звільнення директора комунального підприємства, установи чи організації є трудовими.

Аналогічна правова позиція міститься у п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", відповідно до якого діяльність особи, призначеної у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління на посаду керівника юридичної особи - суб'єкта господарської діяльності (наприклад, керівник житлово-експлуатаційної організації, призначений на цю посаду відповідним органом місцевого самоврядування), що функціонує на основі права господарського відання або права оперативного управління, або за рішенням органу місцевого самоврядування, не є публічною службою, передбаченою п. 15 ст. 3 КАС (у редакції до 15.12.2017). Трудові правовідносини таких осіб регулюються законодавством про працю, а спори із цих питань розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, в даному випадку справа підлягає вирішенню Києво-Святошинським районним судом Київської області за правилами ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 310, 312, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку