Постановление суда № 73257826, 04.04.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2011/2018 Справа № 490/2427/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

У Х В А Л А

04 квітня 2018 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Першої Миколаївської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

02.04.2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, в якому просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, померлої 07 листопада 1986 року, на користь ОСОБА_7 на домоволодіння по вул.Конопатній,68 в м.Миколаєві. В обгрунтування позову посилається на те, що померла не могла самостійно підписати оспорюваний заповіт, отже він не відповідає встановленій письмовій формі і є нікчемним.

Також зазгначає, що просить поновити процесуальні строки на звернення до суду з цим позовом, оскілдьки вже звертався до суду з цим позовом, проте рішенням апеляційного свуду було скасоване рішення суду першої інстанції з підстав вирішення справи без участі всіх співвласників житлового будинку.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2017 року, у складі головуючого судді Гуденко О.А., відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Перша Миколаївська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним з підстав невідповідності письмової форми заповіту. (справа №490/11722/16-ц).

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2017 року вищевказане рішення скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, оскільки судом першої інстаеції не були залучені всі субєкти спірних правовідносин до участі у справі.

Реалізація принципу верховенства права, визначеного ЦПК України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.

Наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6, має визначатися за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді в даній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення у справі ОСОБА_8 (De Cubber) від 26 жовтня 1984 року, серія A, № 86, с. 13-14, п. 24).

Згідно з об'єктивним критерієм, необхідно встановити, чи існують, якщо зовсім не брати до уваги особисту поведінку судді, легко з'ясовувані факти, які можуть ставити під сумнів його безсторонність. З цього погляду навіть виступи можуть мати певне значення. Найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Отже, будь-який суддя, щодо безсторонності якого є законні підстави для побоювань, повинен дати відвід (рішення у справі ОСОБА_8, серія A, № 86, с. 14, п. 26).

Пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і ОСОБА_9 ООН від 27 липня 2006 року, наголошує, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає самовідводу, якщо є інші обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об’єктивності судді

Виходячи з цих принципів, суддя зобов’язаний заявити самовідвід для забезпечення принципу безсторонності суду.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що суддею Гуденко О.А. вже висловлено думку в рішенні суду від 18.09.2017 року стосовно вказаних вимог, і з метою усунення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді, головуючий суддя вважає необхідним заявити собі самовідвід по справі № 490/2427/18.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И ЛА:

Відвести суддю Гуденко О.А від розгляду цивільної справи №490/2427/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Першої Миколаївської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним.

Передати справу до канцелярії суду для виконання вимог ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Гуденко О.А.