Решение № 73265725, 04.04.2018, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/155/18

Провадження № 2/535/111/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді – Якименко Т.О., при секретарі – Балала Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Котельва Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області про визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку та нерухоме майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської областів якому просить визнати за позивачем в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Діброва Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області, та належала до для смерті на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ № 057340, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №697, ОСОБА_4, яка померла 01.03.2017 року.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача надала заяву про збільшення позовних вимог, та додатково просить визназнати за позивачем в порядку спадкування за законом право власності на нерухоме майно, що складається з житлового будинку літ. А-2, загальною площею 133,2 кв.м. в тому числі житлової площі – 84,3 кв.м., та господарських будівель та споруд: сараю - літ.Б, колодязя №1, що розташовані за адресою: вул. Перемоги, 18 с. Діброва Котелевського району Полтавської області, та до дня смерті належали ОСОБА_4, яка померла 01.03.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом псля смерті його матері - ОСОБА_4, яка померла 01.03.2017 року. До складу спадкового майна увійшла земельна ділянка загальною площею 0,25 га, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Діброва Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області та належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ № 057340.

Спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 позивач прийняв шляхом зверення до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 шляхом подачі заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №158/02-31 від 22.09.2017 року, виданої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла 01.03.2017 року, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Інші спадкоємці відсутні. 13.07.2016 року спадкоємці уклали договір про поділ спадщини, відповіднр до якого спірна земельна ділянка переходить у спадщину до ОСОБА_1, позивача по даній справі.

Однак приватний нотаріус позбавлена можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану вище земельну ділянку, оскільки позивачем не надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Відповідно до повідомлення відділу у Котелевському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за № 458/109-17 від 26.07.2017 року земельна ділянка ОСОБА_4 до Національної кадастрової системи не занесена, кадастровий номер не визначався. Згідно з ч.9 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер. Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Крім того, відповідно до довідки приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 21.02.2018 року, вона позбавлена можливості видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: вул. Перемоги, 18 с. Діброва Котелевського району Полтавської області, оскільки немає жодного правовстановлюючого документа, що міг би підтвердити право власності та належності вказаного будинку спадкодавцеві.

Позивач вважає, що відсутність у державному кадастрі відомостей щодо належності на праві власності земельної ділянки спадкодавцю, присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, та відсутність правовстановлюючого документа на житловий будинок, позбавляє його права як спадкоємця за законом отримати у спадщину вказане спадкове майно.

Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_3 у судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. Представник позивача надала суду заяву, в якій заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить справу розглянути без їх з позивачем участі.

Відповідач – Козлівщинська сільська рада Котелевського району Полтавської області подала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі та просить розглянути справу у судовому засіданні без участі представника відповідача. Наслідки визнання позову, передбачені ч.4 ст. 206 ЦПК України, відповідачу відомі та зрозумілі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2., подала до суду письмове клопотання про розгляд справи без її участі, заперечень з приводу заявлених позовних вимог не надала.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Положеннями ст. 200 ЦПК України визначено право суду ухвалювати рішення за результатами підготовчого провадження у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до абз.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Визнання відповідачем пред’явленого позову є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Наслідки визнання позову, передбачені ч.4 ст.206 ЦПК України відповідачу відомі та зрозумілі.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 N 561-XII передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 23 Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 N 561-XII, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 13.03.92 N 2201-XII «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» затверджено форми державних актів:- на право колективної власності на землю;- на право приватної власності на землю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 N449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» (із відповідними змінами) встановлено, що раніше видані (до набрання чинності цією постановою) державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, державні акти на право приватної власності на землю, видані у період дії Постанови ВРУ N 2201 (з 23.06.92 по 08.01.2004), є чинними правовстановлювальними документами, що підтверджують права власності на земельні ділянки.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 264-268, 354 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1268 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області про визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку та нерухоме майно,задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Діброва Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області, та належала до для смерті на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ № 057340, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №697, ОСОБА_4, яка померла 01.03.2017 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно, що складається з житлового будинку літ. А-2, загальною площею 133,2 кв.м. в тому числі житлової площі – 84,3 кв.м., та господарських будівель та споруд: сараю - літ.Б, колодязя №1, що розташовані за адресою: вул. Перемоги, 18 с. Діброва Котелевського району Полтавської області, та до дня смерті належали ОСОБА_4, яка померла 01.03.2017 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-ти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя