Решение № 73355762, 13.04.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/246/18

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 квітня 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді – Масленикова О.А.

за участю секретаря судового засідання – Фоміної О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами

цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Кілійської районної державної адміністрації

про

визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кілійської районної державної адміністрації про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки № 168 від 16.07.2007 р. З позовної заяви, вбачається, що 30.01.2018 р. позивачем був отриманий лист Кілійської районної державної адміністрації з угодою про розірвання договору оренди земельної ділянки на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації. Про обставини що, на підставі вказаного розпорядження, товариству з обмеженою відповідальністю «Діолекс» була надана в оренду строком на 49 років земельна ділянка площею 4,00 ra, яка знаходиться у Кілійському районі Вилківська міська рада, позивач дізнався коли у Кілійської районної державної адміністрації 30.01.2018р. його було ознайомлено з розпорядженням Одеської ОДА. Надана додаткова угода є протиправною яка не відповідає нормам чинного законодавства та підлягає негайному скасуванню по вказаним нижче підставам. Вказана земельна ділянка площею 4,00 га знаходиться на острові Анкудиново №16 м. Вилкове Кілійського району Одеської області, кадастровий номер 5122310300:01:008:0001 та на підставі довгострокового договору оренди № 168 від 16.07.2007 р. знаходиться в оренді у позивача, який як орендар земельної ділянки сумлінно виконує свої зобов'язання як сторона договору, сплачує в повному обсязі орендну плату за земельну ділянку, не звертаючи на те, що власники нерухомого майна на неї постійно змінюються. Згідно договору купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд від 14.11.2007 р., нежитлові будівлі та споруд були продані позивачем, приватному підприємству « Інтер-Трейд-Тур». Покупець « ПП «Інтер-Трейд-Тур» використовував будівлі на свій розсуд, а за оренду землі сплачував позивач. При банкрутстві ПП « Інтер-Трейд-Тур» на аукціон було виставлено майно яке належало підприємству, нежитлові будівлі та споруди, а земельна ділянка не вказувалась, так як було відомо з державного реєстру, що вона знаходиться в оренді у фізичної особи. Згідно протоколу прилюдних торгів від 14.04.2016p. переможцем електронних торгів арештованого майна ПП «Інтер-Трейд-Тур» було признано приватне підприємство «Діол». Ha підставі вказаною факту приватний нотаріус Кілійського районного нотаріального округу ОСОБА_2Є 22.07.2016 р. видав свідоцтво ПП «Діол» на майно. Відповідач при наданні угоди про розірвання довгострокового договору оренди, грубо порушив законне право користувача земельної ділянки, а також умови договору оренди від 16.07.2007p. В період придбання нерухомого майна, нежитлових будівель та споруд, ані підприємство боржник ПП «Інтер-Трейд-Тур», ані ПП «Діол» та ТОВ «Діолекс» ніяких прав на земельну ділянку не мали і не мають. Тому зобов'язання органу виконавчої влади надати земельну ділянку на підставі договору оренди за відсутності відповідного рішення користувача є порушенням законів України, оскільки вони не передбачають обов’язку власника користувача земельної ділянки прийняти рішення про укладання договору оренди землі. Зважаючи на вищезазначене, позивач просив суд визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки № 168 від 16.07.2007 р., яка знаходиться в оренді у позивача.

Ухвалою судді від 21 лютого 2018 року відкрито спрощене провадження у справі, про що повідомлені сторони.

Відповідач належним чином повідомлений про строк подання відзиву, однак відзив у встановленому законом порядку та у встановлений в ухвалі про відкриття спрощеного провадження строк, до суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З досліджених доказів суд встановив наступні фактичні обставини:

16.07.2007 року між Кілійською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 було укладено довгостроковий договір оренди землі № 168 з підписами та печатками сторін зазначеного договору.

З листа Кілійської районної державної адміністрації № 18/201 від 29.01.18 р. адресованого ОСОБА_3 вбачається, що Кілійська РДА просить ОСОБА_1 підписати Угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 4,0 га, яка розташована на території Вилківської міської ради (о. Анкундиново) до земель державної власності та повернути їх у 5-ти денний термін до райдержадміністрації для відповідної реєстрації.

Додана до відповідного листа Угода від 2018 р. про розірвання договору оренди землі за згодою сторін між Кілійською РДА та ОСОБА_1 не містить ані дати укладення, ані підпису орендаря – ОСОБА_1

При ухваленні рішення судом застосовано наступні норми права:

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Статтею 638 ч.1 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до умов статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Зі ст. 642 ЦК України вбачається, щ о відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Як зазначено у ст. 651 ЦК України – зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що стосовно угоди про розірвання договору оренди землі за згодою сторін, відносно якої заявлено позовні вимоги про її недійсність, відсутня згода позивача, як сторони договору оренди земельної ділянки, на таке розірвання дорву. Відповідні обставини підтверджуються як відсутністю дати укладення відповідної угоди так і підписом позивача, що б свідчило про прийняття ним пропозиції відповідача про розірвання договору.

Отже, відповідна пропозиція відповідача про розірвання договору, не прийнята позивачем, тобто договір оренди земельної ділянки є чинним, а тому відсутні підстави для задоволення позову в зв’язку з недоведеністю порушення прав позивача направленням йому відповідачем відповідної пропозиції.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв’язку з чим в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК, ст. ст. 638, 640, 641, 642, 651 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Кілійської районної державної адміністрації про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_4