№ 7332073, 10.12.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2009 р. Справа № 2-а-4451/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Федчука Віталія Володимировича,

при секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні

за участю представників сторін:

позивача : Мельник Тетяна Іванівна - представник на підставі доручення

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-німецького підприємства "Соняшний двір"

про: стягнення 7177 грн. 78 коп. адміністративно-господарських санкцій та 402 грн. 05 коп. пені за невиконання нормативу робочих місць у 2008 році

ВСТАНОВИВ :

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-німецького підприємства "Соняшний двір" простягнення 7177 грн. 78 коп. адміністративно-господарських санкцій та 402 грн. 05 коп. пені за невиконання нормативу робочих місць у 2008 році.

Позов мотивовано тим, що, не виконуючи вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда, а тому позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з вищезазначеними позовними вимогами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, повноважного представника не направив, письмових пояснень з приводу обґрунтованості чи необґрунтованості заявленого позову не надав. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся завчасно та належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується матеріалами справи, а саме реєстрів листів (а.с. 16, 23) та повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.12.2009 року № 32913 (а.с. 29).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а тому дійшов висновку за можливе розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняте 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда в 2008 році, та пеню за порушення термінів їх сплати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач зобов'язаний був створити в 2008 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, однак на підприємстві-відповідача в 2008 році не було створено жодного робочого місця для інвалідів, в звязку з чим відповідач повинен сплатити штрафні санкції відповідно до вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліде не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України

Згідно наданих суду документів, зокрема, звіту підприємства-відповідача про зайнятість і працевлаштування від 29.04.2009 року (а.с. 6-7), середньооблікова чисельність штатних працівників в 2008 році на підприємстві становила 9 осіб, а тому згідно вимог ст. 19 Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році на підприємстві відповідача мала становити - 1 робоче місце. Крім того, зі звіту вбачається, що особи, які мали інвалідність на підприємстві-відповідача не працювали.

Позивач як підставу позову зазначає, що відповідач не дотримався вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме самостійно не створив вказані робочі місця та не сплатив адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З аналізу положень Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст. 18 Закону, при цьому ст. 18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Однак, судом встановлено, що відповідачем не були виконані всі вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Так, зокрема, із листа Липовецького районного центру зайнятості у Вінницькій області від 07.07.2009 року № 02-17/1076 (а.с. 10) вбачається, що відповідач лише 10.10.2008 року надав центру зайнятості інформацію за формою 3 ПН про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів чим порушив вимоги ст. 18 вищезазначеного Закону та Наказ Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005р.

Хоча, аналіз вищезазначених положень Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і дає підстави для висновку про те, що обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Однак, судом встановлено, що відповідачем не були виконані всі вимоги ч. 3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме не було виділено одне робоче місце для працевлаштування інваліда та вчасно не було подало звіт за формою 3 - ПН, а тому є всі підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення положень вищезазначеного Закону до відповідача.

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Ч.4 ст.94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є субєкт владний повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

А відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 “Про державне мито” позивач від сплати державного мита звільняється.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-німецького підприємства "Соняшний двір" (22514, с. Сиваківці, Липовецький район, Вінницька область, вул. 60-річчя Жовтня, 34, р/р 26006055302910, Липовецька філія "Приватбанку", МФО 302689, код ЄДРПОУ 34417077) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Липовецький район, р/р 31214230700273, код ЄДРПОУ 34701099, банк одержувач: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниці, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 7177 грн. 78 коп., пеню в розмірі 402 грн. 05 коп.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 11.12.09

Суддя Федчук Віталій Володимирович