Постановление суда № 73380097, 16.04.2018, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1892/17

провадження №1-кс/283/182/2018

У Х В А Л А

16 квітня 2018 року Слідчий суддя Малинського районного суду Житомирської області Ярмоленко В.В., з секретарем судових засідань Пух Н.М., за участю старшого слідчого СВ Малинського ВП Романюк Ю.В., прокурора Коростишівської місцевої прокуратури Яричевської Н.М., розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Малинського відділення поліції Романюк Ю.В. в рамках кримінального провадження внесеного 02.09.2016 року за № 42016061190000021 про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4, працюючи на посаді начальника міського відділу освіти, зловживаючи своїм службовим становищем та шляхом службового підроблення заподіяв тяжкі наслідки загальному фонду державного бюджету та місцевому бюджету Малинської міської ради на суму 339817,31 грн.

28 лютого 2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364 та ч.2 ст.366 КК України.

Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_4 несе відповідальність за шкоду, яка завдана внаслідок вчинення ним злочинів, а тому з метою забезпечення можливого цивільного позову є необхідність накладення арешту на майно підозрюваного, яке належить йому на праві приватної власності - житловий будинок АДРЕСА_1 слідчий просить накласти арешт на даний об'єкт нерухомості.

Прокурор підтримала дане клопотання.

Підозрюваний заперечуючи щодо недоцільності вимог клопотання, зазначив, що в даному будинку проживають ще троє малолітніх онуків.

Дослідивши надані матеріали, вважаю, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Дана норма передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбачених пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Звертаючись вдруге з аналогічним клопотанням, слідчий не довів мету забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на майно підозрюваного , оскільки відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення відбувається шляхом подачі відповідного позову.

Інші підстави накладення арешту також відсутні, оскільки житловий будинок не є речовим доказом у кримінальному проваджені, санкції статті, в яких підозрюється ОСОБА_4 не передбачають спеціальної конфіскації або конфіскації майна.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки слідчим не доведена необхідність арешту вказаного майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, -

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження № 42016061190000021 від 02.09.2016 року - відмовити.

На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області.

Слідчий суддя