Постановление суда № 73307974, 11.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

11 квітня 2018 року м. Київ № 826/6351/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судових засідань Денисенко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Міністерства внутрішніх справ України про відвід судді у адміністративній справі

за позовом Державної пенітенціарної служби України до Міністерства внутрішніх справ України Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області треті особи: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Міністерство юстиції України, Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Київській областіпровизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,представник позивача (МЮУ, ДПСУ) Адам Ю.В., ;

представник відповідача (МВС), Пташнік Н.М.,

представник третьої особи (КМУ), не прибув;

представник третьої особи (Фонду державного майна), Васильківська В.Є., ;

представник (НПУ), Грінцов М.М., ;

представник відповідача-2 ГУ поліції у Київській області, Бугас Н.Р,;

представник (Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації) не прибув;

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна пенітенціарна служба України з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, треті особи: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Міністерство юстиції України, Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Київській області в якому просить суд про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2017 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2017 року суд закінчив підготовче провадження у адміністративній справі та призначив справу до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.03.2018 року суд протокольно оголосив про розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

27.03.2018 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян представником Міністерства внутрішніх справ України подано заяву про відвід головуючому судді Качуру І.А. Відвід обґрунтований тим, що представник позивачів має сумніви щодо об'єктивності головуючого судді, оскільки сторін було неповідомлено про судове засідання у справі та не заслухано думку відповідача та третьої особи на стороні відповідача з приводу розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

В судовому засіданні представниками Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та Головного управління національної поліції у Київській області підтримано заяву про відвід судді.

Представник позивача та третьої особи на стороні позивача проти задоволення заяви про відвід заперечила.

Представник Фонду державного майна України залишили розгляд даного питання на розсуд суду.

Ознайомившись з поданою представником Міністерства внутрішніх справ України заявою про відвід, дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд приходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з огляду на наступне.

Так, виключні підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;

у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Як зазначено Верховним Судом України, суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості (постанова Верховного Суду України від 11.10.2006 року).

Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Заявник не надав суду жодних доказів, які б могли викликати сумнів у неупередженості та необ'єктивності головуючого судді.

Так, з приводу неповідомлення представника Міністерства внутрішніх справ та представника Національної поліції України у судове засідання, що відбулось 13.03.2018 року, суд звертає увагу наступне.

Так, відповідно до журналу попереднього судового засідання від 05.12.2017 року, у попереднє судове засідання, що відбулось 05.12.2017 року о 12:10 год. з'явились представники всіх учасників адміністративної справи №826/6351/17.

Як вбачається з журналу попереднього судового засідання, судом оголошено склад суду та роз'яснено учасникам судового засідання право відводу відповідно до ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент слухання адміністративної справи). Так, всіма учасниками судового засідання, включаючи представників Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції повідомлено, що підстави для з'явлення складу суду відводу - відсутні.

Судом, в подальшому заслухано подані сторонами клопотання та відповідно до ч.4 ст.111 КАС України у попередньому засіданні судом уточнено позовні вимоги та заперечення відповідача проти адміністративного позову, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, з'ясовано якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення.

Враховуючи вищезазначене, за наслідками підготовчого провадження у попередньому судовому засіданні судом, відповідно до ст.121 КАС України, оголошено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду (у редакції, що діяла на момент слухання адміністративної справи).

Матеріали справи свідчать, що після закінчення попереднього судового засідання секретарем судових засідань складено розписку з датою наступного судового засідання, а саме, на 13.03.2018 року о 10:20 год., у відповідності до якої учасники судового засідання - представник позивача Державної пенітенціарної служби України та Міністерства юстиції України Адам Ю.В., представник Кабінету Міністрів України Божко В.Г., представник Фонду державного майна Зубарева Н.В., представник Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Братащук А.М. та представник Головного управління МВС у Київській області Бугас Н.Р. скористалися своїм правом бути повідомленим про наступну дату судового засідання та поставили власний підпис, яким підтвердили обізнаність з приводу наступної дати судового засідання.

Суд зазначає, що представник відповідача-1 Міністерства внутрішніх справ України Пташнік Н.М., яка представляє інтереси суб'єкта владних повноважень бездіяльність якого оскаржується в рамках даної адміністративної справи, та представник третьої особи на стороні відповідача Національної поліції України - Грінцов М.М., яка була залучена у справі за ініціативою, саме Міністерства внутрішніх справ України, які були присутні у попередньому судому засіданні, єдині, хто не скориставшись своїм правом бути повідомленим про наступну дату судового засідання, залишили зал судового засідання не поставивши свій підпис у розписці про повідомлення про дату наступного судового засідання.

Так, ч. 1 ст. 45 КАС України зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому, суд зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_14 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, необхідно зазначити, що додаткову інформацію про дату наступного судового засідання у адміністративній справі, відповідач та третя особа на стороні відповідача, як суб'єкти владних повноважень, що не позбавлені доступу до мережі Інтернет, мали можливість отримати на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2670/.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд зазначає, що Міністерство внутрішніх справ України, як учасник судового засідання та, перш за все, суб'єкт владних повноважень, не скористалось своїм правом, щодо отримання інформації про дату наступного судового засідання, а обставини викладені представником МВС України у заяві про відвід є надуманими та не підтверджуються фактичними обставинами адміністративної справи.

Стосовно доводів представника Міністерства внутрішніх справ України щодо не заслуховування думки представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного провадження, суд звертає увагу на наступне.

Частиною 2 статті 257 КАСУ передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій статті 257 КАСУ.

Частиною 4 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, в ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що адміністративна справа №826/6351/17 за позовом Державної пенітенціарної служби України до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, треті особи: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Міністерство юстиції України, Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною є незначної складності та не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, судом без заслуховування думки сторін прийнято рішення про подальший розгляд справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Суд наголошує, що спрощене провадження є формою судового розгляду окремих категорій адміністративних справ та в жодному разі не позбавляє сторін у наданні доказів у справі, викладі власної позиції з приводу заявлених позовних вимог чи заперечень проти позову. Тому, доводи Міністерства внутрішніх справ України, щодо обмеження судом їхнього права у з'ясуванні обставин у справі та досліджені доказів, як суб'єкта владних повноважень, шляхом прийняття судом рішення про подальший розгляд справи за правилами спрощеного провадження - є надуманими та безпідставними.

При цьому, у відповідності до ч.3 ст.36 КАСУ відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Так, як вже зазначалось вище, у судовому засіданні 05.12.2017 року судом оголошено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.

Відтак, проаналізувавши вищезазначену норму чинного законодавства, суд приходить до висновку про незнання представником відповідача Міністерства внутрішніх справ України суб'єкта владних повноважень норм чинного законодавства щодо порядку з'явлення відводу та, взагалі, є намаганням перекласти свій обов'язок бути присутнім у судовому засіданні для надання пояснень чи заперечень з приводу заявлених позивачем вимог на суд, а також зловживання представником відповідача - суб'єкта владних повноважень своїми правами та обов'язками.

Варто зазначити, що з моменту відкриття провадження у адміністративній справі ухвалою від 19.05.2017 року, та на сьогоднішній момент, відповідачем не подано жодних заперечень з приводу заявлених позивних вимог чи будь яких пояснень по суті адміністративного позову, що вкотре вказує на зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та обов'язками, і як результат, має всі ознаки намаганням сторони затягнути розгляд адміністративної справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід, у зв'язку з необґрунтованістю доводів викладених у ній та враховуючи, що заява про відвід судді заявлена після початку судового розгляду справи по суті та з пропущенням строку наданого чинним законодавством на подачу заяви про відвід

При цьому враховуючи необґрунтованість та непідтвердженість викладених у заяві про відвід судді обставин, є підстави вважати зазначену заяву спробою вплинути на суд.

Так, відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.

Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.

Побудова громадянського суспільства, утвердження України на міжнародній арені як правової, соціальної, демократичної держави вимагає від усіх суб'єктів суспільних правовідносин чіткого, неухильного дотримання норм чинного законодавства України, приписів міжнародно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України, а не лише декларування принципів верховенства права, законності на паперових носіях шляхом прийняття певних законів уповноваженим на те органом.

Так, незалежність суддів є невід'ємною складовою статусу судді в цілому. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону.

Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням.

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: «Основні принципи незалежності судових органів», ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, «Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів», затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія «Про статус судців» від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 року та інших. Цей підхід також підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи все вищевикладене, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді Качура І.А.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Міністерства внутрішніх справ України про відвід судді Качура І.А. від розгляду адміністративної справи №826/6351/17 - відмовити.

Відповідно до статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала в частині необґрунтованості заявленого відводу окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур