Решение № 73344276, 12.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2018 року № 826/4207/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта банк"

Кадирова Владислава Володимировича;

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - відповідач-1, Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2, Фонд), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" на підставі якого ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 26 червня 1996 року) не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за своїми вкладами в ПАТ "Дельта Банк", а саме: наказ № 821 від 17.09.2015 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» у частині, що стосується ОСОБА_1;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" подати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 26 червня 1996 року) як владника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США № 009-09504-230215 від 23 лютого 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (суддя Мазур А.С.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року адміністративну справу прийнято до провадження під головуванням судді Дегтярьової О.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2018 року, для розгляду справи №826/4271/16 було визначено суддю Аверкову В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року адміністративну справу №826/4207/16 прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду.

23 лютого 2018 року суд, відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) було укладено договір №009-09504-230215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 23.02.2015.

Згідно з умовами зазначеного договору, сума вкладу складає 5400,00 доларів США та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 09.03.2014 включно під 5,5 процентів річних.

23.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №009-09504-230215 від 23.02.2015 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США, згідно якої сторони домовились викласти пункт 1.8 статті 1 Договору у наступній редакції: « 1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються.

У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування / перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 23.02.2015 №46279525, ОСОБА_3 на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_1 перерахувала кошти в розмірі 5400,00 доларів США.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича. Тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 08 квітня 2015 року № 71 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк". Згідно з даним рішення тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно.

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 серпня 2015 року №147 строк дії тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" продовжено до 02 жовтня 2015 року.

15 вересня 2015 року протоколом засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" від 29 травня 2015 року №408, затверджено результати перевірки якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та перелік відповідних правочинів викладено в додатку №1 до вказаного протоколу. Також відповідно до зазначеного протоколу запропоновано Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та щодо застосування наслідків такої нікчемності.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. 16 вересня 2015 року видано наказ №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями".

Протоколом від 22 вересня 2015 року засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" від 12 березня 2015 року №73, рекомендовано Уповноваженій особі Фонду після запровадження процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" видати відповідний наказ щодо обмеження на час ліквідації Банку виплат коштів вкладникам - отримувачам коштів, за рахунками, перелік яких міститься в Додатку №2 до цього Протоколу.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. 22 вересня 2015 року з метою недопущення подвійних виплат вкладникам гарантованої суми відшкодувань коштів Фондом видано наказ №836 "Про внесення змін до Наказу від 16 вересня 2015 року № 13 (не застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та застосувати реституцію на зазначеними в пункті 1.5. Договорами виключно на підставі рішення суду, винесеного на користь Банку).

Листом № 8821/1619 від 23 вересня 2015 року Публічне акціонерне товариства "Дельта Банк" (тимчасова адміністрація) повідомило позивача про те, що договір банківського вкладу (депозиту) від 23 лютого 2015 року №009-09504-230215, укладений між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, є нікчемним, згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та наголошено на тому, що відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" 05 жовтня 2015 року винесено наказ №15 "Про обмеження здійснення на час ліквідації АТ "Дельта Банк" операцій щодо виплат коштів вкладникам - фізичним особам за відповідними рахунками".

ОСОБА_1, вважаючи протиправним рішення про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 23 лютого 2015 року №009-09504-230215 та вважаючи, що її має бути включено до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", звернулася з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд зазначає наступне.

Суду відома позиція Верховного Суду України, викладена у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №826/2043/15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, згідно з якою на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства; однак, суд відступає від вказаної позиції, виходячи із наступного.

Висновок Верховного Суду України зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на правовідносини, які врегульовані нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку, належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Проте, на думку суду, застосування норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у контексті спірних правовідносин є помилковим, виходячи з такого.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Пункт 2 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам.

З наведеного слідує, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Разом з цим, частиною третьою статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Суд звертає увагу, на те, що спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним Законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.

Частина восьма статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.

У свою чергу норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають особливу процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку, відмінну від порядку ліквідації банкрута, яка здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснюється на підставі відповідної постанови Правління Національного банку України за правилами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що не передбачає порушення справи про банкрутство в господарському суді.

Суд також зауважує, що за суб'єктним складом відповідачів та характером виконуваних ними функцій дана справа є публічно-правовим спором.

Так, згідно з частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до визначення пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції.

За визначенням статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Частина перша статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює зокрема такі функції: здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Відповідно до положень частин першої-третьої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Фонд та уповноважена особа Фонду виконують управлінські владні функції, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у тому числі по виконанню дій із забезпечення виведення банку з ринку та організації виплат відшкодувань за вкладами.

Зазначене кореспондується із позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", а саме у пункті 25 зазначеної постанови Пленум Вищого адміністративного суду України вказав наступне: "Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.

Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України".

Крім того, з урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносини виникли між вкладником, Фондом і його Уповноваженою особою як наслідок запровадження процедури ліквідації банку, а не у межах процедури банкрутства, та без участі банку, як боржника.

Отже, суд приходить до висновку, що даний спір з приводу виконання відповідачами владних управлінських функцій є публічно-правовим та має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складання Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду регламентовано частиною першою статті 26, частинами першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; пунктами 3, 4, 5, 6 Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за № 1548/21860.

Відповідно до наведених норм вказана процедура включає наступні етапи: складення протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; затвердження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та формування переліку вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Обов'язок Фонду безпосередньо або уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень щодо забезпечення перевірки правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними; підстави для визначення правочинів (договорів) нікчемними; право повідомляти сторони за договорами про нікчемність договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів встановлено частинами другою та третьою статті 38 та пунктом 4 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до протоколів засідань Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", призначеної наказами від 29 травня 2015 року №408, від 12 березня 2015 року №73, та наказів від 16 вересня 2015 року №813, від 05 жовтня 2015 року №15, застосовано наслідки нікчемності догорів банківського вкладу (депозиту) згідно з додатком та, зокрема, договору банківського вкладу (депозиту) від 23 лютого 2015 року №009-09504-230215.

У письмових запереченнях на позов, відповідач-1 стверджує, що правочин, укладений між позивачем та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було визнано нікчемним на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З аналізу договору банківського вкладу (депозиту) від 23 лютого 2015 року №009-09504-230215 вбачається, що він не містить в собі жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за зазначеним договором передбачають відкриття рахунку вкладника, нарахування процентів, а також повернення суми вкладу та виплату нарахованих процентів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 дійшов висновку про нікчемність договору №009-09504-230215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 23.02.2015, оскільки операція з перерахування грошових коштів з рахунку фізичної особи - ОСОБА_3 на депозитний рахунок позивача суперечить пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у АТ "Дельта Банк", що є обов'язковим до застосування сторонами (умов договору), а саме: зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.

В пункті 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", затверджених рішенням Ради Директорів АТ "Дельта Банк" протоколом №14 від 20.03.2013 (із змінами від 14.01.2015), передбачено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від Законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку).

Матеріалами справи підтверджується, що між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) було укладено Додаткову угоду № 1 від 23.02.2015 до Договору №009-09504-230215 від 23.02.2015 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США, згідно якої сторони домовились викласти пункт 1.8 статті 1 Договору у наступній редакції: « 1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються.».

Суд звертає увагу, що умовами договору, а саме: додатковою угодою № 1 до Договору №009-09504-230215 від 23.02.2015 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США не забороняється зарахування коштів на рахунок позивача шляхом безготівково переказу від третьої особи.

Більше того, положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено обов'язкового внесення саме готівкових коштів на банківський (депозитний) рахунок особисто вкладником, оскільки в статті 2 Закону зазначено, що вкладом також є кошти в безготівковій формі, які надійшли для вкладника.

Статтею 1062 Цивільного кодексу України встановлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), Кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Згідно з пунктом 10.19 Інструкції №492 на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи - резидента зараховуються: готівкова валюта внесена/переказана власником рахунку; валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті; валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу; кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу; нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідачем-1 доказів на підтвердження факту того, що дії ОСОБА_3 щодо перерахування коштів на депозитний рахунок позивача, суперечать закону не надано. Отже, доводи відповідача-1, щодо нікчемності договору банківського вкладу з мотивів перерахування коштів на рахунок позивача іншою фізичною особою, не ґрунтуються на нормах законодавства.

Крім того, відповідач-1 стверджує, що договір №009-09504-230215 від 23.02.2015 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США є нікчемним, оскільки був укладений в період дії постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесена ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", що на думку відповідача-1 свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання коштів, що перевищують суми гарантованого відшкодування.

Як вбачається із заперечень відповідача-1, постановою Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ "Про віднесена ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних якою, зокрема, банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Із заперечень відповідача-1 вбачається, що Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб керівників структурних підрозділів ПАТ "Дельта Банк" повідомлено про обмеження, що застосовані вказаною постановою - 15.01.2015.

Частиною шостою статті 67 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено право Національного банку України запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленими статтею 73 цього Закону. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку, Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Статтею 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено обов'язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому. Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління національного банку України № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902 встановлено, що Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.

Згідно з пунктами 5.2, 5.3 розділу 5 зазначеного Положення Національний банк України для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку одночасно з призначенням куратора банку може залучати фахівців з бухгалтерського обліку, юридичних питань, з питань платіжних систем, інформаційних технологій та з інших питань. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку України.

Отже, вказаними законодавчими актами не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Крім того, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, а отже позивач не міг знати про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних.

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як на підставу для віднесення договору банківського вкладу (депозиту) із заперечень відповідача до нікчемних правочинів.

Посилання відповідача на звернення до правоохоронних органів із заявою про скоєння службовими особами ПАТ "Дельта Банк" кримінального правопорушення є необґрунтованими, оскільки згідно довідки Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві досудове розслідування за вказаною заявою ще триває, тобто відсутній вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, який в силу частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Докази визнання у встановленому законом порядку недійсним договору №009-09504-230215 від 23.02.2015 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування рішення відповідача-1 про нікчемність договору №009-09504-230215 від 23.02.2015 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США, укладеного між позивачем і публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, яке оформлене наказом від 16.09.2015 року № 813, яке стало наслідком протиправної бездіяльності відповідача-1 щодо не внесення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладати за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до положень пункту 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Тобто, відповідач-1 наділений повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача-1 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору №009-09504-230215 від 23.02.2015 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/800/16057/15 від 09.06.2015.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на підставі якого ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 26 червня 1996 року) не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за своїми вкладами в ПАТ "Дельта Банк", а саме: наказ № 821 від 17.09.2015 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» у частині про нікчемність договору №009-09504-230215 від 23.02.2015 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США, що укладений між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору).

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича подати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 26 червня 1996 року) як владника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США № 009-09504-230215 від 23 лютого 2015 року.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (адреса: 01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 33-Б, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 26 червня 1996 року) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова