Решение № 73369622, 11.04.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.2018 м. Ужгород Справа № 907/53/18

Суддя господарського суду Закарпатської області Бобрик Г.Й.

за участі секретаря судового засідання Раткевич В.С.

розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м.Ужгород

до фізичної особи - підприємця Ціцак Лілії Михайлівни, м.Ужгород

про стягнення 12537,90 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Гомза Д.В., представник, довіреність від 02.01.2018.

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Позивач Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород звернувся з позовом до господарського суду Закарпатської області про стягнення з фізичної особи - підприємця Ціцак Лілії Михайлівни, м. Ужгород суми 12537,90 грн., в тому числі 11970,00 грн. заборгованості по орендній платі та 567,90 грн. пені (суть викладена з урахуванням заяви про уточнення та зменшення розміру позовних вимог).

Ухвалою суду від 09.02.2018 по справі № 90753/18 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 06.03.2018.

Ухвалою суду від 06.03.2018 підготовче засідання відкладено на 27.03.2018 у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву на позов та не з'явленням у судове засідання.

Ухвалою суду від 27.03.2018 підготовче засідання відкладено на 11.04.2018 з підстав зазначеній у ній.

Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Уповноважений представник позивача, присутня у судовому засіданні, просить суд задоволити позов в частині 11970 грн. основного боргу та зменшити розмір пені до суми 567,90 грн., у зв'язку із уточненням та зменшенням її розміру. Згідно ст. 42, 45 ГПК України заяви позивача прийняті судом.

Водночас просить суд закінчити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті в даному судовому засіданні, поза як, відповідач не надав суду відзив на позов, не з'явився у судове засіданні, заборгованість не погашає з 2015 року.

Відповідач відзиву по суті заявлених позовних вимог суду та позивачу не подав, свого повноважного представника у судове засідання не направив. У матеріалах справи містяться відомості стосовно повернення відділенням поштового зв'язку повідомлень суду про розгляд справи з причин спливу строку зберігання поштових відправлень.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії зазначені у частині другій статті 182 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого засідання та за письмовою згодою учасника справи розпочав розгляд справи по суті у відповідності з положеннями ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2015 року між позивачем Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради - (далі Орендодавець) та відповідачем ФОП Ціцак Лілією Михалівною (далі Орендар) було укладено договір № 19 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою.

Відповідно до п. 1 цього Договору сторони погодили, що предметом договору є надання позивачем відповідачу права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення відкритого літнього майданчика для здійснення підприємницької діяльності площею 15,0 кв. м. за адресою: вул. Л. Толстого, 5а в місті Ужгороді на умовах оренди на терміни відповідно до 6.1 цього Договору.

Договір діє до 01 листопада 2019 року (п.6.1).

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що конструктивний елемент благоустрою - фігурний елемент мощення передається в оренду за актом прийому-передачі, який підписується одночасно із цим Договором.

Відповідно до акту приймання-передачі від 05.06.2015 року Департамент міського господарства Ужгородської міської ради передав, а ФОП Ціцак Л.М. прийняла в строкове платне користування конструктивний елемент благоустрою - фігурний елемент мощення площею 15 кв. м. за адресою: м. Ужгород, вул. Л. Толстого, 5а.

Відповідно до пункту 3.2 договору орендна плата вноситься Орендарем щомісячно до 15 числа поточного місяця у грошовому вигляді в розмірі 630,00 грн. на місяць шляхом перерахування місячної суми, в тому числі ПДВ 105,00 грн.

Згідно п. 2.2.2 договору ФОП Ціцак Л.М. зобов'язалася вносити орендну плату рівними частками не пізніше 15 числа кожного календарного місяця терміну оренди.

Зважаючи на наявність заборгованості позивач неодноразово звертався до відповідача з претензією - вимогою про сплату наявної заборгованості (містяться в матеріалах справи).

Однак, відповідач, всупереч взятих на себе договірних зобов'язань, допустив заборгованість по орендній платі, яка станом на момент звернення позивачем до суду, за розрахунками позивача, долученими до позовної заяви становить 11970,00 грн. У зв'язку з простроченням сплати вказаної заборгованості, позивачем також заявлено до стягнення пеню в розмірі 567,90грн. пені на суму боргу за весь період прострочення відповідно до п.4.1 договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново -господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Умовами договору встановлено для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. п. 5.2., 5.6. Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

З урахуванням умов Договору та поданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач мав сплатити позивачу орендну плату в розмірі 12537,90 грн.

Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендної оплати у розмірі 11970 грн., відповідачем у ході розгляду справи не спростовано, а тому позовні вимога в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача суму 567,90 грн. пені за несвоєчасну оплату орендованого майна.

Статтею 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Позивачем не надано суду обгрунований детальний розрахунок заявленої до стягнення суми пені з урахуванням спірного періоду виникнення заборгованості (квітень 2015 - жовтень 2017) та з урахування вимог закону, вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку позовної давності, що унеможливлює здійснення судом перевірки заявленої до стягнення суми пені, суд відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає без розгляду позов в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород до фізичної особи - підприємця Ціцак Лілії Михайлівни м. Ужгород про стягнення суми 11970 грн. є законними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню судом. Позовні вимоги, в частині стягнення 567,90 грн. пені судом залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Витрати із сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України,

суд покладає на відповідача повністю, оскільки по його вині спір доведено до вирішення у суді.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 239, 240, 247, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця Ціцак Лілії Михайлівни (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської рад (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3 ідентифікаційний код 36541721) суму 11970 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят грн.) боргу, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Вступна та резолютивна частина проголошена 11.04.2018.

Повне судове рішення підписано 13.04.2018.

Суддя Бобрик Г.Й.